Не можу стверджувати, що прилавки центрального ринку Полтави завалені птицею, але вибрати є з чого і ціни не надто «кусаються». Курка коштує в середньому 15 гривень, качка —18, гуска—25, індик—45. На «периферії» все значно дешевше, і це, зважте, аж ніяк не в сезон. Отож навіть на мій дилетантський погляд, можна стверджувати, що на осінь вартість такого поживного і дієтичного м’яса не зросте. Повною мірою це підтвердив у розмові й фахівець — генеральний директор обласного об’єднання з птахівництва Володимир Чепурко. Мало того, він ще й запевнив, що ринок буде заповнений не гірше минулорічного.
— На те маємо принаймні два вагомі аргументи. По-перше, реалізація молодняка йде досить жваво, і попит на нього задовольняється сповна. І по-друге, в регіоні значні площі загиблих від негоди озимих пересіяно кормовими культурами, зокрема, ячменем, кукурудзою, просом, соєю. Отже, птиця матиме вдосталь недорогих кормів.
Утім, ще місяць тому прогнози не видавалися рожевими. Затяжна і холодна весна негативно позначилася й на бажанні селян обзавестися курчатами чи то качатами. А інкубаторні станції працювали за графіком, щодоби видаючи їх «на-гора» по кілька десятків тисяч. Отож виникла непередбачувана ситуація з реалізацією молодняка, мало того — реальна загроза його загибелі. Щоб цього не допустити, вистачило здорового глузду й ціни знизити до демпінгових, і значну частину передати в господарства безплатно. Крок хоч і вимушений та продиктований життєвими реаліями, зрештою він істотно сприятиме наповненню ринку вже починаючи з кінця літа, адже селяни муситимуть забити птицю, щоб розрахуватися за натуральну позику.
Тепер сталися зміни на краще. Добовий молодняк йде нарозхват, вже реалізовано більш як два мільйони. Ціни коливаються від 1,5—4 грн. за курча, 2,5—4,5 —каченя, 5—10 — гусеня. Навіть дешевше проти минулого року. Це — в системі облптахооб’єднання, яка налічує 30 інкубаторно-птахівничих станцій, де одночасно можна закласти дев’ять мільйонів яєць і здійснити за сезон чотири такі цикли. Крім того, в регіоні офіційно зареєстровано 60 приватних інкубаторів (напевне, діють і нелегальні), які про свої здобутки звітують не завжди охоче, проте їх участь у наповненні ринку від того не менша. Я особисто знаю одну жіночку-медика, котра облаштувала досить ефективний інкубатор у міській квартирі на п’ятому поверсі! І зиск від того має неабиякий (доньку вивчила у вузі), хоч можете собі уявити, який там стоїть сморід! Та гроші, як кажуть, не пахнуть. Значну кількість молодняка завозять у область і з інших регіонів, а такі флагмани галузі, як Полтавська птахофабрика і птахофабрика «Росія», навіть з-за кордону — елітне поголів’я кращих світових порід. Отже, репродуктивна база достатня. І там, де цю справу поставлено на наукову основу, вона досить вигідна і прибуткова. Як приклад можна навести досвід Миргородського міжгосподарського інкубаторно-птахівничого господарства, що дванадцять років тому прийняв «лежаче» Іван Безлунний. У ті часи, коли більшість його колег тицяли пальцем на Київ, мовляв, звідти всі наші біди, він зумів не тільки створити конкурентоспроможне підприємство, а й, по суті, врятувати від загибелі славнозвісну миргородську породу сірих м’ясних гусей. Бо колись тут раділи і 10 тисячам гусенят за сезон, а минулого року реалізували 76 тисяч за рентабельності 79,8 відсотка. Нині вже продали понад 100 тисяч. До того ж в усі регіони держави. А доход порахувати нескладно, якщо зауважити, що одне гусеня коштує 10 гривень.
І насамкінець про проблеми, які так чи інакше впливають і на ринок птиці, і на цінову політику. Птахівнича галузь регіону нині зорієнтована переважно на яйценосні породи, що має свої плюси і мінуси. В активі більш-менш помірні ціни на яйця, на цю пору десяток не коштує і двох гривень, а оптовики збирають по дворах по гривні, а то й менше. Проте значну кількість курячого м’яса і завозять — сумнозвісні «стегенця Буша». Практично загублено птахівництво як галузь у реформованих сільгосппідприємствах — його центр перемістився на селянські подвір’я. А це також породжує серйозні проблеми, передусім зоотехнічного забезпечення, селекційної роботи. Власне, птиця дає відчутні прибутки за інтенсивного утримання, чого селянинові просто не добитися. Втім, сякий-такий вал він таки забезпечує. А загалом інтереси виробника й покупця діаметрально протилежні. Якщо споживачам чим дешевше, тим краще, то власникам товару —навпаки. Поки  що рівноваги і партнерства в їхніх стосунках не спостерігається, хоча обидві сторони чудово розуміють, що діватися їм одне від одного просто нема куди.
 
Полтавська область.