Радіоактивний пил не розповсюдиться за межі зони

Так розпочинається чергове повідомлення інформаційно-представницького відділу державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС». А далі у ньому і в інших ідеться ось про що.

Нинішня споруда «Укриття» спроектована та збудована у надзвичайно стислий термін — за сім місяців в умовах високих рівнів радіації — і справді втрачає з роками свої захисні властивості. Важливо враховувати й таку подробицю. Для кількох конструкцій «саркофага» опорами слугують уцілілі конструкції четвертого енергоблока. Такий варіант захисної споруди було обрано серед 18 інших, бо у високорадіаційних умовах, що склалися після аварії, неможливо було зводити нові опори в зруйнованому блоці.

Виконувач обов’язків головного інженера ДСП ЧАЕС по об’єкту «Укриття» Володимир Лісніченко визнає: стан будівельних конструкцій сьогодні, безперечно, викликає тривогу. Під дією навантажень та наслідків вибуху 1986 року деякі конструкції відхилилися від проектного стану і втрачають стабільність. Водночас проведені 2002 року візуальні обстеження не виявили нових деформацій порівняно з обстеженнями попередніх років. А занепокоєння викликають конструкції деаераторної етажерки, де тривають видимі деструктивні процеси.

Справді, металоконструкції покрівлі «саркофага» і металеві листи товщиною до 1,5 мм, якими їх було обшито, пошкоджені корозією. До того ж більшість конструкцій встановлювали дистанційно, що не забезпечило необхідну щільність їх прилягання. Після проведених робіт із герметизації, станом на початок нинішнього року, загальна площа нещільностей зменшилася вдесятеро і становить близько 100 кв. метрів. Саме через ці нещільності відбувається «неорганізоване» винесення радіоактивних аерозолей з об’єкта, яке 2002 року зросло порівняно з 2001 роком на 19,5 відсотка. «Організоване» винесення здійснюється системою природної вентиляції об’єкта «Укриття» зі спеціальними фільтрами через вентиляційну шахту третього енергоблока станції. Однак максимальна доза загального винесення становила торік 1,1 відсотка від допустимої межі.

Із перших днів введення в експлуатацію об’єкта «Укриття» його персонал ретельно контролює всі параметри потенційних небезпек — стан будівельних конструкцій, паливовмісних матеріалів, радіаційну обстановку тощо. За даними вимірювальних систем, контрольовані параметри на сьогодні перебувають у межах норми. Тому Володимир Лісніченко заперечує поширюване твердження, що в результаті обвалення будівельних конструкцій «Укриття» може виникнути аварія, за своїми наслідками гірша за катастрофу 1986 року.

Можливі наслідки обвалення покрівлі вивчали фахівці науково-дослідних інститутів ім. І. Курчатова (Росія) і ядерних досліджень НАН України та інших. Їх висновок: радіаційні наслідки обвалення покрівлі «Укриття» перевищать допустимі значення лише для приміщень та проммайданчика станції, а радіус можливого розповсюдження радіоактивного пилу обмежиться територією 30-кілометрової зони відчуження.

З метою відвернення будь-яких ризиків згідно з планом здійснення заходів на об’єкті «Укриття» (SІP) ведеться підготовка до будівельно-монтажних робіт зі стабілізації будівельних конструкцій «саркофага», які плановано розпочати наступного року.

Однак повністю захистити навколишнє середовище від наслідків можливого обвалення може лише нова захисна споруда, яка має накрити нинішній об’єкт «Укриття». Концептуальний проект її буде завершено у 2004 році. Проектування та спорудження «Укриття-2», як і всі роботи у рамках SІP, ведуться за рахунок внесків міжнародної спільноти до Чорнобильського фонду «Укриття».

Та після спорудження нового укриття перед Україною постане не менш важливе завдання — вилучення та поховання паливовмісних матеріалів та радіоактивних відходів у суворій відповідності   з чинними національними та міжнародними стандартами. Для цього будуть потрібні великі кошти. Будівництво сховища для відпрацьованого ядерного палива і заводу з переробки рідких радіоактивних відходів закінчено. В цих об’єктах ведеться монтаж технологічного обладнання.

Враження голови Комітету Верховної Ради з питань будівництва, транспорту і зв’язку Валерія ПУСТОВОЙТЕНКА.

Він разом з іншими членами комітету побував на ЧАЕС із робочим візитом наприкінці травня нинішнього року. Валерій Павлович зазначив тоді: «Це не перше моє відвідання Чорнобильської АЕС. І щоразу переконуюся, що станція в надійних руках. Треба віддати належне колективу підприємства, його мужності, досвіду і професійній підготовці».

Водночас голова комітету висловив стурбованість, що населення України дуже мало знає про стан справ на станції, і запропонував створити Український фонд для прискорення будівництва нового «Укриття», щоб гарантувати безпеку наших дітей, людей і держави.

Для спорудження нового укриття необхідно буде 18 тисяч тонн спеціальної конструкційної сталі. Потрібно виготовити арочні сегменти довжиною 65 метрів, шириною і висотою по 12 метрів, з яких буде складено чотири секції, котрі насуватимуться на нинішне «Укриття». Для доставки арочних сегментів треба обладнати спеціальні транспортні схеми.

Вартість будівництва нового укриття, за нинішніми оцінками, становитиме 163 мільйони доларів. Ці кошти надходитимуть з міжнародного фонду «Укриття». Матеріали вишукуватимуться наші, українські.

Будівництво фундаменту плановано розпочати у квітні 2006 року, одразу після завершення робіт зі стабілізації конструкцій нинішнього «Укриття». Звести повністю об’єкт «Укриття-2—Арка» передбачається наприкінці лютого 2008 року.

Для гарантування безпеки під час будівництва нового укриття нині споруджуються санпропускник, реабілітаційний центр, центр підготовки персоналу; розробляються системи контролю доступу, поводження з радіоактивними пилом і відходами, загальнопромислової безпеки і охорони праці, радіаційного захисту.

Усі рішення, пов’язані з реалізацією плану SІP, неодмінно погоджуються з Асамблеєю донорів міжнародного фонду «Укриття». Чергова асамблея має відбутися 8—10 липня на Чорнобильській АЕС і в Славутичі.

Коментувати ці повідомлення з ЧАЕС важко й не потрібно. Бо очевидне і зрозуміле для нас всіх одне: треба все-таки прискорювати будівництво «Укриття-2», якщо без нього не обійтися, і якнайскоріше вилучити й навічно поховати ті небезпечні радіоактивні відходи й речовини з нинішнього.