У Чернігові ще й досі не вщухають пристрасті після виборів 8 червня цього року до Верховної Ради. Для багатьох політичних сил результати виборчого марафону — хоч загалом і передбачувані, та неприємні. Заяви про те, що у виборчому окрузі № 206 влада відпрацьовує сценарій майбутніх президентських виборів, адресували головним чином опозиції: мовляв, вона усупереч адмінресурсу повинна проявити організованість, згуртованість і вперше виступити разом. Дещо у цьому плані, справді, вдалося зробити. Можливо, вперше за багаторічну діяльність опозиційних сил. Але, однак, перемога дісталася не їм.

 Чия перемога?

Чи можна вважати прихід у Верховну Раду Олександра Ярославського перемогою адмінресурсу? На наш погляд, правильніше було б назвати все те, що відбулося в Чернігові, успіхом новітнього українського капіталу. Президент «УкрСиббанку» вклав перед виборчою кампанією значні інвестиції у «тупикове» «Хімволокно», за яким уже чи не з десятиліття, як закріпився імідж неблагополучного підприємства з браком коштів і відсутністю збуту продукції. Уперше в цьому році «хімволокновці» отримали високі зарплати, замість чергового скорочення — на прохідній запрошення на роботу. Підприємству для повного виробничого циклу потрібні не сотні, а тисячі працюючих. Крім того, О. Ярославський узявся інвестувати й «Чексіл» з його тисячами працівників

Зрозуміло, це справило враження на безробітних, молодь, тих, хто знає, як важко знайти стабільний заробіток у місті. Головним чином саме згаданим аргументом був «куплений» великий відсоток виборців (19846. — Авт). І влада попередньо — теж. Бо капітал — це все-таки конкретне розв’язання проблем у бідному обласному центрі. Не завтра, через відповідні закони, прожекти, а сьогодні. Становлення власного капіталу в Україні доводить: якщо у найближчі роки життєвий рівень людей достатньо не підвищиться, головну роль на майбутніх виборах до Верховної Ради відіграватимуть фінансові потоки, інвестиції в той чи той округ. Бідні виборці голосуватимуть за тих, хто має великі гроші, які працюватимуть у регіоні.

Адмінресурс, як зазначають спостерігачі на виборах, маючи в руках головні козирі О. Ярославського, схоже, і не дуже напружувався. Принаймні грубого, нахрапистого нав’язування цього кандидата ніде не спостерігалося. Значно більшу роль виконав благодійний фонд, який на початку року підтримав і місцеве книговидання, і освітні, медичні заклади, малоімущих.

Лебідь + щука — рак?

Опозиція на виборах у Чернігові продемонструвала, що попри усі розбіжності можна згуртуватися довкола компромісної постаті. Народний депутат України від Соціалістичної партії України Микола Рудьковський зумів поєднати інтереси і правих, і лівих. Головний мотив для об’єднання — блокування проти «людини Кучми». Після переговорів низових партструктур та лідерів Соціалістичної партії України, блоків «Наша Україна» та БЮТ спільним кандидатом від опозиції став редактор обласної газети «Гарт», член Національної спілки письменників Дмитро Іванов. Він був потужно підтриманий з Києва організацією різноманітних шоу, яскравою наочністю. Фактично у цьому плані його команда навіть діяла гнучкіше і привабливіше, ніж О. Ярославського. Навіть коли на Красній площі «оселилось» містечко атракціонів, команда від узгодженого опозиціонера знайшла місце для велелюдного зібрання-шоу у несподіваному місці — на схилі під Катерининською церквою. Щоправда, вже на початку цього процесу відчувалися серйозні суперечності в колі «головного опозиціонера». Так, кандидатом у народні депутати України було висунуто заступника голови обласної організації Української народної партії Людмилу Івашко. За неї активно агітувала обласна газета «Сіверщина». Лише перед самими виборами після гострої дискусії в керівництві облосередку УНП Л. Івашко відмовилася від подальшої боротьби за депутатський мандат. Газета УНП «Сіверщина» свій передвиборний номер присвятила Д. Іванову. Цей плюс, зрозуміло, був би більший, якби така заявка у визначенні УНП прозвучала раніше.

