Дніпропетровські медики Валерій Школьник і Олексій Погорєлов відкрили і запатентували новий метод лікування великої кількості недуг. Називається цей метод нейроритмокорекція.
Ваш мозок чують
Чи доводилося вам чути, як функціонує, пульсує і постійно «музичить» людський мозок?
Нам оце вперше в житті пощастило почути. Тихо-тихо лунала якась дивна мелодія. Вона не була чарівна, але й не була схожа на жодну іншу, яку коли-небудь чули раніше. Мов чийсь новий, трохи незвичний і ще незнайомий музичний твір. А відбувалося це прослуховування в лабораторії доктора медичних наук, професора і завідувача кафедри неврології Дніпропетровської медичної академії, заслуженого лікаря України Валерія Школьника.
— Якщо кардіолог прослуховує серце, пульмонолог — легені, — пояснював нам тим часом Валерій Маркович, — то я давно, вже мало не тридцять років тому, поставив собі питання, а чи не можна прослуховувати й людський мозок? І ось — результат...
У природі, розповідає сьогодні Валерій Маркович, не залишилося досі чогось загадковішого і настільки не вивченого до кінця, ніж мозок людини. Але достеменно відомо, і давно, що мозок людини постійно генерує електричну енергію. Людина доти й живе та залишається особистістю й індивідумом, поки її мозок виробляє суто свій енергетичний потенціал. Він у кожного з нас глибоко індивідуальний, як, скажімо, індивідуальні та неповторні відбитки пальців. Але відбитки пучок можна пересадити, а електричну активність мозку не можна ні змінити, ні переінакшити.
Мало того, практично всі функції центральної нервової системи ритмічно організовані її енергетичною генерацією. Дякуючи останній в кожному з нас ніби безупинно працює своєрідний біологічний годинник. «Маятник» якого за дуже упорядкованим рухом усіх наших емоцій і усього нашого фізичного та розумового існування відміряє «час» від дитинства і молодості до зрілості, старості і смерті. І що ж відбувається з біоенергетичною ритмікою та загалом «механізмом обліку» відведеного кожному часу, коли ми ростемо, досягаємо розквіту сил, а потім поступово і «зношуємося»? Зрозуміло, що на другому етапі ритм порушується. З’являються перебої і перепади, дисритмія і дисгармонія. Таке відбувається й тоді, коли в будь-якому віці, в тому числі і молодому чи зрілому, людина на щось хворіє. Якщо погано запрацює якийсь один орган, це означає, що насамперед «забарахлив» біоенергетичний ритм на тій ділянці мозку, яка за цей орган «відповідає». Ще серйозніші справи з нервовими захворюваннями. Пропадання здорового сну, всілякі невротичні прояви й депресії, хронічні стреси та неврози, вегето-судинна дистонія й особливо дитячий церебральний параліч та епілепсії — все це недуги, котрі одразу негативно позначаються на ритмічності енергетичної генерації мозку. Як і в разі тяжких наслідків після інсультів, черепно-мозкових травм та елементарної втоми від фізичних, нервових і психічних перевантажень. Як і, коли хочете знати, в разі передчасного старіння від брудної екології, дискомфортних умов життя і неякісного харчування...
— Отож бодай з метою діагностики або й упередженого та профілактичного знешкодження багатьох захворювань, — каже Валерій Школьник, — у мене свого часу й виник намір навчитися прослуховувати біоенергетичний ритм людського мозку. Я тоді сповна ще й не уявляв, які за цим можливості відкриються...
Як народжуються звуки
А далі Валерій Маркович розповідає таке. Мозок, як і будь-яке інше джерело електричної енергії, генерує її періодичність-частоту, котру можна виміряти герцами. Звуки ж оточуючого середовища, гомін лісів чи шелест трав, шум моря й завивання вітру, наші з вами голоси, нарешті звичайна музика — це теж частоти в герцах. І коли Школьнику, кафедра якого придбала досить сучасне обладнання, вдалося таки записати частоту мозку, він одразу збагнув, що це — музика. Залишалося тільки покласти її на ноти. Звернувся до музикантів-професіоналів, і ті зробили неможливе — біоенергетичну ритміку «сірої речовини» подали у вигляді партитури музичного твору. Який у кожного справді свій. У цілком здорових людей — гармонійний, мелодійний, навіть красивий, а у хворих — з «фальшивими» фрагментами дисгармонії. У геть недужих, що страждають від багатьох захворювань, — і зовсім «зіпсовані», неритмічні твори.
Хвора і здорова мелодії
— А винахід нового методу лікування нейроритмокорекцією почався з того, — розповідає Валерій Школьник, — що я мав необережність принести на прослуховування студентам записи «музики» людського мозку. Як мозку здорових людей, так, для порівняння, і хворих. І ось, поки звучали акустичні варіанти біоенергетичної ритміки мозку хворих, особливо тих, хто страждає на тяжкі психічні недуги, раз, а потім і вдруге кільком студентам в аудиторії раптом ставало кепсько. Вони почувалися дискомфортно. Я одразу припинив такі практичні заняття, бо зрозумів, що все це не випадково. Я зрозумів, що «хвора» музика вочевидь негативно впливає на самопочуття навіть зовсім молодих та дужих людей...
