Що може трапитися з державним підприємством НАЕК «Енергоатом», якщо одне з них допомагає триматися в польоті, а друге тягне вниз
Незважаючи на відчутні й помітні тенденції економічного піднесення нашої атомної енергетики, над нею дедалі нижче опускаються чорні хмари банкрутства. Тож аналіз кожного з крил цілком природно викликає задоволення і засмучення, здивування й нерозуміння. Щоб розібратися у складній і дивній ситуації, в якій перебуває ця галузь, аж ніяк не можна обійтися без цифрових викладок. Бо, попри свою набридливість, вони мають важливу властивість бути впертими й переконливими.
Їх не приховати — вони контрольовані
Отже, який був для компанії минулий рік? За завдання 74,2 фактично вироблено 78 млрд. кВтг електроенергії. Це 105,2 відсотка. А порівняно з попереднім, 2001 роком цей основний виробничий показник зріс на 2,4 відсотка. Вагомо, переконливо? Гадаю, так.
Не можна не згадати про ще один ключовий виробничий показник для цієї галузі — коефіцієнт використання встановленої потужності. Так ось, за проектного завдання 74,2 він зріс до 75,2. Досягнуто найвищого рівня за весь час існування української ядерної енергетики.
На думку фахівців галузі, останній важливий показник міг би зрости ще на один з гаком відсоток, та на перешкоді цього стали диспетчерські обмеження. Про безпеку й так звані облікові порушення в роботі обладнання — трохи далі. А тепер варто сказати, як розпочали атомники нинішній рік.
Слід одразу зауважити: минулорічні позитивні тенденції в динаміці виробничих показників збереглися й цього року. Так, за січень—квітень вироблено 29,1 млрд. кВтг, що на 300 млн. кВтг більше показника за відповідний період минулого року. А той-таки ключовий показник — коефіцієнт використання встановленої потужності — зріс до 85,5 проти 84,5 відсотка за аналогічний період минулоріч. Як і торік, за перші місяці нинішнього року зменшено витрати електроенергії на власні потреби станцій. Розумію: обтяжую читачів, котрих, можливо, не дуже цікавить діяльність нашої ядерної енергетики. Працює вона благополучно, то й навіщо їм отаке цифрове навантаження? А мабуть, для того, щоб ми всі осягнули й добре втямили: торік майже кожна друга кіловат-година електроенергії, вироблена у країні, була «ядерною». А частка їх на оптовому ринку того-таки минулого року становила 50,2 відсотка. І ще раз нагадую про застереження на початку цих нотаток...
Тож розраховую на небайдужого й прискіпливого читача-співрозмовника. На того, хто в цей непростий для нашої держави час думає про завтрашній день вітчизняного паливно-енергетичного комплексу. Чи обігріватиме й возитиме він нас, наших дітей та онуків? Чи не доведеться ще нам та їм сидіти біля каганців і готувати їжу, кому на чому вдасться?
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин якось наголосив: «Дедалі більше людей в Україні починають розуміти: альтернативи атомній енергетиці немає й у найближчій перспективі не буде. За нею — велике майбутнє, фундамент якого зміцнюється сьогодні».
А Прем’єр-міністр України Віктор Янукович висловився так: «Якщо говорити про енергетику майбутнього, то найбільших змін швидше за все зазнають вугільний та ядерний сектори. Саме атомна енергетика має необхідні передумови для поступового заміщення традиційної енергетики, що працює на органічному паливі, адже світових запасів урану вистачить на декілька тисячоліть».
Бо сумні дзвони Чорнобиля нагадують...
Проте хоч би які привабливі та значні були показники й успіхи атомної енергетики, перспектива її розвитку і сподівання на неї, всі ми завжди пам’ятаємо про ціну виробленої нею електроенергії. Тому безпечна експлуатація ядерних енергоблоків — наша з вами сувора вимога та особливе завдання компанії.
А тепер — про диспетчерські обмеження. Торік облікові порушення в роботі основного обладнання АЕС були. Але їх зареєстровано лише 45, що на 23 менше, ніж 2001 року. До того ж 40 із них класифіковано нульовим рівнем за шкалою ядерних подій ІNES або взагалі поза цією шкалою, тобто — неістотні для безпеки. За чотири місяці цьогоріч усіх порушень виявлено 12 проти 22 за січень-квітень 2002 року.
І така важлива подробиця. Позапланових зупинень енергоблоків у розрахунку на один торік сталося найменше за весь час існування НАЕК «Енергоатом». А щодо перевищень контрольних рівнів викидів радіоактивних речовин атомними станціями в навколишнє середовище керівництво НАЕК запевняє: минулого року і за перші місяці нинішнього таких випадків не було. Не зафіксовано також і жодного випадку опромінення когось із персоналу вище за встановлений рівень — 20 мілізівертів.
