Від 28 травня 2003 року №10-рп/2003 у справі за конституційним поданням Антимонопольного комітету України про офіційне тлумачення поняття «організація розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток», яке вживається в абзаці другому частини третьої статті 15 Закону України «Про поштовий зв’язок».

Конституційний Суд України розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Антимонопольного комітету України про офіційне тлумачення поняття «організація розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток», яке вживається в абзаці другому частини третьої статті 15 Закону «Про поштовий зв’язок» від 4 жовтня 2001 року № 2759-ІІІ.

Заслухавши суддю-доповідача М. Костицького, пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України, зокрема, встановив:

У конституційному поданні до Конституційного Суду України Антимонопольний комітет України порушує питання про офіційне тлумачення поняття «організація розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток», яке вживається в абзаці другому (за поданням — у першому) частини третьої статті 15 Закону «Про поштовий зв’язок», а також просить дати відповідь на питання, чи поширюються виключні права національного оператора на організацію розповсюдження конвертів чистих і художніх (без марок).

Практичну потребу в офіційному роз’ясненні суб’єкт права на конституційне подання обгрунтовує тим, що Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» (далі — «Укрпошта»), з одного боку, та Антимонопольний комітет України і суб’єкти господарювання, з другого, по-різному розуміють зміст зазначеного поняття. Як вважає Антимонопольний комітет України, це призводить до порушення права суб’єктів господарювання, які не входять до складу «Укрпошти», на підприємницьку діяльність та до обмеження права споживачів на придбання поштових марок, маркованих конвертів і карток.

Антимонопольний комітет України наголошує на тому, що від суб’єктів господарювання (колишніх підприємств «Союздруку») надійшли скарги з приводу того, що «Укрпошта» заборонила їм продаж поштових марок, маркованих конвертів, карток, конвертів чистих і художніх (без марок), який вони здійснювали відповідно до підпункту 6.4. Положення про поштові марки, блоки, марковані конверти і картки, затвердженого наказом Міністерства зв’язку України від 16 грудня 1996 року № 262. Як зазначається у конституційному поданні, свою заборону «Укрпошта» обгрунтовує тим, що в абзаці другому частини третьої статті 15 Закону України «Про поштовий зв’язок» виключне право на видання, введення в обіг та організацію розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток, а також виведення їх з обігу встановлено для національного оператора. На підставі цього положення «Укрпошта» стверджує, що оскільки виконання функцій національного оператора відповідним розпорядженням Кабінету Міністрів України покладено на «Укрпошту», то саме їй належить виключне право продажу зазначеної продукції.

У відповіді на запит Конституційного Суду України «Укрпошта», зокрема, зазначає: правилами надання послуг поштового зв’язку (затверджені Постановою Кабінету Міністрів від 17 серпня 2002 року № 1155) передбачено, що універсальні послуги поштового зв’язку оплачуються за тарифами, встановленими уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку. А це робить економічно недоцільною реалізацію марок та маркованої продукції через посередників, оскільки останні не мають права встановлювати на них торгову націнку.

Представники суб’єктів господарювання, скарги яких стали підставою для конституційного подання Антимонопольного комітету України, підкреслили, що законодавець цілком свідомо надав виключне право національному оператору не на продаж поштових марок, маркованих конвертів і карток, а на організацію їх розповсюдження, тобто створення ним роздрібної мережі у масштабах держави для якнайповнішого задоволення потреб споживачів у такій продукції. Право розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток стосується не тільки «Укрпошти», а й інших суб’єктів господарювання, які спроможні забезпечити їх реалізацію на умовах, визначених договорами з «Укрпоштою». Вони також заявили, що продаж такої продукції виключно відділеннями «Укрпошти» створює незручності для населення, звужує можливості її придбання.

Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, виходить з такого.

Пункт 5 частини першої статті 92 Конституції України встановлює, що засади організації та експлуатації систем зв’язку визначаються виключно законами України. Такими, зокрема, є закони «Про зв’язок», «Про поштовий зв’язок», які визначають правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у галузі зв’язку і у сфері надання послуг поштового зв’язку.