У такому разі «здорова» має, навпаки, впливати позитивно, хіба не так? Для вченого це відкриття і шанс. А що саме так, підтвердили вже перші досліди та експерименти, проведені Валерієм Школьником і його асистентом, кандидатом медичних наук Олексієм Погорєловим. Адже людський слух теж, до речі, унікальний витвір живої природи. Він уловлює герци всіх тих звуків і шумів, котрі нас оточують у квартирі, на вулиці, в лісі чи степу, на березі річки або моря. І голоси людей, їх відтінки та нюанси. Але наш слух не просто все це вловлює. Він ще й «перекладає» почуте на біоритміку центральної нервової системи, і передусім на енергетичну біоритміку мозку. Інакше ми не сприймали і не засвоювали, не розуміли б того, що чуємо. Як і не насолоджувалися б щебетанням птахів чи, скажімо, співом Софії Ротару або симфонією Бетховена, органними творами Баха... То через слух можна, зрозумів професор Школьник, змушувати мозок повертати собі винятково здоровий енергетичний біоритм, пошкоджений чи деформований, уражений відновлювати до звичного для нього. Це буде своєрідний психотерапевтичний вплив на центральну нервову систему, аби вона самостійно регулювала, коригувала амплітудно-частотні характеристики власної енергетичної активності, поновлювала ті, які їй і були притаманні від народження.
Щоб ви тепер краще збагнули сутність відкритого Школьником та Погорєловим методу лікування нейроритмокорекцією, пояснимо його на конкретному прикладі. Колишній «чорнобилець» страждав на тяжкий нервовий розлад. На кафедрі Валерія Школьника записали електроенцефалографію його мозку. Яку опрацювали, перетворивши сигнали біоелектричних потенціалів на музику. Спектр ритмічної активності мозку чоловіка справді виявився з численними фрагментами патологічних порушень і відхилень. То їх скрупульозно й вилучили — вичистили — із запису. Відтак залишили тільки «здорову» фонограму. А потім хворого запитали, яку він музику полюбляє? Класичну? Шопена, Вагнера чи Моцарта? Будь-яку хай вибирає — аби вона йому подобалася. Чи буде це джаз або естрадна пісня, віолончель, скрипка чи гітара — різниці немає. Байдуже і в чиєму виконанні. Хоч Шаляпін, а хоч і Шуфутинський. Далі на замовлені хворим і записані на аудіоплівки художні музичні твори «поклали» очищену, здорову фонограму біоенергетичної ритміки його власного мозку. Сумістили, ясніше кажучи, два записи в один. Перший, на якому справжня музика, звучить на повну потужність, а другий наче прихований. Тричі на тиждень — по півтори години на день — у спеціальному ізольованому від зовнішніх звуків приміщенні хворий наодинці з собою через стереонавушники слухав свою улюблену музику. Насолоджувався нею, відпочивав, згадував усе, що було хорошого в його житті, мріяв про майбутнє...
Та який, поцікавитеся ви, результат? Уже через тиждень самопочуття пацієнта стало поліпшуватися. Через два — повернулися настрій і бадьорість, упевненість у собі. Хворий відчув незвичний для себе чи просто забутий емоційний оптимізм. За місяць симптоми боязні, переживань за своє здоров’я щезли зовсім. За два місяці пропали й ті нервові кризи, від яких колишній «чорнобилець» ще недавно потерпав мало не щоночі. І коли в лабораторії Валерія Школьника повторно «зняли» енцефалограму енергетичної активності його мозку, з’ясувалося, що від ушкоджених фрагментів і сліду не лишилося.
Нас заведено на 150 років
Неважко здогадатися: метод лікування нейроритмокорекцією — безмедикаментозний і розрахований винятково на мобілізацію потенціалу мозку та всієї нервової системи хворого на відновлення власної біоенергетичної ритміки у здоровому вигляді. Тут жодна «пересадка» не зарадить, тут мозок сам повертається до тих коливань своєї активності, якими «закодувала» його природа. Судячи з усього, біологічний «годинник» кожного з нас «заведено» на 120 — 150 літ. Оце стільки мозок насправді здатен підтримувати свій «маятник», щоб і весь організм та його нервова система працювали «справно». Хоча геронтологи стверджують, що цілком імовірно і набагато довше «відкласти» старість...
Утім, досить просто прожити здоровим відведений кожному час на цій землі. Тому нейроритмокорекційні «процедури» варто рекомендувати всім. Періодичний профілактичний «ремонт» мелодії свого мозку необхідний, як необхідний будь-який оздоровчий «ремонт». Може, навіть насамперед він потрібен мозку. Бо поки він, повторюємо, проявляє свою енергетичну активність, доти ми й живемо. Інша річ, що метод непростий, доволі обтяжливий і суто індивідуальний. Це тривала і копітка робота з кожним особисто. З тих причин, що спершу пацієнт потребує глибокого персонального обстеження «біомузики» кори його головного мозку. А далі — і пильного виявлення «слабких місць» та їх вилучення з фонограм. Тільки після цього можливе створення індивідуальних лікувальних аудіокасет та лазерних дисків..
Кому не пізно, той має, правда, шанс уникнути надмірних витрат. Гадаєте, людство марно придумало і скільки існує, стільки творить прекрасну та чарівну музику? Слухайте її якщо не щодня, то кілька разів на тиждень, насолоджуйтеся мелодіями і гарними піснями, і це буде неабияка гарантія того, що ваш мозок менше та рідше збиватиметься зі свого ритму. Валерій Школьник, справді блискучий медик і науковець, однозначно прогнозує, що вже незабаром настануть часи, коли спеціальність «музичного терапевта» — нейроритмокоректора — буде в нас такою само поширеною та затребуваною, як і спеціальність звичайних дільничних терапевтів. Цей «нетрадиційний» напрям у сучасній українській медицині вже, власне, розвивається.
Микола НЕЧИПОРЕНКО; Анатолій ПОНОМАРЕНКО.
Дніпропетровськ.
