Депресивний регіон... Цей економічний термін, який не дуже давно ввійшов до широкого вжитку став свого роду клеймом для половини території України. Розвал промисловості й сільського господарства, безробіття, соціальна незахищеність, більш ніж скромні зарплати за непомірності цін на необхідні харчові продукти — усі ці ознаки регіону, що живе переважно за рахунок мізерних державних дотацій, накладають своєрідний відбиток депресивності й на його мешканців.
Під час чергового прийому громадян у Чернігові до мене звернулася група виборців. Усі вони просили про одне: розібратися в ситуації, що склалася нині на одному з унікальних підприємств Чернігова — ВАТ «Чернігівпродтовари», контрольним пакетом акцій якого володіє міськрада. Створювалася ця структура з найкращими намірами наповнити власними зусиллями убогу міську казну і забезпечити населення дешевими харчовими продуктами. Такий нестандартний підхід дав свої плоди, щоправда, далекі від очікувань чернігівчан. Ознайомившися зі звітом про фінансові результати діяльності ВАТ «Чернігівпродтовари», я зі здивуванням довідався, що 2002 року його річний прибуток становив аж 600 гривень, притім, що річний товарообіг — 40 мільйонів гривень. Воістину небувалі «досягнення» керівництва «Чернігівпродтовари» у сфері управління, якщо врахувати, що середня рентабельність підприємств у сфері торгівлі становить 20 відсотків. Чомусь мені здається, що «стратегічний план» розвитку цього підприємства передбачав нульову рентабельність. Цієї мети фактично досягнуто. До того ж у рекордний термін — з огляду на те, що 2001 року прибуток ВАТ «Чернігівпродтовари» становив понад 230 тисяч гривень.
Невеликий екскурс в історію ВАТ «Чернігівпродтовари». Це підприємство, створене 1995 року рішенням сесії міськради, є правонаступником міського державного комунального виробничо-торгового підприємства «Продтовари». На сьогодні номінальна вартість пакета акцій, що належить міськраді, — 1 мільйон 10 тисяч гривень.
Безперечно, прибуток підприємства насамперед залежить, як я собі уявляю, від грамотної цінової політики. Однак річний прибуток розміром у 600 гривень, мені здається, аж ніяк не свідчить про бажання влади демпінгувати на шкоду власним інтересам. Жодного зниження цін мешканці Чернігова не помітили. Вартість найнеобхідніших продуктів у мережі магазинів «Чернігівпродтовари», на мій погляд, одна з найвищих у місті. Маркетингова політика як така, припускаю, взагалі відсутня. Якщо зараз більшість подібних підприємств працює прямо з постачальниками, то керівництво «Чернігівпродтовари» свою діяльність, як мені відомо, здійснювало через мережу посередників.
Ще 1995 року у власності ВАТ «Чернігівпродтовари» було 52 магазини, а нині, за моїми даними, — 34. У 2002 році, як мені відомо, продано мережу приймальних пунктів склопосуду, склад солі, фасувальний цех. Постало питання про продаж оптової бази. Цей розпродаж, на мій погляд, є порушенням Закону України «Про державну програму приватизації», у якому передбачено захист прав акціонерів під час закріплення пакета акцій — до виконання плану приватизації забороняється підприємству й органам приватизації відчужувати майно. Такі дії суперечать і рішенню акціонерних зборів від 29.03.2001 року, яким забороняється відчужувати майно без документального визначення доцільності такого відчуження.
Кілька спроб запобігти сваволі було зроблено на місцевому рівні. Щоправда, успіхом це не увінчалося. Я б, у свою чергу, порекомендував правоохоронним органам Чернігівської області сконцентруватися на боротьбі з розкрадачами муніципального майна, а не з неугодними.
Днями відбулися загальні збори акціонерів ВАТ «Чернігівпродтовари». Розглядалися звіти правління, ревізійної комісії і спостережної ради. Пропозиція визнати звіти незадовільними не знайшла підтримки... Справді, навіщо? Адже тоді доведеться визнати незадовільним і звіт за 2003 рік, оскільки згідно з фінансовим планом очікуваний річний прибуток становитиме аж 2,5 тисячі гривень — на рівні місячної заробітної плати керівника цього підприємства. Якою ж мірою можна бути упевненим у своїх діях, щоб робити такі прогнози? До речі, за наданою мені інформацією, контрольна комісія з перевірки діяльності ВАТ «Чернігівпродтовари» вже почала працювати.
Однак, з огляду на те, що місцева влада, як мені здається, не зацікавлена в долі одного з найбільших міських підприємств і під фінансовим оздоровленням цієї структури, ймовірно, розуміє отримання символічного прибутку, гадаю, що проблему краще вирішать не санатори, а Генеральна прокуратура. Верховна Рада підтримала направлений мною депутатський запит на ім’я Генерального прокурора України стосовно зловживання службовим становищем і порушення законодавства про приватизацію об’єктів комунальної форми власності керівництвом ВАТ «Чернігівпродтовари». Можливо, саме справа чернігівських продтоварів стане прецедентом, що допоможе призупинити «довгограючий» процес розбазарювання комунальної власності. А перед новим чернігівським губернатором відкриється «неоране поле» можливостей боротьби з номенклатурою, яка панує в регіоні вже понад 10 років...
Микола РУДЬКОВСЬКИЙ, народний депутат України.