Не стара й не замала, але випробувана життям

— Якби до цієї Конституції прийняли закони про уряд, про адміністрацію Президента, про пропорційні вибори, то нормально підійшли б до подальших змін. Те, що зараз пропонує Президент і про що домовилися лідери фракцій, можна було прийняти у законі. Ухвалюючи Конституцію 1996 року, ми надали забагато прав Президентові: призначення Президентом членів уряду робило уряд цілком маріонетковим. У цьому основний недолік нинішнього Основного Закону. Не виписано права уряду щодо парламенту, парламенту щодо уряду, і не закладено вибори за пропорційною системою. Нині це треба конче змінити.

— Як кажуть, ранок за вечір мудріший. За час, що минув від конституційної ночі, у нашій Конституції багато що застаріло. І це нормально: життя не стоїть на місці і будь-які речі випробовуються життям. Ми переконалися, що повинна бути відповідальність влади. Що має бути баланс державної влади, система стримувань і противаг. Поки що це не виходить. Звідси і постає запитання: може, внесемо корективи? Звичайно, не можна перетворювати Конституцію у звичайний закон, до якого щодня вноситимемо зміни. Сьогодні здається, що щось треба конче змінити, але це насправді не так злободенно. Що б не казали про всенародне обговорення президентських ініціатив, але його результати треба врахувати. Адже згідно із чинною Конституцією України кожна людина є джерелом влади. Виконанню нинішньої Конституції передусім заважають економічні труднощі, а не політичні. По-друге, ми закріпили дуже багато пільг, які були сформовані в зовсім іншій державі.

— Уся біда в тім, що і без Конституції погано, і Конституцію було прийнято в екстремальних умовах. За шаленого тиску з боку Президента, що буде проведено референдум про прийняття Конституції парламенту... Під цим тиском Конституція не врахувала багато моментів, які зараз доводиться вирішувати поза рамками Основного Закону. У Конституції було закладено багато нормальних норм, спрямованих на відстоювання інтересів громадян, але на практиці ці норми не діяли. І щодо медичного обслуговування, і освіти, й інших соціальних гарантій. Усе впирається у брак коштів і економічне становище. Але в тому, що нині маємо таку економіку, особливо в сільському господарстві, винні ті, хто затіяв ці реформи і проводить їх не в тому руслі. Всі говорили про потребу реформ, а як їх проводити, мабуть, ніхто не знав. Було б набагато краще, якби пройшло чітке розмежування між гілками влади, щоб кожен займався своєю справою. А коли закон уже прийнято і він уже діє, потрібно вимагати з Президента, як гаранта Конституції. Напевне, вже настав час, щоб Президент ніс персональну відповідальність, чому не діють підписані ним закони.

— Категорично відмітаю, що Конституція 1996 року себе вичерпала і її потрібно міняти. Але до окремих положень — передусім щодо реформування системи влади в Україні — бажано внести зміни. Я глибоко жалкую з того, що нині йде вульгарна підміна понять. І гарант, котрий був одним із суб’єктів прийняття цієї Конституції, заявив, що нинішня Конституція себе вичерпала. І що серйозні зміни обов’язково мають пройти за нього. У мене викликає подив некоректність такої заяви. Чому Президент, як суб’єкт законодавчої ініціативи з винятковими повноваженнями (адже законопроекти, які вносяться главою держави, парламент зобов’язаний розглядати перш за все), вніс свій проект конституційних змін лише майже через рік після ініціювання політичної реформи? Заважає система подвійних, потрійних стандартів, бажання жити не за законом, а за силою і владою.

— Сьогодні в нашій державі діє хороша Конституція — і прийнято її вчасно, і закладені норми відповідають вимогам нинішнього часу й аналогам європейських держав. Інша річ, що влада в нашій державі не виконує ні закони, ні Конституцію. На сьогодні немає потреби вносити зміни до Основного Закону, це просто політичні ігрища, спрямовані на те, щоб відволікти увагу суспільства і народу від нагальних проблем у нашій державі. Це —непрацююча економіка, порушення прав людини, корупція. І замість того, щоб закачати рукава і вирішувати ці проблеми, влада підсовує ідею конституційних змін, навколо якої крутиться все політичне життя. Треба змінювати не систему влади, не Конституцію, а передусім саму владу, бо вона не відображає інтереси всього суспільства. Нічого сьогодні не заважає будувати нормальне демократичне суспільство, крім політичної волі нинішньої влади.

— Багато людей закидають Конституції те, що її прийнято за одну ніч. Але це все одно, що казати: дитина народилася за одну хвилину. Як і дитина довго виношується матір’ю, так і Конституція довго зріла в нашій державі. Одразу після здобуття незалежності України було дуже складно прийняти нову Конституцію. Ми повинні привчити себе насамперед виконувати статті Конституції та закони. Для того, щоб їх виконувати, треба їх дуже добре знати. А ми звикли, що нами керують, кажуть як і що треба зробити. Можливо, до Конституції і треба внести деякі зміни, але про багато нині чинних норм ще не можемо сказати, добрі вони чи погані. Скажімо, вибори народних депутатів. На мій погляд, не треба було запроваджувати пропорційну виборчу систему навіть наполовину, а просто добре відпрацювати мажоритарну систему. Бо депутат без виборців — що дерево без коріння. Але ми відразу біжимо вперед, а потім визнаємо, що наробили помилок. Як, наприклад, ввели інститут держсекретарів, а тепер вирішили, що це не потрібно.

— Конституція не застаріла. Згадаймо, як у 1996-му приймався Основний Закон, ті ультиматуми, які ставилися перед народними депутатами, як тоді було підготовлено подання про розпуск парламенту. У ту ніч у Конституцію вкидали все, що завгодно, аби її прийняти. Нинішня Конституція просто недосконала, саме життя показало, чого в ній бракує і що до неї треба вносити зміни. І чим швидше, тим краще. Наша держава перебуває в перехідному економічному становищі й виконати все, що записано в Конституції, безумовно, неможливо. Тому й приймалися Перехідні положення. Але це реалії життя, від яких нікуди не дінешся. У Конституції США теж стільки йдеться про права людини, але якщо піднесення держави — вони виконуються, якщо економіка на спаді — ні.