Нинішньої осені Херсон відзначатиме 225-річчя з дня заснування. А цьогоріч місто накреслило генеральний план свого розвитку на наступні 25 років
Яким буде воно через чверть віку? Розповідає міський голова Володимир САЛЬДО, професійний будівельник, за участю якого зведено такі помітні в архітектурному плані об’єкти, як аеропорт, діагностичний центр, «Укрсоцбанк».
— Володимире Васильовичу, генеральний план забудови міста, запропонований столичними фахівцями, що працювали над ним не один місяць, зустрів неоднозначні оцінки херсонських архітекторів. Складений він на 25 років, тож не кожен зможе побачити кінцевий результат. Сьогоднішній день — це те, яким вбачався Херсон 25 років тому?
— Будівельний процес — довготривалий. Сам звик до цього не відразу — після інституту нетерпляче дивувався: і чого так довго зводять будинок? План, за яким живе нині місто, останній раз коригувався у 84-му. З тих пір багато що змінилося: будівельні, земельні норми, законодавча база, архітектурний попит. До того ж генплан — це не лише зведення споруд. Це й транспортні зв’язки, комунальні мережі, зони відпочинку. Зрештою, в новому плані враховано особливе географічне розташування міста. Адже неправильно розбудовувати Херсон у північному напрямку і не скористатися мальовничим берегом Дніпра в районі Киндійки, Антонівки, а головне —лівобережжям. У місті «гуляють» понад 300 гектарів пустирів — хіба це престижно для обласного центру? Генеральний план передбачає і економічний розвиток. Приходить, приміром, інвестор зі своїм проектом, де його втілювати? Звичайно, треба керуватися генпланом розвитку не на рік-два. Але це не означає, що протягом 25 років нічого не коригуватиметься. Необхідно створювати ділову привабливість міста.
— План розвитку розроблявся за кількома напрямами. Що буде зроблено стосовно одіозної вже «комуналки», котра чи не найбільше дошкуляє сьогодні городянам?
— Забезпечення теплом та водою було одним з питань, поставлених перед розробниками генплану. Тут прямуватимемо шляхом децентралізації, адже втрати води та тепла у наших розгалужених мережах сягають 40 відсотків. До всього: децентралізація позначиться на ціні комунальних послуг, що досить істотно для населення.
— Херсон — чи не єдине місто на Дніпрі, де, крім обмеженого «п’ятачка», немає набережної. Як передбачено «використати» ріку та мальовничі плавні?
— На лівому березі буде оздоровча зона — з парками, пляжами, кемпінгами. Вигляд міста на карті з «клякси» перетвориться на витягнутий уздовж Дніпра овал. Наше місто може заробляти гроші на оздоровленні — лівий берег природою створений для цього. І ті, хто їде до Криму, неодмінно «зачепляться» за відпочинок у Херсоні. Зробимо все, щоб людям сподобалося: і пляжі, і риболовля, і полювання, і просто мальовничі дніпровські заплави.
— Володимире Васильовичу, будівельна галузь — фах, яким займаєтеся вже чверть віку. Чи різняться вимоги, в яких ви зводили колись не одну школу, цехи нафтопереробного та бавовняного комбінату, і нинішні, коли будували модерну споруду філії «Укрсоцбанку», заправку біля автовокзалу? Яким своїм твором пишаєтеся?
— Вимоги ті само — якість, надійність. Різняться умови — за часів «союзних» доводилося обходитися тим, що мали, дуже заощадливо витрачатися у будматеріалах. Не було можливості «жирувати» в оздобленні, пишномовності. Нині, будь ласка, будуй творчо, вишукано, привабливо, з фантазією. З усього, що будував, найбільш залюблений у споруду «Укрсоцбанку».
— На честь ювілеїв прийнято відкривати пам’ятні знаки, дошки...
— Ми повинні відродити історичну справедливість і повернути на порожній п’єдестал пам’ятник засновнику міста князю Григорію Потьомкіну. За старою фотографією пам’ятника, створеного Іваном Мартосом, автором «Мініна й Пожарського» в Москві, Дюка Рішельє в Одесі, київський скульптор Степанян уже відтворив «нашого» Потьомкіна. Постане він, де й був раніше, — біля театру, у сквері, що носив його ім’я. Відтворено буде й вигляд парку: лавочки, огорожа, світильники, насадження. Триметрову бронзову постать буде відлито й встановлено на кошти меценатів, добровільні пожертвування городян. Уже є бажаючі зробити внесок. Благодійність у серцях і умах, на щастя, жива. Святкування 225-річчя Херсона внесено до програми «Рік Росії в Україні», тож чекаємо гостей із сусідньої держави: із Астрахані, з якою спілкуємося, із Калінінграда, де мером наш земляк-херсонець. Інтерес до міста виявляє й тюменський Сургут. Усе це — пролог до взаємовигідної співпраці.
— Певне, кожен архітектор мріє про власний «кремль». Про що мріє будівельник Володимир Сальдо?
— У Херсоні живу й працюю з того часу, як закінчив інститут. Щоправда, на п’ять років виїздив у відрядження до Монголії. Завжди мріяв, та не облишив і нині, збудувати для херсонців суперсучасний спортивний палац. Де можна було б влаштовувати змагання міжнародного рівня, з тренажерними залами, різноманітними секціями і неодмінно з плавальним басейном. Хоча сам я вже не спортсмен, а лише фізкультурник, усе ж узяв зобов’язання на ювілеї вийти в показових виступах на боксерський ринг. А ще хочу відбудувати Народний дім, що на Перекопській — центр культури позаминулого століття.
