23—24 червня в Одесі відбулися 6-й Економічний форум «Україна—Польща» та 2-га Конференція голів обласних держадміністрацій України і маршалків воєводств Республіки Польща, в роботі яких взяли участь президенти України та Республіки Польща Леонід Кучма та Александр Квасневський. Мета таких (уже традиційних) заходів відома — розширення україно-польської співпраці в економічній, політичній та гуманітарній сферах. 
Не раз було наголошено: вступ Польщі до ЄС відкриє нові можливості не тільки для неї, а й для її сусідки України, до кордонів якої підступить європейська спільнота з потужним економічно-фінансовим потенціалом, транзитними потребами та можливостями. Саме в контексті членства Польщі в ЄС на конференції керівників регіонів погоджувалися з польською стороною, зокрема, структура та основний зміст документа «Стратегія україно-польського міжрегіонального співробітництва», а за результатами роботи конференції було підписано Спільну заяву та Спільне звернення її учасників до ЄС про надання підтримки розвиткові україно-польської міжрегіональної та прикордонної співпраці.
Утім, висловлюючи обопільне прагнення до розширення такої співпраці (що засвідчило, до речі, відкриття в ці дні в Одесі Генерального консульства Польщі з участю обох президентів), учасники зустрічей, передусім в ході Економічного форуму, зазначали й численні перепони та неузгодженості, що неабияк гальмують справу. Нині Польща, будучи одним з головних торговельних партнерів України, посідає лише четверте місце за сукупним оборотом торгівлі товарами та послугами з нею. Торік обсяг двосторонньої торгівлі товарами становив 1 мільярд 43,2 мільйона доларів, послугами — 61,8 мільйона доларів США. Це не так уже й багато. Українська сторона, скажімо, вважає ключовими проблемами, що потребують розв’язання, визначення інноваційних пріоритетів, які забезпечували б прискорені темпи зростання ВВП та випуск конкурентоспроможних товарів, створення сприятливого для іноземного капіталу клімату, поглиблення міжрегіональної співпраці, за якої Польща сприяла б Україні в налагодженні ділових контактів у західному напрямку, а Україна Польщі — у східному. Польська сторона ремствує на стягнення Україною ПДВ з її імпортерів; на необхідність проходження процедури сертифікації і стандартизації польських товарів в Україні, неузгодженості в цій справі; на повільну окупність вкладених в українську економіку інвестицій через те, що ринки переповнені такими само імпортними товарами, які виробляють і створені СП; штрафування експортерів (тих самих СП) за малозрозумілі на Заході речі; на надто складний доступ в Україні до джерел фінансування; інертність деяких українських державних структур, що ніяк не встигають за вимогами життя тощо. Водночас було наведено приклад, коли за бажання можна швидко розв’язувати наболілі проблеми: спромігся ж Мінтранс України на станції Мостиська-2 у короткі терміни переобладнати, використавши польський винахід, ефективний перехід з європейської залізничної колії на українську й у зворотному напрямку, забезпечивши велику економію часу та коштів. У всьому б отак!
Чимало уваги було приділено подальшим планам реалізації проекту нафтопроводу Одеса—Броди—Гданськ, що надто затяглася, а тепер, висловлено сподівання, таки зрушить з «точки замерзання». 
 
Одеса.