Зрозуміло, безпека роботи ядерних енергоблоків не залежить, скажімо, від погодних умов. А неодмінно — від державницької уваги керівництва країни, компанії і станцій до її підвищення, що можливо за наявності відповідних коштів. Отже, обсяги капітальних вкладень на підвищення безпеки, модернізацію та реконструкцію енергоблоків торік було збільшено в 1,5 разу порівняно з 2001 роком. Цікаве й таке порівняння. Якщо у першому півріччі минулого року на названі цілі було спрямовано лише 38, то у другому — 293 млн. гривень. А вже у січні—квітні нинішнього року на ремонт, експлуатацію та підвищення безпеки спрямовано 220,6 млн. гривень, що у 3,4 разу більше, ніж за відповідний період минулоріч.
Заходи з підвищення безпеки реакторів здійснюють у тісній співпраці з науковцями інститутів ядерних досліджень, електрозварювання імені Є. О. Патона, проблем міцності. І також згідно із програмами міжнародного технічного співробітництва з ядерної безпеки і технічної допомоги: Тасіс, Європейської комісії, США, Великої Британії, Франції, МАГАТЕ.
Надзвичайно важливе значення для підвищення ядерної безпеки українських АЕС мають контрольні місії МАГАТЕ. Минулого року їх проводили на Запорізькій станції, цьогоріч планують на Хмельницькій і Рівненській. Вони виявляють наявні недоліки, усунення яких дає змогу підвищувати рівень культури безпеки, здійснюють партнерські перевірки та місії технічних підтримок, що проводяться в рамках Всесвітньої асоціації операторів, котрі експлуатують атомні електростанції. Такі заходи торік здійснено на Хмельницькій і Запорізькій, цього року плануються на Південно-Українській, Рівненській та Хмельницькій АЕС.
Структурні зміни — не заради змін
Хто сперечатиметься, що від якості будь-якого і будь-де ремонту залежить багато. Насамперед — збереження, подовження терміну використання тощо. Що вже казати про значення ремонтів енергоблоків. Проте в цьому разі стикаються дві полярні умови: надійність і безперебійність роботи енергоблоків після його завершення, з одного боку, а з другого — термін ремонту позначається на загальних показниках виробництва електроенергії, виконанні жорстких планових завдань.
Тривалий час покладання обов’язків проведення ремонтів лише на самі атомні станції не давало позитивних наслідків. Практика довела: їм потрібна допомога. Зокрема — координація та оптимізація робіт, всебічний аналіз, поширення досвіду між усіма АЕС. Тому в «Енергоатомі» було створено департамент технічного обслуговування і ремонту, який координує всі ремонтні підрозділи атомних станцій та ВП АРС. Діє також спеціальний штаб для оперативного управління ремонтними роботами на енергоблоках.
На цей час припадає і початок загального вдосконалення системи управління ядерно-енергетичною галуззю, формування компанії як цілісного господарського комплексу. Мета — забезпечити ефективність та прозорість її фінансово-економічної діяльності.
Тепер НАЕК має управлінський блок, котрий виконує функції експлуатуючої організації і водночас реалізує єдину технічну політику. Посилено фінансово-економічний блок управління, функції керування економікою і фінансами розділено. Діє й підрозділ, який опікується корпоративним розвитком та залученням інвестицій. Працює сформований підрозділ централізованого постачання ТМЦ.
Нині на всіх АЕС розробляють єдині ефективні процеси управління, створюють типову організаційну структуру станцій. А деталізованою програмою оптимізації чисельності персоналу НАЕК «Енергоатом» уже цьогоріч передбачається вилучити об’єкти непромислової сфери зі складу станцій, максимально залучити до ремонтних робіт ВП «Авторемонтсервіс».
А банкрутство насувається чи його насувають?
Ще один штрих до економічної діяльності компанії за 2002 рік. До бюджету було сплачено 1,4 млрд. гривень, що у 2,4 разу більше, ніж у 2001 році. Окрім цього, до бюджетів усіх рівнів та позабюджетних платежів торік компанія сплатила 1,65 млрд. гривень. Узагалі, все перелічене — не що інше, як доказ відчутного поліпшення роботи НАЕК «Енергоатом» останнім часом. Якби не істотні але...
Серед цих «але» передусім заборгованість оптового ринку електроенергії перед компанією. Минулого року вона зросла на 1,1 і на перше січня нинішнього становила 7,4 млрд. гривень. Це фактично безоплатна робота компанії протягом 16 місяців. Звідси обмеженість можливостей розв’язувати складні технічні проблеми галузі.
За цю останню заборгованість уже неодноразово за рішенням судів заарештовували рахунки «Енергоатома», порушували справи про його банкрутство. Щоб цього не сталося, компанія змушена здійснювати позапланові розрахунки з кредиторами. А це, у свою чергу, відволікає значні кошти від виконання важливих виробничих програм, зокрема й із підвищення безпеки.
