Почали поважати

Не знаю, як кого, але особисто мене минулого тижня порадувала удача вітчизняного Мінфіну. В четвер було оголошено про надходження до бюджету 800 мільйонів доларів США від емісії українських єврооблігацій, а розраховували ж бо тільки на 400.

Проте річ не тільки в цих мільйонах. Головне, що обсяг заявок, які надійшли від портфельних інвесторів, перевищив п’ять мільярдів доларів! Справді, є чим пишатися. Країна отримала визнання як рівноправний гравець на міжнародних фінансових ринках.

Успіхові операції, безумовно, сприяло те, що повпредами України вирішили стати такі авторитетні міжнародні фінансові установи, як Dresdener Bank, AG London Branch, J. P. Morgan Europe Lіmіted та UBS Lіmіted. Сприяли й умови, запропоновані Україною. Термін позики — десять років за 7,5 відсотка річних.

Звісно, за світовими стандартами, оголошена доходність більш ніж висока. Що, у свою чергу, підвищує ступінь ризику тих, хто вирішив вкласти гроші в Україну. І все-таки — це не десятки відсотків, що ще зовсім недавно пропонувалися за короткотерміновими держпозиками, що й спричинило інфляційний обвал гривні в 1998 році. Хочеться думати, що вітчизняні фінансисти в цьому разі скрупульозно розрахували золоту середину. Питання в іншому: куди підуть позикові гроші?

Передусім на покриття бюджетного дефіциту — це зрозуміло. Отже, буде виконано затверджені ВР на 2003 рік соціальні програми. А лікарі, вчителі, працівники культури, всі, кому за працю платить держава, зітхнуть з полегшенням: є реальна, а не примарна надія, що затримки зарплати підуть в минуле, як страшний сон.

Але бюджетний дефіцит — це трохи більш як два мільярди гривень. А решта? Непогано було б розповісти громадянам демократичної України, як буде використано позичені долари. Адже беремо чужі, а віддавати доведеться свої, кревні. До того ж усім нам, законослухняним платникам податків.

Узагалі двійка ніколи не мала статусу чорнокнижництва. Це не сімка, і тим паче не 666. Але саме двійкою оперували минулого тижня наші керманичі від економіки.

Так, Міністр палива й енергетики Сергій Єрмілов саме за два роки пообіцяв сповна розрахуватися із шахтарями у зарплатній заборгованості, що триває з 1997 року і на сьогодні перевищила 1,2 мільярда гривень. Звідки будуть гроші — міністр, щоправда, не уточнив. Але заявив однозначно: погашення боргів вугледобувних підприємств у зарплаті візьме на себе держава. Хочеться вірити, особливо гірникам та їхнім сім’ям, що цього разу рідна держава дотримає слова.

Два роки потрібно буде Україні й на те, щоб, знову-таки, вдвічі збільшити обсяги будівництва житла. Із нинішніх шести мільйонів квадратних метрів до дванадцяти. Таку заяву зробив голова Держкомітету з будівництва та архітектури Валерій Череп. Водночас він спрогнозував паралельне зниження вартості житла аж на 20 відсотків!

Як то кажуть, живі перекази... Тим паче що обидва державні мужі позначили і фінішну у своїх прогнозах стрічку — листопад-грудень 2004 року. Вам нічого ця дата не каже, дорогий читачу? Нагадаю, вона збігається з датою президентських виборів. З огляду на наші політичні реалії у випадковість такого збігу навіть насилу не віриться...

Названо суми держпідтримки наших сільгоспвиробників у зв’язку із втратами, яких їм завдано через погодні умови.

Нагадаємо, за офіційною статистикою, 65 відсотків посіяних озимих наказали довго жити. Відсутність дощів у травні пригнобило ярові. Особливо постраждали південні та східні області: Одеська, Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська.

Селяни отримають 500 мільйонів гривень. Ще 32 мільйони держава заплатить енергетикам, щоб ціну кіловат-години на селі знизити вдвічі. Виробники м’яса великої рогатої худоби і свинини одержать 150 мільйонів прямих дотацій. 300 — піде на осінню посівну. Загалом майже мільярд державних коштів. Не так уже й багато, але все-таки.

Незрозуміло, проте, хто й за якими критеріями розподілятиме гривні по конкретних господарствах. Чи перепаде всім сестрам по сережках, чи підтримка здійснюватиметься цілеспрямовано? Передусім тим, хто розумно вміє розпоряджатися грошима. І взагалі. Практика попередніх років красномовно свідчить: на таких фінансових ін’єкціях легко нагріти нечисті руки. Одне тішить — Леонід Данилович заявив, що використання виділених на підтримку села грошей він бере під свій особистий контроль.