Чи знаєте ви, що перший рецепт морозива до Європи з Китаю привіз мандрівник Марко Поло 1292 року? Що багато років саме його рідна Італія була законодавицею в готуванні дивовижних ласощів? Що тільки 1701 року надрукували одну з перших куховарських книг з рецептами морозива? Що перший листковий торт-морозиво «спекли» в Італії у 18 столітті, а пломбір у вафельних стаканчиках придумали в Парижі в часи Наполеона? Що ескімо в шоколаді винайшов американець Християн Нельсон 1919 року? Що перший промисловий фризер безупинної дії винайшли 1926 року теж в Америці, а в СРСР промислове виробництво морозива почали лише 1932 року?
Солодка таємниця
Морозивом сьогодні нікого не здивуєш, а от кілька сторіч тому рецептуру приготування солодких ласощів тримали у найсуворішій таємниці, за розголошення якої загрожувала страта.
Втім, і сьогодні є свої таємниці в морозивників. На Cевастопольському холодокомбінаті в суворому секреті тримають принцип роботи дозатора, який за допомогою конструкторів інших підприємств розробили саме тут. Севастопольський дозатор принципово відрізняється від імпортного, напханого електронікою, вартістю 45 тисяч умовних одиниць кожний. Наш простий в обслуговуванні: трохи механіки, трохи електрики; дешевий: близько 10 тисяч у. о. А працює — замилуєшся, не перевелися ще в нас власні Лівші й Кулібіни. Якщо ви думаєте, що у виробництві морозива не існує промислового шпигунства, то помиляєтеся. На Cевастопольському холодокомбінаті не раз ловили на гарячому «розвідників» конкуруючих фірм, а потім вирішили сховати дозатор, наприклад, від чужих цікавих очей спеціальним чохлом.
Виробництво морозива — справа прибуткова, по суті сьогодні це головна стаття доходів ВАТ «Севастопольський холодокомбінат», а в цій галузі конкуренція дуже жорстка. Міркуйте самі: сьогодні на Кримському півострові тільки в Севастополі роблять ці улюблені ласощі мільйонів.
Невдовзі після перебудови, не витримавши конкуренції, спочив у бозі Ялтинський холодокомбінат, слідом за ним кілька років тому пішов і Сімферопольський. А в місті-герої живе й надійно стоїть на ногах. Та й морозиво тут найсмачніше, бо севастопольці дорожать своєю маркою, не додають у солодку таємницю пальмову, кокосову олії, які широко використовують у виробництві мила, косметики, промислових мастил. Тільки натуральне вершкове масло, тільки натуральні наповнювачі, що привозять з іншого міста. Якого — не сказали: теж секрет фірми. Але в перспективі морозивники міста-героя планують відкрити свій цех з виробництва наповнювачів, гаразд що кримська земля родить чудові фрукти, ягоди, горіхи, мед. Так-так, навіть медяне морозиво виробляють тут, а всього ВАТ «Севастопольський холодокомбінат» випускає більш аніж двадцять різновидів сезонних ласощів, тільки ескімо дев’яти сортів.
Тому не дивно, що своє 75-річчя колектив вирішив відзначити дуже оригінально: святом морозива для севастопольських дітей. Міський Палац дитинства і юності підготував прекрасне театралізоване дійство з королем Пломбіром і королевою Крем-брюле, і всім бажаючим у цей день будь-яке морозиво продавали по 50 копійок.
Зазвичай подарунки одержують іменинники, але презент на святі одержав Палац дитинства і юності. Директор ВАТ Григорій Михайлович Сереветников вручив директору ПДЮ Валентині Олександрівні Ситник (на знімку) кольоровий телевізор.
Щоб гості південного міста мали змогу переконатися у високих смакових якостях місцевої продукції, їх спочатку пригощають для порівняння морозивом конкуруючих фірм. До міста-героя везуть холодні ласощі ледь не з усіх регіонів України. І навіть Санкт-Петербург торгує на Кримському півострові своїм морозивом. Тому севастопольці постійно у пошуку нових рецептур, нового устаткування.
Від добра добра не шукають
А починалося все 75 років тому. Міська газета серед важливих повідомлень поруч з інформацією про відкриття художнього музею вмістила й матеріал про завершення будівництва холодокомбінату. Тоді його головним завданням було зберегти й забезпечити підприємства торгівлі й громадського харчування, підрозділи Чорноморського флоту м’ясом, маслом, рибою, овочами, фруктами та іншими швидкопсувними продуктами. Тоді були доречними величезні (висотою 6 метрів, площею 600 кв. м) холодильні камери. Тепер такі великі не потрібні — вся продукція з коліс іде на ринки й до магазинів. Тільки влітку вони затребувані. По суті ВАТ «Севастопольський холодокомбінат» — сезонне підприємство, але фактично таким не є. Взимку роботи менше, частину робітників доводиться переводити на інші посади, до інших організацій, щоб люди не залишилися без грошей.