Чому таке стало можливе? Передусім тому, що минулого року вартість товарної продукції з ПДВ, відпущеної компанією в оптовий енергоринок порівняно з 2001 роком знизилася з 7,1 до 6,2 млрд. гривень. Геть незважаючи на збільшення відпуску електроенергії. Головний «винуватець» такого парадоксального явища — тариф на електроенергію. Лише минулого року його змінювали для НАЕК чотири рази. Він «упав» з 8,19 у січні до 6,50 коп. за кВтг у серпні 2002 року. А, починаючи з 1998 року, тариф на електроенергію АЕС знизився в перерахунку на доларовий еквівалент із 2,7 до 1,2 цента за кВтг. Таке зниження тарифу істотно змінило структуру витрат компанії, що не дає змоги нинішнього року виконати в повному обсязі заходи із модернізації і підвищення безпеки діючих енергоблоків, ремонту основного обладнання, придбання свіжого ядерного палива, розв’язання соціальних проблем працюючих тощо. Найнеприємніше: через відсутність можливості сповна і вчасно розрахуватися за старі борги, над компанією постійно висить чорна хмара банкрутства. Чи, можливо, це комусь потрібно й вигідно?
Здавалося, тут своє вагоме слово мала б сказати наглядова колегія НАЕК. Та її засідання інколи мають якийсь дивний характер. Мені довелося бути на одному з них. Складалося враження, начебто кілька суворих і непохитних екзаменаторів будь-що прагнуть завалити абітурієнта. Звісно, за такого «нагляду» годі сподіватися на підтримку компанії в її інтенсивному рухові вперед, виведення з фінансової скрути.
Не вистачає не лише турбогенераторів
У наведеному вище тексті не раз порівнювалося друге півріччя минулого року з першим. Переорієнтація підходів, фінансових потоків, кардинальні структурні зміни розпочалися торік саме в другому півріччі, коли президентом НАЕК «Енергоатом» був призначений Сергій Тулуб. Фактично з того часу почалося й виведення компанії з «підпілля». До цього її закритість від суспільства не лише дивувала, насторожувала. Сьогодні всі засоби масової інформації щоденно отримують від відділу зв’язків із ЗМІ компанії повідомлення про все найважливіше, що відбувається в галузі. І не лише позитив, а й повідомлення про порушення в роботі обладнання станцій, радіаційний стан на їхніх проммайданчиках. А хто захоче отримати додаткові відомості, відділ, очолюваний Миколою Ковалем, зможе надати їх без затримок і зайвих формальностей. Раніше редакції треба було написати листа, викласти що її цікавить, а в НАЕК подивляться, надавати запитувані дані чи ні.
Отже, виразно помітна відкритість і прозорість діяльності компанії. Саме ці обставини дали авторові змогу отримати й використати в публікації наведені дані та цифри. Раніше вони були втаємничені від широкого загалу. Тепер ми знаємо, що турбує Сергія Тулуба, з дня призначення якого на цю посаду цими днями виповнюється рік.
На думку Сергія Борисовича, одним з першочергових напрямів реорганізації атомної енергетики є сучасне науково-технічне супроводження безпечної роботи станцій. Тобто назріла потреба створення науково-технічного центру з питань інженерної підтримки експлуатації АЕС та організація в майбутньому академічної установи — науково-дослідного інституту атомної енергетики та промисловості.
Саме вони дадуть змогу розв’язувати важливі проблеми, приміром, такі, як підвищення надійності роботи парогенераторів, а також турбогенераторів типу ТВВ-1000-2, технічний стан яких викликає занепокоєння через серйозні конструктивні недоліки, а в централізованому запасі компанії відсутні готові до монтажу такі агрегати.
Нещодавно, доповідаючи про результати роботи НАЕК «Енергоатом» у першому кварталі нинішнього року на засіданні колегії Мінпаливенерго, Сергій Тулуб наголосив на ще одній важливій, скажу, загальнодержавній проблемі. Про потребу накопичення коштів для зняття з експлуатації енергоблоків, введених у дію у 80-х роках, з проектним терміном служби 30 років. Щоб не повторилася ситуація, як на Чорнобильській АЕС, коли ми змушені були її закрити, а тепер ходимо з капелюхом по світу... А для зняття з експлуатації, скажімо, блока ВВЕР-1000 необхідно майже 260, а блока ВВЕР-440 — 160 млн. доларів. Отже, країні потрібен фонд зняття з експлуатації та консервації ядерних установок, «зароблений» самими атомними станціями. А де тоді шукати такі величезні кошти?
Не можна також забувати і про ініціативу Сергія Тулуба про створення держрезерву свіжого ядерного палива. На цьому вже тепер можна було б зекономити значні кошти. Цей пункт повинен бути чітко визначений у новому законопроекті, що передбачає формування стратегічного запасу палива для енергогенеруючих компаній.
Так, ми маємо погодитися: альтернативи атомній енергетиці нині немає. Їй справді потрібен надійний фундамент, зміцнення якого досить відчутне і помітне особливо останнім часом.
