Минулого тижня голова Луганської облдержадміністрації Олександр Єфремов на Стахановському вагонобудівному заводі (СВЗ) виконав приємну і промовисту місію — перерізав символічну стрічку у світ для шести нових зразків вагонів. Такий вигляд мав проміжний фініш російської фінансово-промислової компанії «Група Альянс» —реального власника СВЗ.
Антикризовий менеджмент
...Відлунали гімни України та Російської Федерації, і кавалькада з вагона-цистерни, двох типів піввагонів, мінерало- та зерновоза рушила з цеху, де щойно аплодував мітинг. Мабуть, кожен думав про своє. Ймовірно, голова правління СВЗ Юрій Сировецький згадував, якою пусткою, а тоді дехто вважав, що й пасткою, були ці заводські стіни два роки тому, коли він на правах головного менеджера компанії «Група Альянс» узявся виводити завод з глибокої кризи. Воно було того варте: по-перше, на півночі, сході та півдні Луганська область межує з бєлгородськими, воронезькими та ростовськими землями, а по-друге, є однією з найпотужніших ресурсних та промислових центрів української економіки.
ДовІдково. Багатопрофільний холдинг «Група Альянс», який спеціалізується на антикризовому управлінні активами, створено навесні 1998 року за сприяння регіональних фондів держмайна 15 суб’єктів Російської Федерації. Сукупний оборот Групи в країнах СНД зріс з 70 мільйонів рублів у 1999-му до 31 мільярда рублів у 2002 році, завдяки придбанню нових активів і зростанню доходів дочірніх підприємств у таких сферах економіки, як видобуток нафти, виготовлення якісних нафтопродуктів, машинобудування, АПК, транспорт на території Росії та СНД.
...Сьогодні на прес-конференції Юрій Сировецький скаже, що криза позаду. Хоча багатьом це здавалося вже не раз. Приміром, у травні 2001 року, коли вдалося підписати угоду про реструктуризацію боргів, які сягнули 90 мільйонів гривень. Або у лютому того самого року, коли робітникам почали знову виплачувати заробітну плату. Так думалося, коли сконструювали і виготовили за дев’ять місяців два дослідні зразки транспортера для перевезення відходів ядерного палива (за радянських часів на це пішло б 3—4 роки. — Авт.). Попереду, наголосить Сировецький, новий рубіж — 600 виготовлених за місяць вагонів. Це справляє враження, бо поки що виготовляють 150—200.
Президент ВАТ «Група Альянс» Муса Бажаєв своїми думками поділився на прес-конференції також: авжеж, вони вклали у відродження заводу 45 мільйонів доларів і тепер мають намір повернути свої інвестиції. Майже вся продукція СВЗ (за винятком колісних візків для Азовмашу або запчастин для Маріупольського металургійного комбінату) експортується до Російської Федерації та в прибалтійські країни. Отже, міський голова Стаханова Сергій Жевлаков може не розраховувати на високі прибутки вагонобудівників ще принаймні три роки. Але і він, і голова облдержадміністрації Олександр Єфремов дивляться у корінь: запрацювало потужне підприємство транспортного машинобудування, яке не стоїть осторонь соціального та економічного розвитку регіону. Глава області додає: обсяги відрахувань до Пенсійного фонду за нового власника зросли у 150 разів!
Треба віддати росіянам належне — вести справу вони вміють! Спостерігаючи за тим, як з цеху вислизали вагони з написами «Власність СВЗ», я мимоволі згадав блискучий маневр його менеджменту, завдяки якому продано 300 мінераловозів, що називається «з колес». Зваживши на гостру нестачу рухомого складу в Україні та брак грошей у потенційних покупців, росіяни замовили самі в себе 700 мінераловозів. І коли на них виник попит, вони пропонували готові партії продукції, тоді як їхні конкуренти на Уралі або у Брянську заявляли на продаж лише зразки. Мало того, про вагони-хоппери СВЗ високо відгукнулися на Свердловській залізниці (антикорозійне епоксидне покриття кузовів замість примітивної емалі не лишилося непоміченим, бо покращувало експлуатаційні характеристики мінераловозів), й покупці одразу подвоїли обсяги замовлення, серед них уже з’явилися й латвійці. Інакше кажучи, подвійний ризик, пов’язаний з купівлею продукції у проінвестованого власними грішми підприємства, обернувся для «Альянсу» подвійним, потрійним, багаторазовим зиском.
Не менш переконливо холдинг «Група Альянс» заявив про себе і завдяки вагонам-самоскидам для транспортування залізної руди, які тут називають думпкарами. Але не в Донбасі заявив, а в Кузбасі, попри те, що одна з моделей висувалася на здобуття Державної премії України в галузі науки та техніки.
