Дорогою до Горбачів уздовж оброблених ланів заступник голови райдержадміністрації Бобровицького району Станіслав Соболь розповідав про нову «моду» в області.
— Нині чимало cтоличних комерсантів і політиків, тямущих у сільському господарстві, повертаються до своїх сіл із діловими й соціальними інвестпроектами. Хочемо вірити, що ця тенденція ширитиметься й надалі.
Горбачі — село невеличке (468 мешканців, 219 дворів). За словами самих жителів, більшість з яких пенсіонери, за останні півтора десятка років було доведене до ручки. Землю роками не обробляли, транспортного сполучення з районом не було, люди доживали. І ось село із сумною демографією, коли щороку помирає вісімнадцять, а народжується двоє, «виграло в лотерею» — до нього прийшов інвестор.
За відродження Горбачів узявся Іван Іванович Куровський — успішний столичний бізнесмен, генеральний директор «Житлобуду». Сам він родом з Вінниччини, а дружина — із сусіднього Носівського району. Горбачівці, вислухавши його пропозиції, довірили йому свої паї і ще жодного разу не пошкодували про це.
У грудні 2000 року заснували приватне підприємство «Агропрогрес», директором якого став Михайло Коломієць. Нині тут працюють 130 осіб. Підприємство взяло в оренду 2400 гектарів землі на десять років. Кожен з 336 пайовиків за підсумками року отримує на свої півтора відсотка зерно та цукор, які привозять у двір.
Пріоритетним напрямом роботи підприємства з самого початку став соціальний розвиток села. Спершу відремонтували фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП), встановили в ньому нові меблі й обладнання. Запросили лікаря загальної практики сімейної медицини Миколу Хабаля. Як розповів Микола Миколайович, щодня до ФАПу приходить з півтора десятка людей. Нещодавно «Агропрогрес» закупив медикаментів на п’ять тисяч гривень, які селяни отримують безплатно.
Не нахвалиться добродієм сільський голова Катерина Голота.
— Коли Іван Іванович виступав на перших зборах села,— говорить Катерина Іванівна, — він сказав: «Я не заробляти гроші прийшов, адже багатим у вас я не стану. Та ваше життя зміниться на краще!» І подивіться! Вже відремонтовано клуб, цього літа в ньому буде газове опалення. Двічі на день ходить безплатний для селян автобус у район та до залізничних станцій. Зроблено нічне освітлення вулиць. Запроваджуємо навіть нову посаду — заступника директора із соціального розвитку села. Щомісяця учасники Великої Вітчизняної війни та вдови загиблих (їх у Горбачах 28) отримують по 80 гривень доплати до пенсії, а 16 інвалідів — по 40 гривень. Усі вони та ще 46 мешканців села цього року одержали по тонні брикету. До Великодня — по 100 гривень кожному...
Що у планах? Уже цього літа відремонтують гуртожиток, відділення зв’язку та приміщення сільради. Буде впорядковано обеліск, базарну площу, встановлено автобусні зупинки, зведено два житлові будинки для спеціалістів. На часі спорудження трьох кілометрів дороги з твердим покриттям. Триває газифікація села. Газ до кожного двору підводитимуть безплатно. А підключитися кожен зможе за пайові.
Та найбільше горбачівці пишаються своєю школою, педколектив якої — сім учителів та один вихователь — уже 22-й рік очолює Олександра Василівна Приступко. Коли Іван Куровський заявив, що відремонтує її за три літні місяці, ніхто не повірив. Однак 1 вересня 2002 року 35 учнів і 9 дошкільнят переступили поріг оновленої школи. Все — від букваря до комп’ютера — нове. Від сходинок до євровікон, від спальні до їдальні — все зроблене на совість. До речі, харчування для дітей і вчителів безплатне. А влітку 20 старшокласників коштом того ж таки Куровського поїдуть відпочивати на море. Вперше...
— Найдивніше, що Іван Іванович ще й району допомагає, — долучається до розмови Станіслав Никифорович Соболь.
Сергій ПАВЛЕНКО, Юлія ПОТАПЕНКО, Наталя ЯРЕМЕНКО.
Чернігівська область.
