Своїми думками на цю тему Г. Васильєв поділився з учасниками проведеної в парламенті міжнародної науково-практичної конференції «Протидія відмиванню «брудних» коштів та фінансуванню тероризму: громадська підтримка і контроль». А після виступу відповів на запитання кореспондента «Голосу України».

— Ви, гадаю, звернули увагу на перелік організаторів розмови, — сказав він. — Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, міжнародна громадська організація «Міжнародний антимонопольний й антитерористичний комітет», Криміналістична асоціація України, Академія правових наук України, Національний університет внутрішніх справ... Солідне представництво. І ґрунтовна розмова. Це тоді, як законодавчу проблематику, про котру йдеться, зініційовано всього лише близько трьох років тому.

Пригадайте: видав два відповідні укази Президент. Слідом — урядовий законопроект, а також кілька депутатських. Робота видалась нелегка, але ж незабаром з’явився закон. Правда, недосконалий. Бо, пам’ятаєте, викликав нарікання ФАТФ —Європейської контрольної групи, а далі Україна й до чорного списку потрапила...

Було, звичайно, прикро й боляче. Але що вдієш? Уміння й досвід приходять з роками. А ми ще тільки дорослішаємо, підступаємось до цивілізованого правопорядку. Добре хоч швидко зорієнтувались, чим загрожують ті «недоробки», та взялись доопрацювати закон. Ваша газета, до речі, багато писала про це...

— У тому числі з вашою участю... Пригадується докладна розмова у зв’язку з зауваженнями ФАТФ...

— Преса чимало допомогла тоді законодавцям і державникам. Як і радіо та телебачення... Річ у тім, що Європейська контрольна комісія зауважувала в основному щодо правової бази. А в принципі йдеться про створення цілісної системи державного моніторингу, який давав би змогу контролювати незаконні чи сумнівні операції...

— Ми на цьому шляху?

— На самому початку, але йдемо ним. Ще три роки тому навряд чи доводилося б говорити про державно-управлінський і навіть громадський аспект цієї проблеми. Зараз становище помітно змінилося. Звичайно, не без труднощів і прорахунків, та все-таки запроваджується в життєву практику прийнятий Верховною Радою закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Нарощують свої зусилля в цьому органи державної виконавчої влади й місцевого самоврядування, судово-правова система. Днями стало відомо, що в Генеральній прокуратурі України засновується Спеціальне управління з нагляду за розслідуванням кримінальних справ стосовно відмивання «брудних» коштів. А конференція, яку ми згадали, свідчить про активізацію громадського сектора у протидії такому соціальному злу, як відмивання «брудних» коштів.

Багато хто з учасників розмови неупереджено, з глибоким розумінням проблеми висловлював своє бачення способів її розв’язання. То був добрий урок і депутатському корпусові, і посадовцям виконавчої влади, причетним до роботи в цій сфері...

— Геннадію Андрійовичу, якщо узагальнити, то які найневідкладніші завдання нас чекають попереду?

— Тоді спершу — узагальнена ремарка для повної ясності. Що таке відмивання «брудних» коштів? Це технології приховування сумнівного джерела фінансів і перетворення їх на легальні, дозволені. Спочатку в міжнародних домовленостях такими коштами вважали гроші, отримані від наркобізнесу. Але оскільки організована злочинність дедалі частіше почала вдаватись до багатьох інших видів злочинної діяльності та ще й поєднувати їх, то нині світова практика вважає «брудними» будь-які кошти, набуті злочинним, незаконним, аморальним шляхом. У цілому нині у цивілізованих країнах до джерел «брудних» грошей відносять не тільки наркотичні операції, а й тероризм, корупцію, шахрайство, шантаж. Звідси можна уявити собі всеосяжність і складність проблеми.

Ми відкрилися світові, йдемо в нього, або, як прийнято нині казати, інтегруємося. Значить, мусимо брати все краще від нього, врахувавши підходящий для нас досвід, щоб уникати помилок і труднощів, ідучи до життя за європейськими стандартами...

— Це означає?..

— ...Що, належно вирішуючи питання і в цій сфері, ми нарощуватимемо здобутки в становленні демократичного громадянського суспільства, в послідовному розвитку лібералізованої економіки.

Боротьба з легалізацією доходів, здобутих незаконним шляхом, — це один із чинників економічної безпеки України. Бо нині щонайсерйозніше занепокоєння викликають у нас саме втрати, яких завдає відмивання грошей господарському комплексові. Воно тісно пов’язане з такими явищами, як відплив капіталу, використання для його приховування офшорів. Це також чи не одна з головних причин несприятливого інвестиційного клімату в Україні.