ДовІдково. ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» посідає чільне місце серед 180 машинобудівних підприємств Луганської області. Продукцію стахановських вагонобудівників завжди вирізняли висока якість і технічний рівень. Так, упродовж 1988—1992 років на замовлення французької фірми «Трансмашлінк» завод виготовив і відвантажив 40 тисяч тонн металоконструкцій для будівництва тунелю під Ла-Маншем. Сьогодні СВЗ, як один з провідних європейських виробників рухомого складу великої металомісткості, спеціалізується на конструюванні і виготовленні вантажних магістральних та промислових вагонів для перевезень міндобрив, цементу, лісу, вугілля, гравію будівельних та полімерних матеріалів, автомобільної техніки, продовольчого зерна тощо.
Відкрите питання
Я довго шукав у цехах СВЗ і не знаходив відповіді на запитання, що заважало «Укрзалізниці» виконати замість «Альянсу» функції інвестора, врятувавши тим самим потужності для виробництва рухомого складу для себе. Вагони для перевезення зерна, цистерни для транспортування нафтопродуктів або хоппери під міндобрива нам потрібні не менше, ніж росіянам. Адже навіть якби потужностей для їхнього виробництва Стаханов не мав, то їх розумно було б створити — мало не з вікна заводоуправління можна побачити обриси потужних постачальників металу.
Ціна питання (за словами Муси Бажаєва, вони інвестували у завод 45 мільйонів доларів з наміром відшкодувати їх за п’ять років) навряд чи могла перелякати «Укрзалізницю», щоправда мене саме в цьому і переконували. До того ж начальник вагонного главку «Укрзалізниці» Ігор Шибер радив мені подивитися на питання з іншого боку: завод зрештою відродився, створив міцну соціальну базу, 2300 осіб заробляють у середньому по 500 гривень на місяць, з усіма фіскальними наслідками, які звідси випливають. Усе так. Голова облдержадміністрації Олександр Єфремов сказав навіть більше: «Альянс» — єдине в місті підприємство, яке опалювало взимку житлові масиви Південного мікрорайону (а ще трьох кращих заводчан за підсумками роботи в минулому році нагородили «Жигулями»). Хіба й такі витрати для «Укрзалізниці» — не порох?! Можливо, якби знати, що той само голова облдержадміністрації подбає про те, щоб кредитори списали 85 відсотків боргів СВЗ, то й «Укрзалізниця» записалася б у кризові менеджери. Олександр Єфремов дуже добре знає і проблеми маленьких міст, і запити інвесторів. У розмові з журналістами не приховує, що пишається регіональною програмою соціального та економічного розвитку до 2010 року, мета якої —конкурентна продукція підприємств і високий життєвий рівень населення. І, схоже, тут не лише пишуть, а й виконують програми: за п’ять місяців цього року підприємства машинобудування області виготовили продукції на 357 мільйонів гривень, на 17 відсотків більше, ніж за відповідний період минулоріч. Олександр Єфремов задоволений.
Презентації по-українськи
Наступного дня пощастило відвідати ще одне славне підприємство машинобудівного комплексу області — холдингову компанію «Луганськтепловоз». Тут також запевняли, що заводу немає рівних у СНД, демонстрували сучасні дизель- та електропоїзди, виробництво яких освоїли позаторік. Навіть побіжного погляду нефахівця достатньо, щоб усвідомити, яким потужним технічним та інтелектуальним капіталом володіє ХК «Луганськтепловоз». Але планів поки що значно більше, ніж здобутків: побудувати експортний тепловоз, обладнати локомотиви нового покоління універсальними пневмогальмами, запровадити у виробництво нові салони для електричок тощо. Звідси — 11 мільйонів збитків за результатами минулого року, що списують тут на утримання соціальної сфери та виготовлення нової техніки.
...На чільному і чистому місці — фотографії, на яких усміхається московський мер Юрій Лужков: згадка про весняну презентацію трамваїв ТЛ-5 на замовлення «Мосміськтрансу» і нагадування про те, що добра половина вітчизняного трамвайного парку вже виробила свій ресурс.
Цьогоріч ХК «Луганськтепловоз» обіцяє ще одну презентацію, адже побудує для Іраку вісім тепловозів ТЕ-114. Але і цю перемогу українською у повному розумінні назвати не можна: замовником виступає російська компанія «Енергомашекспорт» — давній партнер луганських тепловозобудівників. Усе вказує на те, що й керівники холдингу сподіваються на прихід антикризового менеджменту.
Київ—Луганськ—Стаханов—Київ.
