Поговоримо про квартири. Точніше, про права, що ними наділено їх власників. Ще точніше, про колізії, які останнім часом виникають під час реалізації цих прав. Ось типовий приклад.
Громадянка Р., власниця квартири, що по вул. Вітряні гори в Києві, роблячи в ній євроремонт, самовільно встановила в коридорі душову кабіну. Звісно, не маючи на це жодного дозволу. І що з цього вийшло? Перекомутація каналізаційного стоку обрушила на сусіда, який мешкає поверхом нижче, стельовий душ, що практично не припиняється. Оце вже воістину — всі сусіди погані, але ті, що живуть над вами, найгірші!
Постійної лазні можна було б уникнути, якби на установку душової кабіни громадянка Р. одержала дозвіл у місцевої влади. З обов’язковою в таких випадках розробкою проекту, з узгодженням його в усіх належних інстанціях.
Так, погоджуюся. Це дуже довга і нудотна процедура. Але її вимагає закон! У даному конкретному випадку закон було порушено, втім, як і невід’ємне право сусіда на нормальний побут у квартирі, що належить йому. А що робити далі?
Як відомо, у випадках «заливання» постраждала сторона має право одержати від винної сторони відшкодування не лише матеріальних, а й моральних збитків. А ось привести каналізаційну систему в первісний стан, тобто вимагати, щоб громадянка Р. повернула сантехнічну частину квартири, що їй належить, у відповідність із проектом житлового багатоквартирного будинку — може тільки місцева державна адміністрація. У даному конкретному випадку Управління житлово-комунального господарства (УЖКГ), в якого будинок перебуває на балансі та обслуговуванні.
Постраждалий сусід звернувся із скаргою до УЖКГ, а ця шанована організація — до районного суду з вимогою до громадянки Р. повернути систему стоків у попередній стан. Але суд УЖКГ відмовив, повернув усі зібрані документи, з посиланням на неналежного позивача.
Тим часом у правовій ситуації, що склалася після приватизації житлового фонду, зібрати доказову базу про те, що сусід А. порушив права сусіда Б. аж ніяк не просто. Насамперед потрібен акт обстеження квартири порушника. Але потрапити до неї, якщо це приватна власність і її власник, звісно, наділений правом недоторканності, практично неможливо. Необхідні відповідні санкції. А як їх одержати? Знову-таки, через суд.
Навіч — правові ножиці. Конституція і Закон «Про власність» гарантують недоторканність житла. І це правильно. В свою чергу Житловий кодекс (щоправда, ще УРСР, за яким ми досі живемо) передбачає адміністративну відповідальність за неналежне використання житла. Але разом вони сьогодні не працюють і навіть суперечать одне одному.
У нашому конкретному випадку питання так і зависло. Співвласником будинків, у яких наявні приватизовані квартири, сьогодні є місцева адміністрація. Саме тому суд відмовив УЖКГ у позовній вимозі. Але самі багатоквартирки переважно перебувають на балансі житлово-експлуатаційних організацій. І на цій підставі райадміністрація умиває руки від таких конфліктних ситуацій.
А ось прямо протилежна історія. Громадянин М., який мешкає на Печерську, свою квартиру, розташовану на першому поверсі, вирішив переобладнати під офіс: зробити окремий вхід, побудувати ганок з піддашком тощо. До того ж діяв суворо за законом. Мало того, заручився згодою сусідів.
Але після того, як за погодженим у належному порядку проектом новий під’їзд було збудовано, сусідові, чия квартира розташована над ним, щось там прийшлося не до смаку. Заважають йому вода, що накопичуються на пластмасовому піддашку, знову-таки пил, удари крапель під час дощу, одне слово — дискомфорт!
Так ось, сусіда, недовго думаючи, звернувся до суду по захист свого права — жити в квартирі спокійно. І процес виграв! Суд постановив зобов’язати громадянина М. ліквідувати створені ним незручності, виходячи з того, що кожен може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча такі порушення і не були пов’язані з позбавленням володіння його власним майном. І суд не подивився на те, що громадянин М. переобладнав свою квартиру під офіс на законних підставах, мотивуючи це тим, що власник, реалізуючи своє право, зобов’язаний не порушувати права сусідів.
От і склалася парадоксальна ситуація: один перебудував свою квартиру незаконно — і на нього немає жодної управи. Другий — з дотриманням усіх норм чинного законодавства, і ускочив у халепу.
Виходить — є право і є відповідальність, а процедура, яка передбачала б усі нюанси порядку притягнення до відповідальності, на жаль, відсутня. Тож на часі доповнити чинне законодавство нормативними актами, які б чітко визначали перелік та порядок допустимих перепланувань у квартирах. Розширили б компетенцію балансотримачів багатоквартирних будинків. Наділити ті самі ЖКГ правом представляти інтереси адміністрації (як співвласника) у суді у разі потреби, а також однозначно посилити відповідальність новоспечених «архітекторів». Так, приватна власність — це добре, це свобода дій, але права та інтереси іншого теж треба поважати. Усім нам.
