Жужільна лихоманка, або «Бої» аж ніяк не місцевого значення

Тому одразу і спустимося на ці грішні жужільні нагромадження, які тут, біля берега Дніпра, зайняли 90 гектарів колись благодатних земель. Більш як сто років плавлять чавун і варять сталь у Дніпродзержинську. І всі ці роки складують металургійні відходи. Накопичилося їх уже майже 20 мільйонів тонн. Нині щороку додається по 300 тисяч тонн. Уявляєте, по що ми вже в промисловому «смітті»?

А тепер скажімо про те, про що мало хто нині знає. Ще в колишньому Радянському Союзі схаменулися і зрозуміли: не можна нескінченно зсипати і зсипати відходи в кучугури. Треба з ними щось робити — переробляти.

Так-от, ще за часів Союзу, 1988 року, виникло одне з перших у країні спільних підприємств «Демос». Воно почало переробку та утилізацію жужільних відходів. Щоб добувати з них усе, що може бути корисним, і насамперед металомісткі відходи, металобрухт.

Але для початку «Демосу» треба було побудувати великий переробний комплекс, який міг би шлаково-сировинні нагромадження розділяти на металомісткі та інші матеріали. Обладнання і технології коштували недешево — 44,5 мільйона американських доларів. Їх на свій страх і ризик, але під гарантії Дніпровського меткомбінату у вигляді позики надав консорціум європейських банків на чолі з відомим австрійським Донау-Банком. Ті, хто гарантував тоді повернення кредиту, багато що віддавали на олтар ідеї: «безумовно і безвідклично виконувати платежі без пред’явлення будь-яких контрпретензій», надавали «заставне право на експортні товари дорогою, в портах... і за кордоном».

Коротка була гарантійна угода, але сувора. Далі — розвал Союзу. Після якого «Демос» опинився в незавидному становищі — неначе «поза грою». Нікого не цікавило, чи реалізує «Демос» свою мету... Ми не будемо тепер у всіх подробицях розповідати про тих, хто наважився господарювати на жужільних відвалах Дніпровського меткомбінату. Скажімо лише, що тут знайшлися свідомі та відповідальні люди, котрі зуміли зберегти і довести до логічного завершення задумане. Комплекс за 1,5—3 роки закінчить переробку відвалів, а на його місці з’явиться чудовий сучасний вантажний порт, до якого вже нині виявляють інтерес дніпродзержинські підприємства. А на сьогодні тільки металобрухту тут вироблено більш як мільйон тонн. Зазначимо, що більшу його частину постачали вітчизняним металургійним підприємствам. На переробці відвалів нині працює понад тисяча робітників, які регулярно одержують зарплату і займаються справді непересічною справою. Звільняють нашу землю від «мотлоху». Щоб повернути їй колишню красу. Ми не наважимося стверджувати, що невдовзі тут будуть «яблуні цвісти», але що вже ростуть тополі, бачили на власні очі.

І мали безліч аргументів переконатися, що не випадково дніпродзержинський міський голова Василь Швець високої думки про діяльність АК «Демос». Зрозуміло, що йому до вподоби небайдужість розробників жужільних «гір» до соціальних проблем міста. Вони, каже Василь Якович, не лише виплачують гідну зарплату своїм працівникам, а й завжди реально допомагають місту.

Але має «Демос» зобов’язання і перед банками-кредиторами. Адже одержано було чималий кредит, на рівні державних позик. На сьогодні борг становить більш як 30 мільйонів американських доларів без урахування відсотків.

Після десяти років напруженої роботи «Демосові» вдалося створити життєздатне, стабільне підприємство, розрахуватися з боргами з бюджету та зарплати. І все було б гаразд, але сировинна база — відвали шлаків — виявилася не такою вже й безрозмірною, як це уявляли п’ятнадцять років тому. Мартенівське виробництво зупинилося і поповнення свіжих шлаків припинилося. Та плюс до цього численні старателі на відвалах з’являтися почали. Адже металобрухт нині належить до вигідного «бізнесу». А надто для тих, хто призвичаївся працювати в «тіні» і кому немає потреби платити за кредитами.

А тим часом Дніпровський меткомбінат, за згодою Міністерства чорної металургії СРСР, свого часу безвідклично надав «Демосові» жужільні відвали для роботи на весь період до повного погашення кредиту. І це було відображено в договорі, узгодженому Міністерством промисловості України. Право власності «Демосу» на 40 млн. тонн шлаків — незаперечне.

