Ніби віддана на розтерзання

— Це порівняно з країнами Європи, — каже директор розташованого в Національному дитячому курорті Євпаторії Українського НДІ дитячої курортології і фізіотерапії, професор Микола Дріневський. — За останні п’ять років захворюваність дітей зросла на 25 відсотків, інвалідність — на 21, а санаторіїв стало на 14,1 відсотка менше, зокрема Міністерства охорони здоров’я — на 23,1%. Особливо тривожить різке скорочення спеціалізованих дитячих санаторіїв, що мають сучасну лікувальну-діагностичну базу. Їх замінюють на табори відпочинку, в яких діти залишаються без кваліфікованої медичної допомоги.

— Законодавчо курортна база мало захищена. Ось її й розчленовують, змінюють форму власності. Тепер це предмет купівлі—продажу «великого», часто не прийнятного з точки зору загальнолюдської моралі, бізнесу. «Прихватизатори» вже простягнули руки до кращих у країні клінічних дитячих санаторіїв Міноборони і протитуберкульозних оздоровниць для малечі.

— На мою думку, потрібно охорону здоров’я і курорт повернути в русло державної системи управління і фінансування. Відомчий підхід тут неприпустимий, бо йдеться про здоров’я нації, яке визначається не лише наявністю чи відсутністю хвороб. Тут складових більше: матеріальне становище народу, робота, стан довкілля, санітарно-гігієнічні умови життя, якість продуктів харчування, санітарна освіченість населення... Кому, як не державі, займатися цими питаннями. Треба продумати і впровадити прийнятну форму підтримки курорту, створити умови для ширшого залучення вітчизняних і закордонних інвестицій.

Наша позиція така: оскільки навіть «постчорнобильська» Україна має значне розмаїття природних лікувальних чинників і ще зберегла вдалі форми організації і забезпечення населення санаторно-курортною допомогою, курорти мають залишатися важливою ланкою у системі заходів ефективнішої профілактики і лікувально-реабілітаційного процесу.

Що можуть курорти

Санаторно-курортне лікування здатне вдвічі, а то і втричі зменшити число загострень хронічних хвороб, домогтися високого ступеня реабілітації, зменшити вірогідність захворювання. Держава, якщо її справді цікавить здоров’я нації, збереження генофонду і відтворення трудових ресурсів, повинна створити такі умови, щоб кожен громадянин міг отримати якісне, ефективне і доступне курортне лікування. Фінансування за рахунок медичного і соціального страхування, бюджету, цільових державних програм оздоровлення. А медична страховка обов`язково має передбачати санаторно-курортне лікування.

Здавалося б, у країні прийняті й діють цільові національні програми «Діти України», «Діти Чорнобиля» «Планування сім’ї», Закон України «Про охорону дитинства», де здоров’я підростаючого покоління розглядається як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Усі ці законодавчі акти так чи інакше повинні мати відношення до Національного дитячого курорту. Адже саме в Євпаторії накопичено безцінний досвід відновлювального лікування, медико-соціальної реабілітації, профілактики і оздоровлення дітей. Та останнім часом переважна частина ефективних оздоровниць працює тільки влітку. Унікальна цілителька з невичерпними ресурсами різних за складом і бальнеологічним властивостям мінеральних вод і лікувальних грязей дійшла до того, що за рік оздоровлює ледь 200 тисяч разом взятих дорослих і дітей — використовує лише десяту частину своїх можливостей. Коли у Всеукраїнській дитячій оздоровниці десять років тому функціонувало 98 санаторно-оздоровчих закладів з більш як 40 тисячами місць — 75% яких надавалися дітям, нині працює лише 65 оздоровниць із 32 тисячами ліжок. Втрачено спадкоємність у діяльності закладів охорони здоров`я і курортів. Відсутність державного замовлення, соціальних та інших форм підтримки поставили курортні заклади на межу виживання. Останнє десятиліття навіть вузькоспеціалізовані санаторії заповнювалися показаними хворими тільки на чверть. Деякі вимушені міняти профільну спеціалізацію. Втратив свою значимість розроблений вітчизняною курортологією диференційований підхід до використання природних лікувальних чинників з урахуванням специфіки їх впливу на організм і спеціалізація оздоровниць. Загублено навіть... державний контроль над курортами.

— З одного боку, Євпаторія дуже зацікавлена у підвищенні ефективності роботи оздоровниць, бо від цього залежить наповнення бюджету. З іншого — вона не має сильного важеля управління галуззю: міськвиконкому заборонено втручатися в економічну діяльність санаторно-курортних закладів. Отож відкритими залишаються питання: хто і як сьогодні контролює характер і якість роботи оздоровниць, визначає завдання реформування галузі й її стратегічний розвиток? Наш інститут має своє професійне бачення вирішення назрілих завдань, концептуальні пропозиції з реорганізації галузі і підвищення медико-економічної віддачі природних ресурсів. Місту треба визначитися з основними типами санаторно-курортних закладів і туристично-екскурсійних організацій. На першому плані, звісно, має залишитися дитяча спрямованість курорту і лише на другому — туризм. У цьому контексті потрібна видозміна самого профілю курорту. Доцільно розвивати оздоровниці для батьків з дітьми, знижувати вік показаності лікування. Діти, на жаль, нині страждають хворобами з пуп`янка, і курорт не має права не реагувати на цю тенденцію. Сама природа, цілющі лікувальні грязі дають можливість на Євпаторійському курорті розвивати служби відновлення репродуктивної функції, дитячої гінекології. Час створити в Національному дитячому курорті справжній, добре оснащений і укомплектований високопрофесійними кадрами центр відновлювального лікування дітей з Чорнобильської зони. Без базисного визначення ролі державного замовлення не вирішити й питання профільної оптимізації санаторно-курортних закладів.

— Шлях тут один: Кабінет Міністрів і Фонд держмайна України мають визначити потребу держави у профільних лікувальних санаторіях, надати цій групі оздоровниць статус загальнодержавних, визначити держзамовлення і забезпечити його гідне бюджетне фінансування. А закріпити потрібно в конкретних державних і міждержавних програмах. Це гарантуватиме курорту планове навантаження і дасть можливість, нарешті, зайнятися послідовним розвитком оздоровниць. Особливу роль у державному регулюванні треба відвести ринку санаторно-курортних послуг. Головне, щоб він розвивався цивілізованим, зрозумілим шляхом, але не за рахунок туристичних компаній, які стрімко і безконтрольно множаться разом з підприємцями і формами надання цих послуг в будинках відпочинку, пансіонатах тощо. Зробити це потрібно без зволікань, бо навіть у кращі часи, коли курортна справа була організованіша і керована, а оздоровниці працювали цілорічно, здоров’я дітей викликало тривогу. За тодішньою благополучною статистикою, з кожних 15 тисяч дітей, що побували в Євпаторії на відпочинку, 13% потребували санаторно-курортного лікування. Нині цей відсоток на порядок більший. Тож треба створювати резерв ліжок для лікування соціальних хвороб: туберкульозу, поліомієліту, ревматизму як природних супутників соціальних потрясінь.

— Нині на найвищому державному рівні визначено: Євпаторії потрібна власна доктрина розвитку. Всі попередні у реальні соціально-економічні умови не вписалися. Їх укупі з найостаннішими напрацюваннями концепції розвитку санаторно-курортної справи країни треба переробити з урахуванням нинішніх обставин. Адже улюблений народом і необхідний державі Національний дитячий курорт, незважаючи на свій високий статус, досі залишається у напівсирітському становищі. Його ніби віддали на розтерзання.

Крим.