У переобранні ВВФ (так напівжартома називають президента Латвії Вайру Віке-Фрейбергу) ніхто не сумнівався. 20 червня «за» сказали 88 депутатів із 100. За всю історію Латвії кращий результат мав хіба що перший президент Яніс Чаксте у далекому 1922 році. «Проти» голосувало шість депутатів. Нинішній прем’єр Ейнарс Репше не приховував свого задоволення результатами виборів: «Це дане Богом щастя, що у нас є така людина!». Інших кандидатур не було, так парламентарії задоволені роботою «канадської латишки», ім’я якої чотири роки тому було мало кому відоме.
Із досьє «ГУ»
Вайра Віке народилася в Ризі 1.12.37 р. В 1945 р. родина виїхала разом з німецькими частинами, що відступали. Основну освіту здобула в таборі для біженців у Німеччині, затим у Марокко. 1958 р. закінчила університет Торонто в Канаді. 1965 р. здобула ступінь доктора філософії. В 1965—1998 роках — професор психології в Монреальському університеті. В 1984—1989 роках — член і віце-голова Наукової ради Канади. 1997 року нагороджена Великою медаллю Латвійської АН, має нагороди багатьох інших академій і держав. З 8 липня 1999 року — президент Латвійської Республіки. Заміжня, чоловік — професор Монреальського університету Імант Фрейбергс, має дорослих сина і доньку.
Прихильники і опоненти
Права опозиція голосувала «за», бо з правлячою коаліцією (у тієї — лише 55 голосів) у неї розбіжності швидше особистісного характеру. Партія народної згоди «за» проголосувала, «згнітивши серце» і сподіваючись, що ВВФ стане «президентом не латишів, а всіх латвійців». Соцпартія голосувала проти, вказуючи на проамериканську зовнішню політику президента і її невтручання у внутрішню політику. Партія «Рівноправність» у голосуванні участі не брала, пояснивши, що не хоче грати у виставі безальтернативних виборів на кшталт виборів Генсека КПРС.
Президент з’явилася в Сеймі вся в чорному (брошка і намисто із перлів лише підкреслювали строгість костюма) і цілковито незворушна. Її п’ятихвилинна промова після проголошення результатів голосування була професорсько спокійна: вдячність депутатам за довіру; проголошення основних завдань на наступну чотирирічку, в якій країна стане повноправним членом ЄС та НАТО; сподівання, що позитивні зміни відчує кожен мешканець Латвії...
«Я досягла визначних успіхів»
Чотири роки тому партії зійшлися у клінчі, їхні кандидатури в президенти було забалотовано, а Раймонд Паулс зняв свою. ВВФ, яка подала за кілька годин до цього заяву про відмову від канадського громадянства, о 22-й годині прийшла до сесійної зали у веселенькій сукні і без прикрас. Тоді 53 депутати віддали голоси за неї, безпартійного директора Інституту Латвії. Вона приголомшливо дякувала всім. Депутати після опівночі дивувалися: що ж вони наробили?
Тоді й тепер на трибуні стояли дві різні ВВФ. Хоча Попелюшка й Принцеса — це одна й та сама особа.
На зустрічі перед виборами з депутатами і журналістами В. Віке-Фрейберга так оцінила підсумки першого терміну: «Не соромлюся сказати, що я досягла визначних успіхів», «Я повернула закон про держмову, який підтримали 60 депутатів. Цієї самої кількості голосів було достатньо, щоб зняти з посади президента», «Латвія перестала бути падчеркою серед інших країн —кандидатів в ЄС, а вступ до ЄС та НАТО перестав бути якоюсь нездійсненною мрією, далекою і туманною». Там-таки вона сформулювала свої основні завдання на майбутнє: формувати образ Латвії в світі, домогтися єдності народу й уряду (!), підвищувати самосвідомість латвійського народу, створити службу омбудсмена.