Закон «Про поштовий зв’язок» покладає обов’язок забезпечення надання універсальних послуг поштового зв’язку на всій території України на національного оператора, який згідно із цим законом має виключні права на провадження певних видів діяльності у цій сфері. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року № 10 виконання функцій національного оператора поштового зв’язку покладено на Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта». Тому «Укрпошта» відповідно до абзацу другого частини третьої статті 15 Закону «Про поштовий зв’язок» набула виключне право на «видання, введення в обіг та організацію розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток, а також виведення їх з обігу».

Закон України «Про поштовий зв’язок» не розкриває змісту поняття «організація розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток», офіційне тлумачення якого просить надати суб’єкт права на конституційне подання. Не з’ясовує він і змісту поняття «розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток».

Водночас законодавець, розкривши у статті 1 цього закону зміст понять «послуги поштового зв’язку» та «універсальні послуги поштового зв’язку», не відніс до них ні організацію розповсюдження, ні розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток. Але якщо виходити з того, що згідно з частиною першою статті 21 Закону «Про поштовий зв’язок» «поштові марки (в тому числі надруковані на поштових конвертах і поштових картках) є засобом оплати послуг поштового зв’язку з пересилання письмової кореспонденції, що надаються національним оператором», то розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток є невід’ємною умовою надання споживачам таких послуг.

Основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку на підставі статті 3 Закону України «Про поштовий зв’язок» є, зокрема, захист інтересів користувачів, забезпечення надання послуг поштового зв’язку встановленого рівня якості, доступність до ринку послуг поштового зв’язку.

Споживач згідно з частиною другою статті 19 Закону «Про захист прав споживачів» має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час з урахуванням режиму роботи продавця (виконавця), а держава відповідно до статті 4 цього закону забезпечує громадянам як споживачам захист їхніх прав, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг). Конституційний Суд України вважає, що законодавець поряд із встановленням виключного права національного оператора на видання, введення в обіг, а також виведення з обігу поштових марок, маркованих конвертів і карток передбачив його виключне право на організацію їх розповсюдження, а не на розповсюдження саме тому, що розповсюдження винятково національним оператором поштового зв’язку поштових марок, маркованих конвертів і карток обмежує можливості їх придбання фізичними та юридичними особами, оскільки істотно зменшує кількість продавців цієї продукції і тим самим ускладнює доступ до послуг поштового зв’язку.

Організація розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток, на думку Конституційного Суду, включає в себе дії національного оператора поштового зв’язку, пов’язані зі створенням умов для розповсюдження зазначеної продукції та її реалізацією споживачам. Маючи за законом виключне право на організацію розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток, національний оператор поштового зв’язку має право також на їх розповсюдження, оскільки воно пов’язане з реалізацією ним власних послуг поштового зв’язку.

Водночас, оскільки розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток безпосередньо не належить до послуг поштового зв’язку, які згідно з частиною першою статті 13 Закону «Про поштовий зв’язок» надають оператори відповідно до законодавства України, то його можуть здійснювати інші юридичні та фізичні особи, які мають для цього певні умови і які уклали договори з національним оператором поштового зв’язку.

Розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток не тільки національним оператором поштового зв’язку через мережу своїх підрозділів, а й іншими юридичними (насамперед колишніми підприємствами «Союздрук») і фізичними особами значно розширює можливості придбання споживачами маркованої поштової продукції та отримання послуг поштового зв’язку.

Конституційний Суд України також зазначає, що із системного аналізу Закону «Про поштовий зв’язок» випливає — організація розповсюдження конвертів чистих та художніх (без марок) не належить до виключного права національного оператора поштового зв’язку.

Виходячи з наведеного, Конституційний Суд України вирішив:

1. Поняття «організація розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток», яке вживається в абзаці другому частини третьої статті 15 Закону України «Про поштовий зв’язок», в аспекті конституційного подання треба розуміти як сукупність заходів, здійснюваних національним оператором поштового зв’язку щодо забезпечення користувачів послуг поштового зв’язку та інших споживачів поштовими марками, маркованими конвертами і картками, які передбачають, зокрема, визначення порядку розповсюдження цієї продукції, а також її реалізацію і національним оператором поштового зв’язку безпосередньо, й іншими юридичними і фізичними особами на договірній основі відповідно до законодавства України.

2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.