Директор закритого акціонерного товариства «АТЕК» Анатолій Гриневич звернувся до Президента України з листом, в якому, зокрема, зазначив, що акціонерне товариство «АТЕК» протягом останніх років розробляє, випробовує та запроваджує в виробництво наукоємну, технічно складну техніку для сільського господарства. За останні чотири роки підприємство без будь-якої допомоги з боку держави спроектувало і нині організовує серійне виробництво зернозбиральних комбайнів, самохідних косарок, жаток, скиртоукладачів, навантажувачів.
«Шановний Леоніде Даниловичу, — йдеться у листі, — у своїх виступах на різних нарадах, які транслюються по телебаченню, Ви запитуєте: «Де вітчизняні зернозбиральні комбайни?», «Чому їх немає на полях, а лише експериментальні зразки?» Запитання ваші справедливі, оскільки Ви, як Президент, проводите значну роботу зі створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного сільгоспмашинобудування. Лише за останні роки Вами було підписано декілька законів та указів, які передбачають правові, економічні та організаційні заходи стосовно державного стимулювання розвитку машинобудування та ринку вітчизняної техніки для АПК. Укази «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 03 липня 2001 року «Про невідкладні заходи щодо виводу з кризового стану науково-технологічної сфери України і створення реальних умов для переходу економіки на інноваційну модель розвитку» від 20.08.2001 р. № 640 та «Про заходи щодо розвитку ринку вітчизняної техніки для агропромислового комплексу та збільшення обсягів її виробництва», Закон України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу», Закон України «Про інноваційну діяльність», Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» зобов’язують органи виконавчої влади України всіх рівнів створювати режим найбільшого сприяння виконанню робіт, спрямованих на реалізацію відповідних пріоритетних завдань, визначених вищевказаними законодавчими документами.
Минуло чимало часу із дня набрання чинності цими нормативними документами, але їх вимоги залишилися лише на папері. Фактично органами виконавчої влади усіх рівнів вимоги зазначених документів не виконуються. Не вирішено питання про кредитування машинобудівників та сільгоспвиробників. Не надано можливості отримання довгострокового кредиту виробникам техніки та споживачам сільгоспмашин під невисокі процентні ставки 3—5 відсотків. Ця проблема не рухається з місця, хоч скільки про неї говорили б та писали.
Замість співпраці, передбаченої вищевказаними законами та указами, здійснюється тиск на підприємство із залученням правоохоронних органів.
Київська міська державна адміністрація визначила податок на землю в розмірі 6 000 доларів США за 1 га на рік, що в 66 разів більше, ніж на землю, яка перебуває за міською межею на відстані двох кілометрів від нашого підприємства. На наші звернення до всіх можливих органів виконавчої влади про те, що підприємство не спроможне платити такий розорний податок, і прохання встановити нормальний розмір податку на землю ми одержали звичайні відписки. В цей час багато підприємств і організацій у м. Києві в 2002 році було звільнено від сплати земельного податку, а деяким підприємствам надано пільги у сплаті податку всього більш як на 70 млн. гривень. Що стосується нашого підприємства як виробника техніки для АПК України, то жодної законодавчо передбаченої підтримки від держави у сплаті земельного податку ми досі так і не отримали.
Проте державна податкова інспекція звернулась до господарського суду з позовом про визнання нашого підприємства банкрутом. СБУ порушила кримінальну справу № 980 проти посадових осіб нашого підприємства. Державна податкова служба намагалась відібрати в Кончі-Заспі наш будинок відпочинку, але у зв’язку з відсутністю податкового боргу станом на 25.09.2001 р. провадження у справі господарським судом було припинено.
Київська міська державна адміністрація має намір відібрати наші гуртожитки. Позов КМДА нині розглядає Господарський суд м. Києва. А в жовтні 2001 року Київська міська рада прийняла рішення № 46/1480 «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва спортивного комплексу «АТЕК» на вулиці Чистяківській, 20. Вказане рішення Господарський суд м. Києва у справі
№ 4/100 від 21.06.2002 р. визнав недійсним, мотивуючи тим, що спортивний комплекс (стадіон) «АТЕК» є колективною власністю заводу.
Наше підприємство не має можливості докласти всіх своїх зусиль для випуску зернозбиральних комбайнів та іншої необхідної сільськогосподарської техніки, оскільки на сьогодні прокуратура м. Києва із залученням фахівців Київського регіонального відділення Фонду державного майна України проводить перевірку правомірності використання підприємством об’єктів соціально-культурного призначення, серед яких, зокрема, є і стадіон «АТЕК». Зрозуміло, що в таких умовах будь-яке підприємство не в змозі повноцінно працювати і змушене захищати своє право власності всіма можливими законними засобами. І все це відбувається саме тоді, коли колектив нашого підприємства налаштований на плідну роботу з виготовлення сільськогосподарської техніки та збільшення обсягів її виробництва.
З огляду на викладене та вимоги ст. 19 Конституції України, статей 4, 21, 30, 48 Закону України «Про власність», Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу», Закону України «Про інноваційну діяльність», Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», Указу Президента від 03.11.2001 р. № 1039 «Про заходи щодо розвитку ринку вітчизняної техніки для агропромислового комплексу та збільшення обсягів її виробництва», Указу Президента України від 20.08.2001 р. № 640 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 03 липня 2001 року «Про невідкладні заходи щодо виводу з кризового стану науково-технологічної сфери України і створення реальних умов для переходу економіки на інноваційну модель розвитку»,
З повагою та надією, директор ЗАТ «АТЕК» Анатолій ГРИНЕВИЧ».
