Комбайни «Дон», що їх реалізують в Україні, вже на 54 відсотки складають із вітчизняних комплектувальних
Ростовське підприємство робить дедалі нові кроки до завоювання українських ланів своєю продукцією. Наприкінці минулого тижня у нашій найчорноземнішій у світі країні сталося аж дві події із життя «Донів».
У п’ятницю в Києві, на базі ТОВ «Донснаб» — офіційного ексклюзивного дистриб’ютора ВАТ «Ростсільмашу» — було відкрито сертифікований сервісний центр з обслуговування ростовської сільгосптехніки, покликаний запроваджувати в життя принцип «Запчастину в поле за 24 години». Загалом сервісна мережа складається з 64 таких центрів у 52 містах країн СНГ та Болгарії.
А в Узині, що в Білоцерківському районі, під керівництвом глави Київської облдержадміністрації Анатолія Засухи відбувся семінар-нарада з проблем заготівлі кормів з демонстрацією збирання зеленої маси. В показі ростовський завод представляв комбайн «Дон-680».
Машину, двічі золотого медаліста Всеросійського виставкового центру, навряд чи можна назвати новинкою. Ростовчани, за словами директора з регіонального розвитку торгового дому «Ростсільмаш» Нелі Пологієнко, поставили її на конвеєр десять років тому, а в Україні сільгосппідприємствами придбано дві сотні таких комбайнів. Основний аргумент з її боку на користь цього «Дону» в Україні: він, як жоден інший кормозбиральний агрегат, підходить сільгоспвиробникові за співвідношення ціни та якості. Коли «Ягуар» продуктивністю до 170 тонн на годину коштує більш як мільйон гривень, то «ростовчанин», котрий працює в режимі 70 тонн на годину — 330 тисяч.
«Дон» має жниварку повздовжньо-поперечного копіювання — тобто «зчитує» рельєф поля, непогано працює на вологих культурах, а кабіну обладнано «прибамбасами» аж до кондиціонера. Плюс комбайна — його можна купити за комерційним лізингом. Агропідприємство одразу сплачує 25—30 відсотків вартості. За решту розраховується протягом наступних п’яти років.
Ще один крок, який ростсільмашівці розцінюють як безпрецедентний — зернозбиральні «Дони-1500» нині продають з 25-відсотковою знижкою.
Усі ці послаблення для споживача, що нагадують благодійність, насправді пов’язані з економічним розрахунком, бажанням росіян розширити свою присутність на комбайновому ринку України. Ростовчани цього й не приховують. Російські маркетологи провели дослідження українського ринку, поінформував директор ВАТ «Донснаб» Ігор Квітницький:
— Хочемо ми цього чи ні, до 2006 року українські сільгоспвиробники придбають від 12 до 18 тисяч комбайнів. Адже технічне переозброєння на селі активно відбувалося до 90-го року. Після 12 років експлуатації витрати на утримання «корабля ланів» перевищують коефіцієнт його корисної дії. Простіше кажучи, видатків більше, ніж доходів. Парк буде замінено. Якими комбайнами — це вже інше питання...
Ще один крок, пов’язаний з бажанням «кинути якір» на українському ринку: «Дони», ті, що їх реалізують у країні, стверджує Неля Пологієнко, вже на 54 відсотки складаються з українських комплектувальних. «Прагнемо збільшити цей показник до 68 відсотків, як це було в 90-х роках». На СП «Дон-Лан», яке організує складання машини, комплектувальні постачають 17 українських підприємств, що звичайно, є плюсом для розвитку вітчизняного машинобудування.
Економічний розрахунок полягає в тому, що за рахунок присутності українського начиння «Дони» звільнено від увізного мита, а сільгосппідприємства в разі купівлі комбайнів з «подвійним громадянством» можуть претендувати на пільговий кредит з 70-відсотковою компенсацією з бюджету банківської ставки. Такі привілеї має тільки вітчизняна техніка.
От і виходить: хоч як крути, наш комбайн.
