Хто захистить права депортованих українців?

— Особи, яких після 1945 року було переселено на територію України з території інших країн, у тому числі і з Польщі, мають всі правові підстави для отримання статусу учасників війни. Це чітко визначає пункт 2 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, на жаль, у цьому пункті не згадується ще одна категорія переселених з Польщі. Йдеться про 1944 рік. Тож комітет вийшов з пропозицією внести зміни до цього закону. Але тільки в частині — і 1944 року (минулого тижня ВР ухвалила цю зміну до закону. — Авт.).

Також підготовлено законопроект про визнання депортованими осіб, примусово переселених з території Польщі в Україну в 1944—1946 роках, і проект відповідної декларації. Але під час підготовки цих документів не вдалося дійти згоди між двома його розробниками — Мін’юстом та НАН України. Міністерство вважає: оскільки документ, підписаний у 1944 році Урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення, називався Угодою про евакуацію українського населення, не можна говорити про примусове переселення. Тоді як у НАН наполягають, що угода була суто політичним рішенням, продиктованим бажанням радянського керівництва зняти напруження в україно-польських відносинах. І акцію здійснювали примусово. Щоб дійти згоди, вирішено провести науково-практичну конференцію (вона відбулася вчора в Києві. — Авт.). Наступним кроком можуть стати парламентські слухання.

— Це питання стоїть дуже гостро. До нас звертаються надзвичайно багато громадян. Чому їх намагаються зарахувати до категорії реабілітованих —незрозуміло. Їх ніхто не засуджував і нема від чого реабілітувати. Проблему слід розв’язувати насамперед законодавчо. Щоб долю цих нещасних людей вирішували не чиновники міністерств і відомств. Нині у Верховній Раді на розгляді три законопроекти, які стосуються примусово переселених українців. Наше законодавство повинно нарешті визнати їхній статус. Ми багато робимо для інших депортованих народів, але зовсім не займаємося правами депортованих українців. Наш комітет нині розглядає законопроект, який стосується переселення українців з території сучасної Польщі на підставі Угоди 1944 року. Ми запропонували провести з цього питання парламентські слухання. Але ВР ідею не підтримала. Та ми все-таки сподіваємося, що такі слухання відбудуться, можливо, на початку наступного року.

— Наш комітет розглянув і дав згоду на внесення зміни до пункту 2 статті 9 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стосовно осіб, які після 1944 року були переселені на територію України). Відповідний закон ухвалено. Про те, що люди, які вже підпадають під дію цього закону, не можуть отримати статус учасника війни, ми також знаємо. Комітет вважає, що підстав для відмови їм у статусі немає.

— Цей Закон було прийнято ще 1996 року. Аналіз пункту 2 статті 9 Закону зазначає, що претенденти на статус учасника війни повинні надати будь-які документи, що підтверджують факт їх роботи в період війни. Якщо таких немає, повноваження розглядати це питання мають спеціальні комісії. У разі відмови потрібно звернутися до Міністерства праці. Якщо відмовлено і там, а людина вважає, що має право на отримання цього статусу, — треба звертатися до суду.

— Думаю, тут і криється проблема. Бо починається тлумачення закону. Мені незрозуміло також, звідки взялася дата — 1932 рік, яка фігурує і в законі, і в наказі. Закон писався давно, і отримати роз’яснення від його розробників неможливо. Як на мене, відповідь може дати Мінпраці. Але якщо виникла така серйозна проблема на законодавчому рівні, думаю, необхідно до цього пункту внести зміни, щоб Кабмін встановив єдиний порядок надання статусу учасника війни. А ще я порадила б цим людям виходити на депутатів, щоб вони робили запити до Мінпраці. Тільки так можна зрушити з місця цю глибу.

«ГУ» також вирішив зробити запит до Міністерства праці та соціальної політики. І на цьому місці мав би бути коментар від представників цього міністерства. Проте отримати його не вдалося. За офіційною версією, всі уповноважені коментувати ситуацію... у відрядженнях.

Утрималися від коментарю і в Конституційному Суді. Але з іншої причини. Представники КС не можуть висловлюватися стосовно будь-якого закону до його офіційного розгляду в КС й ухвалення рішення. А необхідного подання поки що не було. Але з поінформованих джерел стало відомо, що і в КС уже чули про цю проблему, тож не здивуємося, якщо вже скоро за нього візьмуться судді.

До Європейського суду з прав людини «ГУ» не звертався. Дуже хочеться вірити, що проблеми депортованих українців зможуть розв’язати в Україні.