Є чого прагнути
Напередодні виборів я попросив президента Латвійської Республіки відповісти на кілька запитань стосовно україно-латвійських відносин. Як і слід було очікувати, пані Віке-Фрайберга не задоволена їхнім нинішнім рівнем:
— Наші відносини мають бути набагато інтенсивніші! Всі зв’язки утворилися за часів СРСР. Це був інший період й інші зв’язки. Нині ситуація змінилася, і ми маємо підлаштуватися під новий світ. 2/3 нашого експорту припадає на країни Євросоюзу, змінюється і структура імпорту. Ми мали перепони на шляху до економічних зв’язків через перебудову законодавства під закони ЄС. Але Україна — близька географічно країна з великими ресурсами і потенціалом. І ми зацікавлені у використанні цього потенціалу.
— І не лише економічного?
— Звичайно! В галузі культури і освіти є всі підстави працювати ефективно вже нині. Теж саме стосується і сфери туризму.
Суперечки про реформу
— Чи знайомі ви з дискусіями, які точаться в Україні навколо зміни Конституції?
— Я не сказала б, що знайома з нюансами. Але якщо є питання загального плану, я із задоволенням відповім.
— В Україні активно обговорюють проблему перерозподілу влади. Схожа тема обговорювалася і в Латвії у зв’язку з ідеєю всенародного обрання глави держави, як це відбувається в сусідній Литві. Ви також виступали за цю ідею, але, схоже, охололи до неї?
— Є аргументи «за» і «проти». Дискусія триває. Поки що ми залишаємося парламентською республікою, немає потреби розширювати повноваження президента. Може йтися хіба що про внесення окремих змін, що стосуються його діяльності. Було б розумно, щоб бюджет канцелярії президента, як і бюджет Верховного Суду, був незалежний і напряму затверджувався Сеймом. Важливо було б передбачити в конституції чітку процедуру імпічменту, як у багатьох країнах. Щоб депутати, які вирішили зняти президента, дали б чітке мотивування, чому вони це роблять, у чому конкретно вони звинувачують президента. А нині жодного обгрунтування не треба — достатньо зібрати 67 голосів. І ще, як і в багатьох країнах, у президента Латвії має бути право обговорювати кандидатури суддів, а не лише вішати їм на шию символічний ланцюг.
Президентський гопак
— Ваш попередник Гунтіс Улманіс весь час підкреслював взірцеві відносини між країнами і називав Леоніда Кучму своїм другом... Як би ви охарактеризували особисті стосунки з українськими керівниками?
— Я не раз зустрічалася на міжнародних зустрічах із Президентом Кучмою і його дружиною. Він запросив мене на зустріч в Ялті Балтійських країн з Україною. Це була дуже цікава і плідна зустріч.
— Наша газета після зустрічі в Ялті опублікувала фото, на якому ви танцюєте з Президентом України під час морської прогулянки...
— Я пам’ятаю той знімок. Навіть з нього видно, як там було весело (днями газета «Телеграф» повторила це фото, підписавши «Кучма і Віке-Фрейберга танцюють гопака». — В. С.). Затим пан Президент ще раз запросив побувати в Криму під час відпустки. Я там чудово провела тиждень.
Востаннє я зустрічалася з Леонідом Кучмою під час святкування 300-річчя Санкт-Петербурга. Ми вечеряли за одним столом.
Прикро, що немає українців у Сеймі...
— Ви знаєте кілька європейських мов. Якою з них ви спілкуєтеся з Леонідом Кучмою?
— На жаль, спілкуємося через перекладача.
— Як би ви охарактеризували роль української громади Латвії?
— Вона добре інтегрована в латвійське суспільство, але хотілося б, щоб у ній було більше громадян Латвії (лише 16 відсотків українців є латвійськими громадянами. — В. С.). У культурі й науці українці непогано проявляють себе. Вони можуть стати мостом між Латвією і своєю батьківщиною. Прикро, що немає жодного українця в Сеймі.
Рига.
