«ПАЧЕС — одна з міжнародних організацій,де Україна може реально відігравати і вже відіграє значну, а іноді й провідну роль», —переконаний Перший заступник Голови Верховної Ради України Геннадій ВАСИЛЬЄВ

— По-перше, зважаймо на те, що на нинішньому етапі еволюції світової спільноти інститути національного розвитку, тобто парламенти, уряди, органи місцевого самоврядування, ділові, наукові і творчі кола, мають якомога повніше використовувати стратегію міжнародної співпраці, щоб підвищувати ефективність своєї діяльності. Парламентський компонент міждержавних зв’язків стає дедалі важливішим чинником у розв’язанні актуальних проблем і світової й загальноєвропейської, і регіональної безпеки, забезпечення гарантій стабільності, демократії та соціально-економічного поступу...

— Пов’язується... На рівні урядів держави ОЧЕС з кожним роком тісніше співпрацюють, наприклад, у торгівлі, банківській справі і фінансах, у зв’язку, енергетиці, транспорті, сільському господарстві та агропромисловості, в охороні здоров’я і фармацевтиці, оздоровленні довкілля, в науці, техніці, культурі, туризмі. Я вже не кажу про співробітництво між митними і прикордонними органами, гуманітарні контакти, боротьбу з організованою злочинністю, незаконною торгівлею наркотиками, зброєю та радіоактивними матеріалами, тероризмом і нелегальною міграцією тощо.

Модель співпраці ОЧЕС орієнтована передусім на розвиток ділових зв’язків, забезпечення умов вільного руху товарів, капіталу, послуг. З цією метою йдеться, наприклад, про створення Чорноморського транспортного кільця, об’єднання електромереж, заснування спеціального фонду реалізації узгоджених проектів...

— Безумовно. В рамках організації підписано й реалізуються або готуються до підписання угоди про співробітництво із запобігання природних і техногенних катастроф та боротьби з їх наслідками, про спрощення візових процедур для підприємців і водіїв вантажного автотранспорту, про раннє сповіщення щодо аварій, про мирне використання атомної енергії...

— Так. Досить пригадати ялтинську зустріч в Україні —у червні минулого року, коли відбувся саміт глав держав та урядів країн — членів організації з нагоди десятої річниці Чорноморського економічного співробітництва. Тоді главами делегацій Азербайджану, Албанії, Вірменії, Болгарії, Греції, Грузії, Молдови, Росії, Румунії, Туреччини та України було підписано ювілейну декларацію, в якій, зокрема, зазначалося, що ОЧЕС (дозволю собі зацитувати документ) «довела свою значимість як форум довіри, розуміння, співробітництва. Її діяльність сприяла істотному прогресу держав-членів у розвитку демократії, ринкової економіки і відкритого суспільства, що, в свою чергу, забезпечило Чорноморському регіону гідне місце у сучасному світі...».

Було підтверджено той факт, що країни-учасниці розглядають співробітництво в Чорноморському регіоні як складову частину процесу загальноєвропейської інтеграції та мають намір сприяти тіснішій взаємодії ОЧЕС з Європейським союзом, іншими регіональними структурами, зокрема з Радою держав Балтійського моря.

— Ви знаєте, без неї нині важко уявити політичну конфігурацію Причорномор’я. Асамблея відіграла й продовжує відігравати важливу роль у мобілізації зусиль національних парламентів на поліпшення взаєморозуміння й колективної відповідальності з широкого кола питань.

За роки свого існування ПАЧЕС стала ключовим інструментом законодавчої підтримки формування спільних інтересів і цінностей. Вона виявилася, по суті, політичним механізмом координації дій ОЧЕС, швидко здобула міжнародне визнання як регіональна інституція, що сприяє поглибленню співпраці в сферах, які являють спільний інтерес для країн.

Об’єднаними зусиллями законодавців держав — учасниць ОЧЕС за стислий термін створено значну правову базу організації. Визначено пріоритетні напрями внутрішньорегіональної взаємодії, метою якої є зміцнення миру й стабільності в регіоні, розвиток дружніх, партнерських взаємовідносин між нашими народами в контексті загальноєвропейських і світових інтеграційних процесів.

