Ранкове та денне засідання 5 червня
Так вирішила ВР, проголосувавши за закон «Про схвалення рішення Президента України про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції у Республіці Ірак». «За» проголосували 273 народні депутати. Отже, до Іраку відправлять окрему механізовану бригаду у складі трьох батальйонів, зокрема й хімбату, що перебуває в Кувейті. Бригада увійде до складу польської дивізії, що контролюватиме центральну частину Іраку. Усього наш контингент налічуватиме до 1800 військовослужбовців збройних сил. Хоча ініціативу Леоніда Кучми і РНБО перед цим підтримали більшістю голосів два профільні парламентські комітети, обговорення у сесійній залі було досить гостре.
Основний доповідач секретар РНБО Євген Марчук насамперед посилався на резолюцію Ради Безпеки ООН № 1483 про те, що участь українського контингенту зумовлена зобов’язаннями України як держави — члена ООН з далекосяжною метою — політичними та економічними інтересами нашої держави. Натомість його опоненти, передусім комуністи, соціалісти і БЮТівці, стверджували, що цей контингент буде не миротворчим, а окупаційним. На рівні окупаційних військ США і Англії. Опоненти посилалися на те, що прямого рішення ООН з цього приводу немає. Відомий дипломат і водночас депутат з «Нашої України» Борис Тарасюк зазначив, що миротворчі операції ООН мають відбуватися під контролем Ради Безпеки, а такого рішення вона не приймала. Противники відправлення українського контингенту до Іраку апелювали тим, що формально війну там не завершено, демократичних виборів не оголошено, гвардію Саддама розпушено, але зброї вона не здала.
Водночас парламентарії намагалися рахувати економічну вигоду від нашої участі в Іраку. За словами Є. Марчука, третину витрат нам має відшкодувати ООН, а головне, як він сказав, треба мислити не цими витратами, а стратегічними категоріями — нашими інтересами в Іраку — другій у світі державі за нерозвіданими запасами нафти. Тим часом опозиційно налаштовані депутати допитувалися, які саме українські фірми матимуть економічну вигоду від відбудови післявоєнного Іраку, прозоро натякаючи на можливе задоволення інтересів насамперед наближених до Президента економічних структур.
Не менш дискусійним був політичний і моральний аспект проблеми. До досить неординарного аргументу вдався Олександр Мороз. Він перелічив присутніх у залі народних депутатів — від Кравчука до Червонія, які свого часу голосували за «Декларацію про державний суверенітет України» і агітували за це тим, що нам не доведеться посилати наших синів до чужих «гарячих точок» в Афганістан чи ще кудись. І перш ніж натиснути кнопку «за», нехай колеги згадають про відповідальність і про те, що саме, не дай Боже, вони повинні їздити на похорон солдатів з «чорного тюльпана».
Парламент розглянув перед цим блок так званих кадрових питань. Рейтинговим голосуванням Верховна Рада визначилася із заповненням двох вакансій у Вищій кваліфікаційній комісії суддів. Цікаво, що колишні Генпрокурор і Голова Верховного Суду набрали найменше голосів, зате пройшли кандидатури екс-голови київського апеляційного суду Григорія Зубця, якого не підтримав профільний комітет, та Анатолія Зайця. Народні депутати ухвалили закон про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок і про захист прав покупців сільгоспмашин та низку інших.
