Ніби співають колеса авто, що спекотного дня нескінченною колоною мчать по шосе Київ—Варшава у бік державного кордону. Біля Любомля вони повертають направо, щоб через 36 кілометрів потрапити в чарівну країну Озерію. Ще по дорозі до неї мандрівників зустрічає перше диво —Велике Згорянське озеро. Воно вабить подорожнього шириною свого плеса, цілющого, наповненого хвойним ароматом повітря. Недарма на його березі розташований дитячий протитуберкульозний санаторій. Спекотного дня тут багатолюдно і гамірно. Через дорогу, в лісовій гущавині, заховалося Мале Згорянське озеро. На відміну від свого відомішого сусіда, воно зустрічає відпочивальників тишею незайманої природи. Улітку на берегах Малого Згорянського можна назбирати багато чорниць і грибів.
Уже перед самим селищем Шацьк, центром відновленого у 1993 році району, ще два озера — Чорне Велике та Люцимер. Саме тут і починається чарівна країна Озерія. Двадцять два озера в ній, а найгарніше і найбільше серед них — Світязь. На цій заповідній території в 1983 році було створено Шацький державний природний національний парк.
Кожне із Шацьких озер по-своєму прекрасне, але справжній турист, обминувши всі подорожні зваби, направляє своє авто відразу на Світязь. 
Є чимало гіпотез про походження Світязя та інших Шацьких озер. Дехто із учених вважає, що після відступу дніпровського льодовика на Поліссі утворилася величезна водойма.  Інші вчені твердять, що озера мають виключно карстове походження. Останні дослідження підтвердили льодовикове походження Світязя та його найближчих побратимів. А поява глибоких западин, за їх припущенням, пов’язана з підняттям та опусканням окремих тектонічних блоків. Певну роль в утворенні озерних западин, за місцевим визначенням — тоней, відіграли і процеси карстування.
Глибину Світязя теж відчуваєш душею. Коли пливеш човном мілководною Грядою, на серці легко і спокійно. Але коли човен перетинає шлях від затоки Бужни до пулемецького берега, тримаючись від світязького острова ліворуч, то душа защемить тривогою, відчуваючи під собою темні бездонні води Голоднецької тоні — 32 метри, 37—38, 58,4 метра. Трапляються підводні ями і з боку мілководної Гряди: Вовча — 20 метрів, Тучна —15, Камінь — 14, Вертеньова — 17 метрів.
— Останнім часом побутує думка, що Світязь постійно міліє, — каже заступник начальника Волинського управління водних ресурсів і водного господарствам Тарас Корнійчук. Утім, це не так. Як свідчать дані спостережень, які безперервно ведуться на озері з 1946 року, рівень води в ньому постійний і піддається лише незначним сезонним коливанням. 
Якщо і помілів Світязь, то лише  порівняно з тим, яким він був до 1887 року. Того року сталася на Світязі велика повінь. Ось як описав тодішні події відомий дослідник природи Західного Полісся академік Павло Тутковський: «Вода вже почала заливати церкву в селі Світязі, яка стоїть на самісінькому березі озера, та пойняла чимало лук та селянських городів. З такої біди, боячись, що вона підійметься ще вище і наробить великої шкоди, селяни усіх сіл, що стоять понад берегами Світязя, звернулися до власника озера М. І. Драгомірова з проханням дозволити їм прокопати канал з озера Світязь до озера Луки, що лежить на північ від Світязя, нижче від нього, щоб спустити в Луки частину води з Світязя. Але орендар озера спротивився, бо боявся, що з озера Світязь втече риба і наробить йому шкоди. Довго йшла суперечка між селянами та орендарем. Нарешті Драгоміров зацікавився тією справою і сам приїхав на озеро. До нього прийшла депутація трьох сіл, прохали його — і він дозволив прокопати той канал. На роботу вийшли геть чисто всі селяни трьох сіл: і старі, і малі, та прокопали за одну ніч канал завдовжки біля трьох верст, завширшки внизу — 4,5 аршина, або 3,21 метра і завглибшки більше, ніж 1,5 сажня, або 3,75 метра. Такий поспіх був викликаний у селян страхом опору з боку орендаря і з боку селян сусідньої волості, що по їх землях почасти прокопано той канал. Після відкриття каналу вода з Світязя з ревом кинулася в озеро Луки і рівень води в Світязі понижчав більш ніж на 1,5 сажня. Канал цей існує і зараз. По моїм промірам, через той канал витікає з озера Світязь за кожну добу 923 тисячі відер води (відро —12,3 літра.— М. Я.), або 337 мільйонів відер за рік. Вода йде і досі з голосним гуком, що чутно за версту. Канал цей — єдиний стік озера. Допливів у нього нема, а проте рівень його не понижується навіть у сухі роки».
Канал, історію виникнення якого майже сто років тому описав академік Павло Тутковський, діє і нині. У 1978 році на ньому було споруджено переливну греблю, що дало змогу підтримувати в Світязі постійний рівень води. 
Вабить озеро не лише прозорими чистими водами, які мають ще й лікувальні властивості. Змочені нею рани швидко заживають, шкіра стає еластичною. Недарма воду з Світязя возили в минулому столітті у Варшаву, щоб тамтешні красуні приймали в них косметичні ванни. Славиться озеро й своєю рибою. Насамперед диво-рибою вугор. Його присутність у Світязі підтверджує зв’язок Шацьких озер з Балтійським морем. Мережа меліоративних каналів, прокопаних на цій заповідній території протягом XVІІІ—XX століть, сполучили озера поміж собою і річкою Копаївкою, притокою Західного Бугу. Приписавши таким чином Світязь та інші Шацькі озера до Балтійського басейну. Це дало можливість вуграм здійснювати подорож із вод Балтики, через Віслу, Західний Буг в озера Західного Полісся. Нагадаю, що вугор нереститься у водах Саргасового моря (район сумновідомого Бермудського трикутника) і мігрує потім у прісні водойми, щоб згодом, у статевозрілому віці, піддаючись вічному інстинкту відтворення роду, знову припливти в Саргасове море і відкласти там ікру. Популяцію вугра, починаючи з 1937 року, відтворювали на Світязі й штучно. Останній раз малька вугра запускали у Світязь двадцять років тому. Завозили його сюди з Франції. Але й нині на рибацькі гачки і в сіті потрапляють вугри. Вік деяких з них свідчить, що прийшли вони сюди самостійно. Славиться Світязь і своїми лящами, окунями, щуками, сомами. До речі, найбільший виловлений у Світязі сом заважив аж 75 кілограмів. Але рибні запаси озера не безконечні, за останні роки, за свідченням місцевих жителів, вони значно скоротилися. Особливо великої шкоди їм завдають браконьєри. Купатися і загоряти на Світязі — велика насолода. Знавці озера кажуть, що спекотливої літньої днини ніяке Чорне чи Азовське море не може зрівнятися з ним. Лікувальна вода, напоєне хвойним ароматом повітря, рибалка, цілющі ягоди чорниці і лохини, які можна назбирати у довколишніх лісах, гриби — цього морські узбережжя дати не можуть.