Безперечно, підсумком минулого політичного тижня став компроміс між Президентом і парламентом, що втілився у проекті конституційних змін, який Леонід Кучма нарешті вніс до парламенту. Однак це ще не народження дитини під іменем «політична реформа». Адже залишається запитанням, наскільки цей компроміс задовольняє всіх основних політичних гравців.

Три поступки глави держави — відмова від ідеї двопалатного парламенту, прийняття законів на всенародному референдумі та згода зберегти у ВР нинішню кількість народних депутатів — знімають частину напруження з боку різних політичних сил. Але далеко не всю. Запитання можуть виникнути і до запропонованого Президентом порядку формування уряду: парламент призначає прем’єра, його кандидатуру вносить Президент за пропозицією партій, які сформували постійно діючу більшість. Парламент призначає і членів уряду, окрім міністра закордонних справ та силовиків, які залишаються прерогативою глави держави. Президенту надається право розпускати парламент, якщо у ВР протягом місяця не буде сформовано більшість, протягом 60 днів не буде сформовано уряд і якщо до 1 грудня не затверджено держбюджет.

Законопроект, підготовлений парламентською конституційною комісією, передбачає принципово інший порядок формування уряду. За словами члена цієї комісії «нашоукраїнця» Юрія Ключковського, згідно із запропонованим проектом, ВР формує повний склад Кабміну, єдина роль Президента — внесення пропозицій щодо кандидатури прем’єра. Але за таких умов: спочатку він повинен запропонувати представника від партії чи блоку, який має найбільше депутатських місць у ВР, а якщо ця пропозиція не отримає підтримки — представника другої за кількістю депутатів фракції чи групи. І лише якщо не проходять перші два варіанти, повинна бути утворена коаліція, яка спирається на більшість голосів у ВР. Якщо протягом 60 днів ця коаліція не створюється чи її пропозиція щодо кандидатури прем’єра не підтримується ВР, тоді Президент може розпустити ВР. У парламентському законопроекті розширюються повноваження ВР і щодо деяких інших кадрових призначень — СБУ, Антимонопольного комітету тощо. Тобто роль більшості у запропонованому депутатами законопроекті (а в його підготовці найактивніше брали участь представники опозиційних політичних сил) значно зменшується, аніж у президентському варіанті, зате посилюється структуризація ВР.

А найбільшим каменем спотикання була, є і залишається на сьогодні пропозиція Президента провести президентські та парламентські вибори в один рік раз на п’ять років. Усе зійшлося на тому, в який саме рік. Якщо парламентські вибори пройдуть у 2004-му, то нинішньому складу парламенту доведеться недопрацювати у стінах на Грушевського півтора року, якщо у 2006-му — ще два роки посідатиме найголовніше крісло на Банковій нинішній Президент. А судячи з розкладу сил у ВР, ані одне, ані друге не задовольняє у парламенті багатьох.

Саме тому основні політичні гравці не забарилися із реакцією на звернення Президента та внесений ним до парламенту законопроект про політичну реформу. «Наша Україна» в оприлюдненій заяві виступила з ініціативою встановити мораторій на конституційні зміни до 2006 року — визначеного чинною Конституцією часу виборів нового складу парламенту. Екс-глава парламенту, член ДГ «Демініціативи» Іван Плющ в інтерв’ю «Обозревателю» висловив сумнів, що Президент узагалі зацікавлений у проведенні політреформи. «Я добре знаю Леоніда Даниловича. Ніяких реформ із розподілу влади за гілками не буде», — сказав І. Плющ. Крім того, він вважає, що Президент може дати команду парламентській більшості не підтримувати обидва законопроекти про внесення змін до Конституції.

Різні думки про час проведення виборів і в «більшовиків». Координатор парламентської більшості Анатолій Толстоухов заявив, що парламентська більшість підтримує проведення виборів в один рік. Але інша річ — в який рік. А, скажімо, лідер ДГ «Народний вибір» Микола Гапочка запропонував такий компромісний варіант: записати в Перехідних положеннях Конституції, що в 2004 році Президент буде обиратися лише на два з половиною роки до 2007 року, тобто до проведення парламентських виборів.

Нинішнього тижня, хоча в парламенті не буде пленарних засідань (депутати працюють в округах), активні переговори і консультації щодо політичної реформи триватимуть. У середу має відбутися чергова зустріч лідерів депутатських фракцій і груп, а часу для прийняття рішення залишилося лише два пленарні тижні — до 11 липня. Саме тоді депутати або схвалять якийсь варіант конституційних змін і направлять його на висновок до Конституційного Суду (для чого необхідні нові поступки з обох боків), або політреформа залишиться, за висловом нині позафракційного Олександра Волкова, «хронічно вагітною».