Хоча народний депутат України від КПУ Борис Олійник на всіх агітаційних матеріалах висловився «За!» Д. Іванова, кандидат від КПУ Раїса Ясочко йшла на вибори самостійно. У виборах же 8 червня були залучені досить відомі політики — Н. Вітренко, О. Кужель. Та й постать поета і редактора Д. Іванова добре знана не тільки серед чернігівського загалу, а й у Києві. Протистояти їм могла особа такого само потенціалу. Тож зауваги Д. Іванова у своєму зверненні до виборців-комуністів від 6 червня, на наш погляд, були пророчі: «Кандидат від комуністів Р. Ясочко і кандидат від прогресивних соціалістів Н. Вітренко об’єктивно забирають голоси в кандидата від об’єднаної опозиції і тим самим забезпечують перемогу О. Ярославському. Ви що, не пам’ятаєте, скільки разів ми вже наступали на одні й ті самі граблі?»

За підсумками виборів Д. Іванов набрав 17455 голосів, а Р. Ясочко — 4365. Якщо ці голоси скласти, то вийде, що 21820 чернігівців могли визначити долю виборів на користь опозиції. Це на 1974 виборців більше, ніж проголосувало за О. Ярославського.

Впливовий епіцентр

Третій впливовий епіцентр притягання симпатій виборців був пов’язаний з особою Олександри Кужель, представником «Трудової України». Не маючи на місці організованої команди (місцевий партосередок «Трудової України» малопотужний), вона все ж змогла похвилювати конкурентів. Адже свого часу О. Кужель допомогла у вирішенні проблем чернігівських ринків — а це ринкові підприємці не могли забути. Через це голова Національного банку Сергій Тігіпко, який приїхав до Чернігова підтримати однопартійку, став свідком неприємного інциденту, коли була несподівано відмінена заздалегідь домовлена його зустріч зі студентами у Чернігівському технологічному університеті, керівництво якого «десь поділося». Головний банкір України на прес-конференції в облдержадміністрації не приховував, що його «Трудова Україна» не розраховує на перемогу, оскільки не мала достатньо часу на розкрутку кандидата, але «засвічує» свого представника для представлення позиції партії. Незважаючи на прикрість у ЧТУ, кандидат у народні депутати дійшла три—чотири рази до кожної родини газетою «Добрі вісті», де докладно виклала свої погляди. 10280 голосів виборців — вельми високий показник для «варяга». Якби «Трудова Україна» активніше попрацювала з іншими партіями, опозицією, то, можливо, О. Кужель стала б і прохідною кандидатурою. Електорату, схоже, потрібне й щось середнє між опозицією і крутими грошами — елементарні виважені слова, розумна схема вирішення наявних проблем. І про цей досвід, як на нашу думку, не треба забувати.

Найголовніший урок

Чи внесла б кандидат у народні депутати України, лідер ПСПУ Н. Вітренко, яку зняли з реєстрації (див. «ГУ» від 10 червня, 2 стор.), істотні корективи у результати виборів? За повідомленням з виборчих дільниць, обурені пенсіонери, незважаючи на напис «Вибув» проти прізвища свого кумира, голосували за нього. Тому 7849 недійсних бюлетнів — здебільшого голоси прихильників прогресивних соціалістів.

Напевне, якби Н. Вітренко було допущено до виборів, вона мала б шанс посісти друге чи третє місце. А можливо, і перше. Та цього не сталося. І у цьому, мабуть, є перший і головний урок-репетиція перед президентськими виборами. Майбутні кандидати у президенти України мають добре засвоїти досвід чернігівських проміжних виборів до Верховної Ради: будь-яке порушення чинного законодавства (а команди конкурентів фіксуватимуть їх з великою ретельністю) може вивести з виборчої кампанії найпотужнішу силу, яка прагне здобути владу.

За чим майбутнє 

Насамкінець зазначимо, що події останніх місяців у Чернігові показали, що вирішальну роль у політичному житті починають відігравати не місцеві партійні осередки, а політичні технології. Чернігівські партійці загалом були пасивними спостерігачами діяльності найнятих своїх і заїжджих заробітчан, які за гроші розносили у поштові скриньки газети, листівки, стояли біля агітаційних розкладок, співали у людних місцях.

Саме завдяки новітнім політтехнологіям можна було гнучко обійти навіть найсуворіші вимоги чинного законодавства (у Чернігові, наприклад, почав активно діяти благодійний фонд народного депутата України Олексія Ярославського, брата кандидата в депутати!). Це вказує на те, що у провінційному політичному житті набуває великого значення не так місцева ініціатива, ентузіазм (як це можна було спостерігати ще років п’ять тому), як добре продумана стратегія і тактика політтехнологів, фінансові ресурси. Саме ці чинники визначатимуть перемогу на президентських виборах 2004 року.

 

Чернігів.