Спитайте, кого нині не цікавить проблема якості. Мабуть, байдужих виявиться небагато, адже всі ми купуємо в магазинах продукти та одяг, користуємося різноманітними послугами. Не менше зацікавлених і по той бік проблеми — чимало виробників прагнуть розмістити на своїх товарах позначку «Відмінна якість», «Відповідає всім стандартам» тощо. Тож не дивно, що нині з’явилися організації, які, прикриваючися високими словами, гріють на цьому руки. Вони пропонують вітчизняним виробникам за досить символічну плату так звані індульгенції: «відмінно», «найвища якість»... У такий спосіб споживача фактично обманюють. Яскравий приклад — діяльність одного популярного столичного громадського об’єднання захисту прав споживачів. Лише за 2750 гривень тут навічно можна отримати знак «Відмінно». Отже, заклад займається профанацією, прикриваючися тісною співпрацею з Київським міським управлінням у справах захисту прав споживачів (якого насправді не існує). Цікаво, що різноманітні експертизи товарів тут проводять навіть без відповідних лабораторій.
Ця та багато інших проблем обговорювали на Третьому всеукраїнському з’їзді якості, який проходив нещодавно у столиці. Так, у своїй доповіді голова Держспоживстандарту України Леонід Школьник, зазначив: чимало наших відомих виробників, лобіюючи власні інтереси, зовсім не дбають про споживача. Приміром, у березні цього року до Держспоживстандарту звернулося керівництво одного із заводів шампанських вин з проханням дозволити реалізацію на споживчому ринку України партії вина (136 тисяч пляшок). Термін придатності напою закінчився ще 1999 року, до того ж у пляшках був осад. Це шампанське повернулося з Німеччини як непридатне для реалізації та споживання, а нашому покупцеві його намагаються «зіпхнути».
Порушувалося з’їзді ще одне не менш важливе питання — сертифікації. Адже раніше державні стандарти СРСР (ГОСТ), які встановлювали вимоги до продукції та послуг, мали обов’язковий характер, а їх порушення переслідувалося законом. Після прийняття в 2001 році Закону «Про стандартизацію» ситуація змінилася: стандарти втратили обов’язковий характер і не підлягають регулюванню з боку держави. За даними Держнагляду, нині відхилення від норм стандартів становить 40—60 відсотків.
Та основна проблема сертифікації — невідповідність міжнародній практиці і невизнання українських сертифікатів у країнах з розвиненою економікою. Особливо гостро це питання постає напередодні вступу України до СОТ (Світової організації торгівлі). У цій царині є чимало проблем. Зокрема, дефіцит бюджетних коштів на розроблення державних стандартів. Зарадити могли б, як в інших країнах, громадські організації. Та поки що нам на це розраховувати не випадає.
«Якість як національний пріоритет України» — під таким гаслом проходив цьогоріч згаданий з’їзд. Сподіваємося, проблеми, які обговорювали на ньому, не залишаться просто словами текстів резолюцій і звернень.
