Шановна редакціє газети «Голос України»! Звернутися до вас змушують прикрі обставини. Уже більше року ми, селяни кількох сіл Городищенського району Черкаської області, намагаємося через суд одержати свої майнові паї у колишньому КСП, але не можемо цього добитися. Хоч і маємо право на них, бо багато років пропрацювали у колективному господарстві. Ніхто начебто не заперечує, що ми маємо право власності не лише на земельний, а й майновий пай, однак одержати його в натурі не можемо. Та розповімо про все докладніше.
Вирішивши вийти з КСП з належними нам паями, ми у 1998 році звернулися з проханням до загальних зборів господарства про виділення майна в натурі. Якщо землю з великими труднощами ще вдалося одержати, то майно ніхто не бажає віддавати й досі, хоча упродовж останніх п’яти років його безжально і безплатно експлуатують усупереч нашій волі. Тому й змушені були звернутися до суду по захист порушеного права.
26 лютого минулого року подали позовну заяву про виділення нам майна в натурі. Півроку цивільна справа не розглядалася, і лише після того, як звернулися до Міністерства юстиції, суддя призначив її розгляд у серпні. Розгляд відбувся дуже швидко: суддя відклав справу через те, що не всі позивачі, мовляв, з’явилися на суд. Ми пояснили, що відсутні деякі позивачі похилого віку, які через стан здоров’я і мізерні пенсії не змогли добратися до суду. Але ніхто нас не послухав. А потім ми виявили ще й фальсифікацію протоколу судового засідання, в якому було зазначено, що представник позивачів заявив про неможливість розгляду цивільної справи без позивачів.
Наступне засідання суду відбулося 6 вересня минулого року за таким сценарієм: суддя звинувачував представника позивачів у всіх гріхах. Останній ознайомився з протоколом судового засідання і вніс свої зауваження. Скориставшись конституційним правом, позивачі оскаржили ухвалу суду і направили рекомендованим листом адресатові. Суддя не приєднав її до справи і надіслав цю скаргу позивачеві поштою. Представник позивачів у грудні минулого року звернувся зі скаргою до апеляційного суду Черкаської області з приводу затримки розгляду апеляційної скарги в місцевому суді. Останній, не розглянувши скаргу по суті, відправив її до першої інстанції.
І почалося все спочатку: скарги, пояснення, протоколи... Зауважимо лише, що суддя тривалий час не дозволяв ознайомитися з ухвалою суду, і лише 17 січня цього року нам удалося це зробити. Отож упередженість судді стосовно позивачів очевидна. Як і зловживання службовим становищем. Наостанок хотілося б запитати: невже не можна знайти управи на чиновника місцевого масштабу, який нехтує конституційні права громадян, їхню честь і гідність?
Л. ДЯЧЕНКО, В. ШАПОВАЛ, П. КИРПАТИЙ, О. САБАЛДАШ, Т. ЩЕРБАК — усього 18 підписів.
