Поділ колишнього Радянського Союзу на незалежні держави спричинив не тільки революційні зміни в політичному житті України, а й вплинув на економічне життя нашої країни. Внаслідок порушення усталених виробничих зв’язків між підприємствами, скасування механізму планування виробництва, відпливу з виробництва кваліфікованих працівників багато промислових підприємств або припинили своє існування, або балансували на межі банкрутства. Лише деяким удалося втриматися на плаву. Серед них був і житомирський завод «Вібросепаратор».

Для такої «живучості» заводу були об’єктивні причини. Продукція, яку випускає підприємство, не тільки вкрай потрібна сільгоспвиробникам, а й вигідно відрізняється від зарубіжних аналогів і ціною, і якістю. До речі, на території колишнього Радянського Союзу, крім «Вібросепаратора», такий завод був тільки у Воронежі, але більшість іноземних зерноочисних комплексів поступаються українським в якості очищення зерна, бо наші вітчизняні установки створено із застосуванням передовіших технологій.

На сьогодні заводом розроблено понад 20 видів виробів, випробувано вісім видів, підготовлено до виробництва чотири нові види виробів (ворохоочищувачі СВС-15; трієри ТРС-2,5; доочищувачі СДО-16; елеватори ЕКЗМ-10). Загальний асортимент виробів заводу має майже п’ятдесят найменувань. Відповідно до проведених маркетингових досліджень сукупна потреба України в готових до виробництва виробах «Вібросепаратора» становить приблизно сорок дві тисячі одиниць. Зважаючи на складне матеріальне становище сільгоспвиробників, частину продукції завод передає у лізинг. До того ж продукція заводу має сталий попит у країнах СНД. Підписано довгостроковий контракт в Узбекистані, в рамках якого там створено спільне підприємство. Перші 103 тисячі доларів за цим контрактом уже надійшли в Україну. Тривають переговори про укладання контрактів на поставку продукції заводу до Казахстану.

Підприємство, що справно працює, — це не тільки надходження податків і заробленої за зовнішньоекономічними контрактами валюти до бюджету, а й десятки робочих місць. Значення проблеми працевлаштування населення для Житомира, як і для більшості обласних центрів України, надзвичайно велике.

Отже, житомирський завод «Вібросепаратор» —життєздатне підприємство, яке успішно функціонує і своєю діяльністю мало б задовольняти всіх: і працівників, і акціонерів, і споживачів, і владу. Проте чомусь уже не перший рік до заводу підвищена увага правоохоронних органів.

Періодично порушують кримінальні справи, деякі з них уже припинено у зв’язку з відсутністю складу злочину в діях гаданих економічних «злочинців». Підприємство фактично щотижня терзають усілякі перевірки. На підприємстві вже ведеться сумна статистика з цих перевірок. У 1999 році на заводі здійснено 32 перевірки, сумарна тривалість яких 160 робочих днів; у 2000 році — 39, тривалість 195 робочих днів; у 2001 році — 25, тривалість 125 робочих днів; у 2002 році — 50 перевірок, тривалість 166 робочих днів. Якихось серйозних порушень законодавства, на нашу думку, в результаті цих перевірок не виявлено. На сьогодні вже й нема чого перевіряти, бо, за словами керівництва, із заводської документації на підприємстві в оригіналах залишилися тільки статут і установчий договір, решту документації практично вилучено згідно з постановами слідчих. Останнє вилучення було здійснено у квітні цього року за постановою старшого слідчого прокуратури Житомира Б. Монича. До речі, саме з цієї постанови керівництво заводу дізналося, що стосовно посадовців підприємства вже місяць як порушено кримінальну справу. Часом спостерігаються деякі нестикування. Так, у своєму інтерв’ю газеті «Досье» (вісник правоохоронних органів області, стаття «Ще є що ділити», номер 16 (200) за 23 квітня 2003 року) прокурор Житомирської області п. Черненко розповів кореспондентові про незаконну перереєстрацію заводу із закритого акціонерного товариства у відкрите, що, разом з іншими порушеннями закону, спричинило порушення кримінальної справи стосовно керівництва підприємства. Дивно, що слідчий, котрий так старанно вилучав документацію заводу, не поінформував головного житомирського прокурора про те, що рішенням Корольовського районного суду Житомира від 8 квітня 2003 року у справі № 2-54/03 перереєстрацію заводу із ЗАТ у ВАТ було визнано законною. Правда, це лише рішення суду першої інстанції, що скаже апеляція, ще невідомо. Втім, може бути, суд прокуратурі не указ?

Є іще одне запитання до шановних житомирських правоохоронців. Якщо на підприємстві щосили кипить злочинна діяльність, то де результати вашої роботи? За період з 1999 року було порушено не менше п’яти-шести кримінальних справ (точну кількість вказати складно, бо не про всі кримінальні справи ми поінформовані). Де обвинувальні вироки, скільки справ з обвинувальним висновком ви направили до суду?

Так, роботи багато. Безславно померлі кримінальні справи прокуратура замінює тепер уже на цивільні. 24 січня 2003 року прокуратура Житомира звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання незаконної реєстрації дочірнього підприємства ВАТ «Вібросепаратор», яке сьогодні називається «ВС-АНТ». Підставою для позову стали процесуальні порушення, які, на думку прокуратури, було допущено під час реєстрації. Не вдаючися до аналізу вказаних прокуратурою порушень, треба зазначити дві обставини: по-перше, на останніх загальних зборах акціонерів ВАТ «Вібросепаратор», що відбулися 22 квітня цього року, було додатково підтверджено рішення про необхідність існування дочірніх підприємств заводу і внесено деякі зміни до установчих документів цих дочірніх підприємств; по-друге, відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається прокуратура, обгрунтовуючи своє право на звернення до суду, прокурори та їхні заступники можуть звертатися з позовною заявою до господарського суду лише в інтересах держави. В тексті позовної заяви ми не побачили не тільки обгрунтування якогось порушення інтересів держави підприємством, а й узагалі немає хоча б якоїсь згадки про інтереси держави. То чиї інтереси обстоює прокуратура?

Українське законодавство гарантує кожному підприємству право на ведення законної господарської та підприємницької діяльності та забороняє безпідставне втручання в цю діяльність правоохоронних органів та інших контролюючих структур. Окрім загальних законодавчих норм, є спеціальні законодавчі акти, присвячені цій проблемі, наприклад, Указ Президента України «Про дерегуляцію підприємницької діяльності». Тобто і законодавець, і виконавча влада вживають усіх заходів для забезпечення нормальної діяльності підприємств, а отже, і для зміцнення економіки всієї країни в цілому. Мабуть, час переходити від гарантій до їх реального втілення.