Але хто, запитаєте ви, проти? В тому-то й парадокс, що, нехтуючи жорсткою державною гарантією на сировинну базу, її постійно намагаються «понадкусювати». Свого часу на жужільні відвали в Дніпродзержинську заявилося дві фірми, «Август» та «Україна» — з обмеженою, однак, відповідальністю, — які побажали також тут працювати «в поті чола». І які, уявіть собі, домоглися прав на це. І аж бігом працювали за «спрощеною» технологією: перелопачували-пересіювали шлаки. Справа давня, ворушити старе ми не збираємося. Тим паче що за рік роботу обох фірм було зупинено за незаконну діяльність.

А нинішні бої «місцевого значення», з яких ми й почали свою розповідь, пов’язані з присутністю на відвалах уже другої, перепрошую, третьої фірми — ТОВ «РЕМ Інвест». Їй таки нарізали чотири гектари жужільних «теренів». Водночас керівництво Дніпровського меткомбінату 1999 року продало майже 1 млн. тонн сировини за незначну для комбінату суму. До того ж продало те, що вже належало «Демосу». Однак «РЕМ Інвесту» сьогодні, по-перше, здається, що чотирьох гектарів уже замало, і, самовільно атакуючи вибої «Демосу», руйнують межові знаки. По-друге, «РЕМ Інвест» «несподівано» для себе з’ясував, буцімто чотири гектари в натурі чотири роки тому йому помилково «нарізали» не там, де збиралися або намічали. А тому тепер треба виправити цю «помилку»...

Схоже, ця фірма працює в особливому правовому полі. Закінчуючи переробку навряд чи правомірно «нарізаних» їй відвалів, здається, дуже хочеться «РЕМ Інвесту» відвоювати чуже. А тут уже, як часто-густо трапляється, всі засоби хороші. І ось з’являється депутатський запит на ім’я Генерального прокурора України одного серйозного київського народного депутата стосовно «численних порушень чинного законодавства керівництвом АК «Демос». Не встигла закінчитися перевірка за запитом, як з’являється другий запит іншого київського депутата. Незважаючи на те, що за першим запитом уже було проведено ретельну перевірку Дніпропетровською обласною прокуратурою. Підсумок: усе, в чому було звинувачено «Демос», не підтвердилося. Мало того, 16 травня цього року Господарський суд Дніпропетровської області заборонив «РЕМ Інвесту» проводити будь-які дії з відвалами шлаків, що належать АК «Демос».

«Ми, — каже генеральний директор АК «Демос» Євген Степанов, — обстоюватимемо право компанії на роботу та відвали в судах, як це і має бути».

Але фірмі «РЕМ Інвест», кількість працівників якої становить 20 осіб, вдалося організувати цілу кампанію із захисту своїх комерційних інтересів. Депутати звертаються і до Дніпропетровської облдержадміністрації, і до міського голови Дніпродзержинська, і до директора Дніпровського меткомбінату.

Утім, ще вищою ціна «битви» за жужільні відвали може виявитися для держави. По-перше, за такої участі державних органів у проекті «Демос» є небезпека переведення відповідно до закону залишку боргу за кредитом групи європейських банків на Україну і гаранта — Дніпровський меткомбінат.

Особисто нам не дуже зручно щось радити шановним народним обранцям. Коли вони рішуче реагують на сигнали про неподобства, ми тільки за. Але з однією маленькою умовою: готуючи свої запити, обов’язково виїжджати до тих, кого звинувачують у гріхах, і знайомитися зі станом справ на місцях із першоджерел. І в даному разі зважувати, що важливіше для національних інтересів: розвиток взаємовигідної економічної співпраці з європейськими фінансовими структурами, привабливий інвестиційний клімат у державі, стабільна робота великого підприємства або ж вузькі комерційні інтереси невеликої фірми?

А щодо консорціального кредитора — австрійського Донау-Банку, то свою позицію стосовно подій, що відбуваються, він висловив у листі Президентові України Леоніду Даниловичу Кучмі.

У зв’язку з тим, що нинішній спалах «лихоманки» навколо проекту «Демос» загрожує інтересам нашої держави та деяких європейських країн, вочевидь, без втручання вищого керівництва держави не обійдеться.

 

Дніпропетровська область.