Крім того, важливо зазначити: боротьба з легалізацією «брудних» коштів необхідна, зокрема, щоб захистити вітчизняну фінансову систему від негативного впливу світового кримінального капіталу. Адже не секрет, що після терористичного акту в США 11 вересня 2001 року питання незаконної легалізації коштів стало в один ряд з боротьбою проти тероризму. Оскільки саме «брудні» гроші —найперше джерело живлення терористських організацій. Тому й постала так гостро з того часу проблема узгодження національних законодавств з відповідними міжнародно-правовими стандартами. Звідтоді в світовій спільноті перестає бути ходовим поняття «гроші не пахнуть».

— Добре, що й ми починаємо усвідомлювати хибність тієї сентенції. Формування української правової бази та управлінських органів з протидії відмиванню «брудних» коштів і тероризмові схвально сприймається громадянами України. Це, власне, одна з основ її доброго імені в Європейському співтоваристві. Адже чорний список можна розцінювати по-різному. Карою тому, хто його заслужив і не кається. Але й застереженням або підказкою для того, хто оступився і виправляє помилку... Нагадайте читачам, що встиглося зробити Україні...

— Я вже згадував перші відповідні регуляторні акти, зокрема липневий президентський указ 2001 року «Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом». Для їх реалізації уряд ухвалив цілу низку конкретизуючих нормативних документів. А з парламентом, скажу детальніше, було ось як. Протягом каденції минулого скликання не вдалося ухвалити відповідний закон. Тому й зазнали справедливого докору ФАТФ. Остаточно відповідний правовий акт прийняли вже четвертим скликанням, аж 28 листопада 2002 року. З його ухваленням було внесено зміни до законів «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про банки і банківську діяльність». А також — до Кримінального кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення.

Терміновим порядком довелося працювати над змінами й доповненнями до базового закону після порад і зауважень Європейської контрольної комісії. В остаточному варіанті експерти Ради Європи схвально відгукнулися про його відповідність світовим нормам. Як, до речі, й щодо прийнятого вже в березні поточного року закону «Про боротьбу з тероризмом». На мій погляд (як правника), — це грунтовний документ. Бо докладно визначає в цій сфері повноваження й обов’язки владних органів, добровільних об’єднань, навіть окремих громадян. Регламентує координацію їх дій, встановлює гарантії захисту потерпілих від тероризму.

— Ваш висновок про роботу над цим усім законодавчим блоком і його перспективність?..

— Найголовніший висновок у тому, що самими кримінально-правовими засобами досконалу систему протидії відмиванню не створиш. Сюди треба долучати ще й заходи у сферах суто кримінального, адміністративного, фінансового законодавства. Лише така цілісність може стати правовим підгрунтям для виваженої та послідовної державної політики у цій галузі. До того ж слід усвідомлювати: ми лише на початку цього шляху...

— Тобто попереду не тільки нові закони, а й чимало змін і доповнень до чинних, навіть недавно прийнятих?..

— Мене трохи дивують фахівці, які насторожуються, коли говоримо про закони щодо змін і доповнень. Це правомірний підхід. Життя йде і в Євротоваристві, і в світовій спільноті, і в нас. Воно потребує свого, врахування реалій, які змінюються, а отже, мають знаходити відображення в законодавствах. Це по-перше.

По-друге. Ми живемо в добу динамічних перебудов. Прагнемо надолужувати те, що інші вже зробили. Тому маємо помножувати зусилля. Ось, на мій погляд, деякі невідкладні завдання і державотворчої в цілому, і законодавчої роботи — зокрема.

Гармонійної переорієнтації відповідно до європейських зразків має зазнати правоохоронна галузь, робота судових органів. Потрібно створити цілісну й ефективну систему державного моніторингу, щоб поліпшувалися прозорість фінансових структур та нагляд за ними, застерігаючи від незаконних і сумнівних операцій. Причому діяти слід у постійному активному діалозі не тільки з міжнародними інституціями. Треба сповна використовувати й віддачу всіх засобів та форм співпраці вітчизняних фахівців, і насамперед законодавців, з широкою громадськістю. Таких, скажімо, зібрань, як і науково-практична конференція, про яку йшлося.

Розмову вів Микола ХОЦЬКИЙ.