...Чекайте апельсинів бочками

Найхитромудріший і найкриміналізованіший податок — податок на додану вартість — нарешті поповзе донизу. На початку минулого тижня Перший віце-прем’єр Микола Азаров назвав конкретні терміни послаблення цього податкового зашморгу на обігові фонди вітчизняних підприємств, що ось уже майже десять років задихаються від хронічного браку цих самих фондів.

Отже, з 1 січня наступного року ставку ПДВ буде знижено з 20 до 17 відсотків, а ще через рік — до 15. Водночас з цим колишній головний податковий інспектор України оголосив про добровільну конвертацію дебіторської заборгованості держави щодо повернення ПДВ підприємствами-експортерами в державні податкові зобов’язання (облігації) внутрішньої позики.

Загалом, з огляду на багатомільярдні суми внутрішнього держборгу за цією статтею, перетворення його на цінні папери — для української скарбниці, безперечно, вихід. Точніше, перепочинок. Адже рано чи пізно, але платити доведеться. Облігації, якщо їх не анулювати, мають конкретні терміни погашення.

Чи будуть тоді гроші в скарбниці і звідки вони візьмуться — поживемо побачимо. Очевидно одне. Фінансистам чесних експортерів, які добровільно погодяться прийняти в рахунок погашення держборгів з ПДВ замість звичайних грошей боргові папери, доведеться засісти за калькулятори. Щоб підрахувати, що вигідніше. Як і раніше, втрачати на «відкочуваннях» і «боковиках», котрі (повторюю, чесні!) експортери платять чиновникам від податкової інспекції і держскарбниці, щоб вирвати у держави власні гроші або ж пускати ПДВ-облігації в обіг, перетворюючи їх на повноцінні безготівкові гроші. Звісно, знову-таки не без втрат, але на дисконті.

Натомість тіньовикам, хто наживався на поверненні ПДВ за липовий експорт, треба буде замислитися над новими схемами обдурювання держави. Втім, у їхній винахідливості сумнівів немає.

Верховна Рада порадувала пенсіонерів. Прийнято закон, згідно з яким мінімальна пенсія за віком не повинна бути нижча від прожиткового мінімуму, тобто 268 гривень на сьогодні.

Щоправда, тут є кілька нюансів. Закон набуває чинності з 1 січня наступного року. Отож нашим пенсіонерам доведеться почекати. До того ж і за вказаний термін дотягнутися їм до прожиткового мінімуму без додаткового приробітку (звісно, коли на те є сили) також не вдасться. Підвищення пенсій розтягнуто в часі на досить невизначений термін і відбуватиметься воно за найскладнішими схемами. З урахуванням коефіцієнтів трудових звершень кожного пенсіонера, співвідношення їхньої колишньої зарплати з нинішніми зарплатами тих, хто прийшов на зміну ветеранам, одне слово, чиновники від соцзабезпечення без діла не сидітимуть.

Одне лякає. Аби через такий складний алгоритм не довелося нашим немічним дідусям і бабусям заради десяти—двадцяти додаткових гривень (а судячи з усього, саме таким, не більше, буде багаторазовий крок підвищення пенсій) щоразу поневірятися в чергах по чиновницьких кабінетах, доводячи свої права на всі ці коефіцієнти.

І ще. Як буде з тими нашими співгромадянами, хто пішов на пенсію за вислугою років ще до досягнення пенсійного віку? Чи за доглядом за інвалідами дитинства, яких у країні понад 50 тисяч? Чи з самими інвалідами дитинства? Вони що — залишаться без обіцяних апельсинів? Їхні пенсії навіть у далекій перспективі так і не дотягнуть до офіційного прожиткового мінімуму? Адже всі ці категорії пенсіонерів залишилися за рамками прийнятого закону...

Оголошено про те, що кожен столичний мешканець, який має приватизовану квартиру або продовжує таку наймати в держави, за минулий опалювальний сезон змушений буде доплатити теплопостачальним організаціям від 70 до 100 гривень.

Бачте-но, у наших ЖЕКів та УЖГ не зійшлися дебет з кредитом. Усі ті нарахування, за якими кияни розплачувалися за гарячі й не дуже батареї зимовими вечорами, виявилися липовими. За розрахунками теплопостачальників, їм недоплачено 50 мільйонів гривень! Отакої!

Щоправда, незрозуміло, до чого тут ЖЕКи і УЖГ? Адже киянам давно відомо, що всі нарахування на комунальні платежі здійснюють не тітоньки з рахівницями чи калькуляторами, котрі сидять поруч з паспортистками у житлових конторах, а єдиний комп’ютеризований обчислювальний центр за заздалегідь відомими тарифами і параметрами.

І ще один штрих. Антимонопольний комітет провів нещодавно показовий для абсурду наявних розрахунків за тепло експеримент. Два багатоквартирні геть однакові будинки брали в ньому участь і від однієї тепломережі живилися. На одному поставили загальний лічильник тепла і його мешканці платили за реально вживані гуртом калорії. Пропорційно до квадратних метрів, що їх вони займають. Мешканці другого — так, як платять усі кияни. Так-от, перші заплатили на 70 відсотків менше! Знову-таки, неабияка різниця.