З відвертістю й задоволенням я сказав про це в своєму слові перед учасниками саміту 10 червня цього року в Кишиневі. Нагадав, що після виборів 2002 року Верховна Рада України ухвалила 232 закони, ратифікувала 73 міжнародні угоди.

До речі, варто зазначити, що після двадцятого пленарного засідання ПАЧЕС в Афінах, у якому я мав честь взяти участь, наш парламент прийняв двадцять законів, які стосуються питань двостороннього співробітництва з країнами — членами ПАЧЕС. З такими, наприклад, як Вірменія, Грузія, Росія, Болгарія, Греція. А крім того, з питань багатосторонньої спільної роботи з охорони Чорного моря від забруднення. Йшлося про посилення взаємодопомоги між країнами-учасниками та їх національними парламентами у розробленні узгоджених законодавчих актів, які сприяли б багатосторонньому економічному обмінові, прискоренню політичних та соціальних реформ.

У своєму виступі я прагнув також акцентувати увагу на регіональних проблемах боротьби з організованою злочинністю, контрабандою наркотичних засобів, тероризмом, корупцією та відмиванням брудних грошей. Запевнив асамблею щодо готовності Верховної Ради України до спільних дій з розв’язання наявних проблем у регіоні.

— Одним з головних було питання підвищення світового іміджу і самої Організації ЧЕС, і її парламентської складової. Ми зобов’язані активізувати дії з поглиблення співпраці з Європейським союзом. У тому числі в парламентському вимірі. Вважаю, нам слід рішучіше заявляти про себе як про одну з найбільших у світі регіональних організацій. І тут є безмежний простір для ініціативи. Наприклад, на часі, мені здається, спільний з Європою інтерес у подальшому розвитку економіки в цілому, а транспорту, телекомунікацій, природоохоронних технологій —зокрема. Це одне з питань.

Друге, не менш важливе... На нинішньому етапі політичного процесу в регіоні з усією очевидністю виявляється потреба не лише активніше залучати і національні парламенти, і саму ПАЧЕС до підготовки та здійснення проектів, а й багатостороннього міжурядового співробітництва. Це сприятиме консолідації демократичних рухів, успішнішій перебудові на сучасних принципах і економіки, і соціально-культурного розвитку. Тут чимало важить удосконалення правових систем, скасування національних законодавчих положень, які не узгоджуються з метою розширення багатосторонньої економічної взаємодії.

У цьому зв’язку ПАЧЕС зобов’язана допомогти національним парламентам у підготовці універсальніших законодавчих актів і з економічної, і з соціально-політичної проблематики. На мій погляд, асамблея ще недостатньо використовує свої можливості в такому аспекті роботи. Як, до речі, й взагалі в активізації економічного співробітництва, використанні для цього можливостей парламентської дипломатії.

Я ділився з колегами під час зустрічей і надією на те, що найближчим часом число держав — учасниць ОЧЕС, які одночасно будуть і повноправними членами Європейської спільноти, помітно зросте. В цьому контексті йшлося про важливість створення єврорегіонів (відповідно до концепції Ради Європи) уздовж прикордонних районів — сусідів з державами ЧЕС. Їх, на думку багатьох політиків-парламентаріїв, уже й нині можна вважати виявом стратегії регіональної взаємодії на місцевому рівні. Прикордонне співробітництво має сприяти налагодженню взаємодії між районами, що прилягають до кордону, розвиткові гуманітарних та економічних зв’язків — по-перше. А по-друге, обмінові досвідом між місцевими владами, а також об’єднаннями (асоціаціями) підприємців. І тут, звичайно, буде ефективною підтримка з боку національних парламентів, Парламентської асамблеї...

Ці та інші назрілі питання порушувалися в моєму офіційному слові-зверненні до учасників саміту, в бесідах під час зустрічей з колегами...