Денне засідання 10 червня
Діяльність спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку спричинила гарячу дискусію депутатського корпусу. Одні народні обранці вбачають у СЕЗ і ТПР спроби наближених до влади бізнесменів стати ще багатшим, а ще — «чорну діру», через яку в Україну тече неконтрольований державними органами потік контрабанди. Інші вважають, що «зони», і лише вони, можуть стати двигунами подальшого економічного зростання. Однак, як відомо, істина завжди посередині.
Отож частина представників депутатського корпусу дуже детально проаналізувала те, що відбувається у спеціальних економічних зонах і територіях пріоритетного розвитку. І що цікаво, їхні погляди збігалися, попри приналежність до різних ідеологічних таборів. Скажімо, об’єднаний соціал-демократ Нестор Шуфрич, як і комуніст Іван Мигович, високо оцінили діяльність спеціальних економічних зон у Закарпатті. Й обидва запропонували провести науково-практичну конференцію з проблем розвитку СЕЗ і ТПР із залученням наукових кіл. Проте найбільшою глибиною аналізу вирізнявся виступ голови Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Андрія Клюєва. Зокрема, він наголосив: що СЕЗ і ТПР — це майже сто тисяч нових робочих місць і 1 мільярд доларів інвестицій, це — зросла у десятки разів продуктивність праці і 600 гривень середньомісячної зарплати.
Власне, більшість народних обранців зійшлися на думці, що досвід роботи СЕЗ і ТПР треба уважно вивчити, узагальнити і лише після цього робити висновки. Після перерви народні депутати заслухали інформацію Кабінету Міністрів про хід виконання договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року.
Державний секретар Міністерства закордонних справ Володимир Єльченко у своїй доповіді зупинився не тільки на позитивних зрушеннях, які відбулися у стосунках двох сусідів, а й на тих проблемах, що заважають повністю втілити у життя всі пункти договору.
Скажімо, якщо договір про сухопутний кордон буде найближчим часом внесений на ратифікацію і в Україні, і в Росії, то неврегульваними залишаються проблеми морського кордону в Азовському морі та Керченській протоці. З 1998 року, наголосив Володимир Єльченко, Україну не раз піддавали «різним торговим обмеженням з боку Росії, що негативно позначилося на присутності українських товарів на російському ринку». А це суперечить положенням статті 13 договору.
Досі залишаються нерозв’язаними проблеми розподілу колишньої власності СРСР, у тому числі тієї, що перебуває за кордоном, соціального захисту та пенсійного забезпечення громадян України, що працювали в районах Крайньої Півночі РРФСР, незаконної трудової міграції українських громадян України тощо.
Власне, більшість народних обранців констатували, що, попри велику кількість угод — понад 340 — з російською стороною щорічно зменшується торговий баланс між двома країнами і невдовзі Росія може втратити перше місце серед торговельних партнерів України. Водночас українські виробники майже цілковито переорієнтували свій експорт на ринки ЄС і найближчих кандидатів на вступ. Більш як 40 відсотків української продукції потрапляє на Захід.
Підсумовуючи інформацію, що пролунала під час дня уряду, заступник Голови Верховної Ради Олександр Зінченко зупинився на проблемах, які потребують нагального розв’язання. Зокрема, щодо нелегальної трудової міграції, економічного і регіонального співробітництва. А тому, на його думку, треба подбати про виконання і договору, і наявних угод.
***
Заступник Голови Верховної Ради України Олександр Зінченко, коментуючи в інтерв’ю інформуправлінню ВР підсумки дня уряду, наголосив, що відсутність дійової законодавчої бази, яка регулювала б процеси у сфері нелегальної трудової міграції, ускладнює розв’язання багатьох питань. Передусім заробітної плати, пенсійного забезпечення та інших соціальних проблем українців, які працюють на території Російської Федерації, та росіян, котрі працюють в Україні.
О. Зінченко висловив думку, що питання про підвищення «соціальних гарантій» для цієї категорії громадян має стати «постійною роботою» урядів України та Російської Федерації. Він зауважив, що проблеми в цій сфері не повинні бути «джерелом збагачення» для тіньового капіталу та посередницьких структур. «Розгляд питання нелегальної міграції необхідно перевести у площину детінізації економік Росії та України», — зазначив він.