Дивно, але ВАТ «Севастопольський холодокомбінат» — єдине в регіоні підприємство, де за всі роки існування, навіть у часи перебудови, економічного застою, людям жодного разу не затримали, а тим більше заборгували, зарплату. Тому, хоч вона і не дуже висока за нинішніми мірками, народ звідси не тікає — є впевненість у завтрашньому дні. Були випадки, коли орендарі разом з холодильними камерами забирали й досвідчених працівників, пообіцявши вищу зарплату. Але всі потім, як правило, поверталися назад. Людині не тільки висока зарплата потрібна. Психологічний фактор багато важить.
— Адже в нас народне підприємство, — каже директор холодокомбінату Григорій Сереветников, — ми на своїх людей дивимося як на рівноправних партнерів, а не кріпаків. Усі вони —акціонери, душею вболівають за спільну справу. Два роки ніхто з двох тисяч акціонерів не одержував дивідендів — весь прибуток ішов на розвиток виробництва. На нинішній сезон покладаємо великі надії. До ювілею підвищили зарплату, сподіваюся, на акціонерних зборах наприкінці червня приймемо рішення і про виплату дивідендів. Хоча складнощі, звичайно, є. Величезні гроші — півмільйона гривень — витратили на придбання низькотемпературних прилавків з нашою емблемою, щоб з відкриттям сезону розмістити їх у найвелелюдніших місцях. Але міська влада прийняла рішення всі прохідні точки пустити з молотка на конкурсній основі. Звичайно, морозиво не витримає конкуренції проти алкоголю, пива й сигарет. Ну, немає в нас таких грошей, щоб за 2-3 кв. м для встановлення кожного прилавка, а ми їх закупили 300 штук, заплатити від однієї до трьох тисяч гривень.
От і туляться місцеві виробники на околицях, прилаштовують прилавки в магазини, до яток, у торгові центри, ділячись своїми доходами. У центрі, на Приморському бульварі, лише один.
Головна цінність — люди
Сьогодні у ВАТ «Севастопольський холодокомбінат» працює трохи більше 200 осіб. Значна частина з них трудиться на підприємстві від 15 до 40 років. Тільки один запис у трудовій книжці у Фаїни Миколаївни Рачкової, яка молодим фахівцем прийшла на фабрику морозива, що відкрилася в 1951 році, і все життя тут пропрацювала. Василь Степанович Лимаренко з 1949 року забезпечував роботу холодильних установок, нещодавно провели його на пенсію. Тетяна Іванівна Тарасова 55-го прийшла на фабрику технологом і жодного разу не зрадила улюбленій справі.
А тим часом умови праці морозивників комфортними не назвеш: вже за 20 хвилин перебування в цеху, де закінчується цикл виробництва, відчуваєш легкий озноб. Усі робітниці — в теплому одязі, більш придатному для зими. Найнижча температура — мінус 26 — на складі готової продукції. Там навіть кореспондента дрижаки хапали.
Більше 20 років працюють на виробництві головний бухгалтер А. Н. Карпухіна, товарознавець Т. І. Петрова, начальник технологічного цеху Л. П. Кожевникова. Головний інженер В. М. Сазонов, великий вигадник новинок, сімнадцять років забезпечує надійну роботу всього устаткування холодокомбінату. А директор Г. М. Сереветников віддав рідному підприємству чверть століття. Після виходу на пенсію люди не переривають зв’язків з колективом. І тому, що акціонери, і тому, що тут піклуються про ветеранів. Подарунки до свят, фінансова підтримка в екстремальних ситуаціях. Цього року 100 ветеранів стали передплатниками газети «Голос України». Щодня, протягом 12 місяців, виймаючи газету з поштової скриньки, вони згадують про підприємство, що зробило їм такий гарний подарунок.
Всяк кулик до свого озера звик
І про це всі знають. Але з високою оцінкою, що дали продукції Севастопольського холодокомбінату незалежні експерти, не посперечаєшся. 1999 року акціонерне товариство одержало в Іспанії міжнародний приз «Лідер престижу та якості» (на знімку). Ще належить одержати високу винагороду Міжнародного конкурсу товарів і послуг «Золота фортуна» серед тих, хто «будує стратегію економічного розвитку нашої Батьківщини», присуджену севастопольцям вже цього року. Безсумнівно, будуть також інші, тому що морозивники міста-героя постійно розширюють асортимент продукції, от уже й торти красиві роблять серійно і на замовлення. До душі припали покупцям і трикілограмові цебрики з холодними ласощами. І, що немаловажно, стабільна робота ВАТ «Севастопольський холодокомбінат» забезпечує безперебійне перерахування до міської скарбниці податків для своєчасної виплати зарплати лікарям, учителям, пенсій старим. А це, погодьтеся, заслуговує на повагу.
Севастополь.
