Хоча ВАТ «Рівнеазот» й переживає нині не кращі часи (застаріле обладнання, борги та низка інших обставин не дають розправити крила), воно все одно привабливе для інвесторів.

Є два способи одержати можливість впливати на діяльність «Рівнеазоту». Перший: придбати 53,86 відсотка акцій, які належать державі, вкласти кошти на розвиток заводу і господарювати так, щоб усі затрати окупилися. Другий: чекати, щоб «Рівнеазот» оголосили банкрутом, а потім домагатися для себе ролі санатора.

Звичайно, в першому разі виграє держава, яка за проданий пакет акцій одержує можливість поповнити свій бюджет, а також колектив, бо тому, хто заплатить за пакет акцій та зробить інвестиції, буде невигідно, щоб усі ці кошти канули, наче вода у пісок. Свого часу держава через Фонд держмайна оголосила тендер на продаж свого пакета акцій. Його виграло акціонерне товариство закритого типу «Украгрохімпромхолдинг» (насправді, це російська компанія, і українського у ній хіба що київська юридична адреса та ще префікс «укр» у назві, хоча, зрештою, для долі «Рівнеазоту» істотного значення це не має, бо пускати на вітер гроші, мабуть, ніхто не буде). Згадане товариство за пакет акцій у 53,86 відсотка мало сплатити 25 мільйонів американських доларів та інвестувати на розвиток виробництва 62 мільйони доларів. Але невдовзі Фонду держмайна довелося розірвати договір з «Украгрохімпромхолдингом», бо той не виконав умов, передбачених у ньому, — не сплатив обіцяних коштів. А ще залишив по собі 11 мільйонів гривень боргів за використану підприємством електроенергію, оскільки виступав гарантом ВАТ «Рівнеазот». То чому відмовилося від своїх намірів АТЗТ «Украгрохімпромхолдинг»? Про це можна лише здогадуватися. Та чи й відмовилося?

Непроплата за контрольний пакет акцій та за електроенергію призвела до зупинки ВАТ «Рівнеазот», після чого Кабінет Міністрів передав право управляти державною часткою Рівненській обласній держадміністрації. Тим часом до цього клубка проблем додається й інша: господарський суд Тернопільської області за позовом дочірнього підприємства «Правекс-Енергія», якому «Рівнеазот» заборгував за електроенергію, постановою від 31 липня 2001 року визнає підприємство банкрутом. Це мало б непоправні наслідки для заводу й колективу і, звичайно, для держави. Тому Рівненська облдержадміністрація та Фонд держмайна України оскаржили це рішення у Львівському апеляційному суді, який постановою від 8 лютого 2002 року скасував ухвалу про банкрутство і направив цю справу на повторний розгляд до Тернопільського господарського суду. Новим рішенням від 15 квітня 2002 року суд призупинив справу про банкрутство ВАТ «Рівнеазот». Вищий господарський суд України постановою від 24 квітня 2002 року вирішив касаційну скаргу «Правекс-Енергії» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 15.04.2002 р. — без змін.

До слова, коли «Рівнеазот» оголосили банкрутом, акціонерне товариство закритого типу «Укагрохімпромхолдинг» у листі тодішньому голові Фонду держмайна А. Бондарю та голові спостережної ради ВАТ «Рівнеазот» А. Юхименку (вих. № 080 від 25.06.2002р., вх. № ФДМУ 1330/9698) заявило про свою готовність виступити «інвестором» у процедурі санації заводу, тобто таки не відмовилося від своїх намірів стосовно згаданого підприємства.

Цілком імовірно, що банкрутства ВАТ «Рівнеазот» чекають й інші компанії. Адже одна справа — виграти тендер з продажу державної частки акцій цього підприємства, який знову готує Фонд держмайна України, інша — стати фактичним його власником, перебравши на себе функції санатора, тобто не заплативши державі жодної копійки.

Ось чому час від часу у місцевій пресі розігрується карта відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот», створюється негативний імідж підприємства, щоб віднадити потенційних покупців державного пакета акцій. Щоправда, якщо у цьому разі деякі приватні видання перекладали всі гріхи за тяжкий стан на заводі на державну адміністрацію, котра управляла державною часткою майна на «Рівнеазоті», то тепер вони позбулися «хлопчика для побиття». Адже розпорядженням Президента України та відповідними документами уряду це право вже перекладено на Фонд держмайна України. А він, треба сподіватися, зуміє розпорядитися ним на благо держави, віднадивши «кидайл» і чесно провівши новий тендер з продажу контрольного пакета акцій ВАТ «Рівнеазот». За цієї умови не буде жодних спекуляцій навколо цього заводу.