Музиканти називають орган «королем інструментів», інструментом-оркестром. Редакція отримала листа від учителя музики з Київщини Миколи Григоровича Кирика. Він просить розповісти про долю вінницького органного залу: раніше про це багато писала преса, з огляду на протистояння між віруючими та музичною громадськістю, а потім писати перестали.
...Коротка історія протистояння така. Будинок камерної та органної музики був у центрі Вінниці. Тут до 1624 року стояли два православні храми, потім поляки на тому місці збудували Домініканський монастир. Згодом костьол монастиря російський уряд віддав православній громаді. З 1962 року тут був спортзал, а в 1981-му приміщення передали облфілармонії. 1985 року німецькі майстри виготовили орган, який коштував тоді майже півмільйона доларів. Відтоді в Будинку камерної та органної музики щорічно відбувалося до 400 концертів.
1990 року, після постанови уряду про повернення культових споруд колишнім власникам, російська православна громада Вінниці оголосила свої права на приміщення. Віруючі за підтримки тодішнього керуючого Вінницькою єпархією митрополита Агафангела (О. Саввіна, який також був народним депутатом України) вдалися до тиску на владу — демонстрацій, мітингів. Восени 1990 року облвиконком постановив передати будинок православним. У рішенні йшлося про демонтаж органу і пошук для нього нового приміщення. Творча інтелігенція обурилась: орган створено саме для цього приміщення, у місті нема іншої споруди з такою акустикою, та й демонтаж загрожує органові пошкодженням. Протистояння почалося, з обох боків з’явилися групи протестантів-голодуючих. Щоб зняти напруження в місті, облвиконком скасував раніше прийняте рішення. Віруючі захопили органний зал під гаслом: «Православні, собор не віддамо невірним!» Було зірвано концерт Ольги Басистюк, концертмейстер якої вибирався з органного залу через вікно, щоб не потрапити під гарячу руку віруючих. Міськрада пішла на компроміс: віддати віруючим лише нижній зал костьолу. Але уряд навесні 1991 року прийняв прямо протилежне рішення: костьол православним не передавати! Православні заявили: якщо так, ми забираємо собор і знімаємо з себе відповідальність за долю органу та іншого майна філармонії. У ніч з 26 на 27 вересня 1991 року орган демонтували...
Що було далі? Про це розповів відомий органіст, заслужений діяч мистецтв України Георгій Курков:
— Коли вінницький орган розібрали, його частини лежали у трьох різних місцях: на складі авіазаводу, в нинішньому Преображенському соборі й ще десь. Звісно, якби демонтаж проводився не нашвидкуруч, то орган набагато легше було б відновити. У 1997 році брати-капуцини виявили бажання поставити орган у себе, в костьолі святої Діви Марії Ангельської. Для цього потрібно було опустити хори на 30 сантиметрів, що і було зроблено. Грошей на ремонт (450 тисяч доларів) не було, але знайшли спонсорів. Відновив орган Єжи Кукля — польський майстер з Бельска-Бяла. Він працював три місяці. Казав: якби це не німецька продукція, то навряд чи інструмент вдалося б реставрувати. Крім того, багато труб просто зникли, зник також і електромотор.
Орган реставрували у травні 1999 року. Тепер там іде, як для храму, досить інтенсивне концертне життя. Щороку в жовтні—листопаді проходить міжнародний фестиваль камерної та органної музики. Звучить шість—десять концертів. Крім того, бувають ще концерти різдвяні, пасхальні та інші.
У Вінниці за цей час побувало чимало виконавців, наших і зарубіжних. Зокрема, з Польщі приїжджали Кукля, Лукаш Матея, Ева Польска, Ельжбета Влосек, цікавий дует: орган, саксофон з комп’ютером — Петр Черни і Томаш Дуда, з Латвії — Євгенія Лісіцина, з Литви — Віргінія Сурвілайте, з Білорусі — Константін Шаров, з Молдови — Аня Стрєзєва. Японців і американців не запрошуємо, це поки що дорого для нас...