Ви ніколи не замислювалися над невідповідністю між складністю знайти роботу і великою кількістю пропозицій у різноманітних спеціалізованих виданнях? Дивна, погодьтеся, картина складається на ринку праці. З одного боку, великий попит на робочі місця, а з другого — не менша кількість пропозицій. Цю парадоксальну ситуацію можна пояснити по-різному. Або запити претендентів надто високі, або пропозиції роботодавців не досить коректні, або ж інформація не надто достовірна.

Перевірити це ми вирішили у найпростіший спосіб. Купили газету, тикнули пальцем у рекламне оголошення і зателефонували до кадрового агентства «Гарант». Інформація, надана жінкою по телефону, вселяла оптимізм і, як полюбляли казати в недалекому минулому, «впевненість в завтрашньому дні». Поміркуйте самі — фірма пропонувала безліч вакансій на будь-який смак — від керівника підприємства до хатньої робітниці. Зарплати за нинішніх часів вельми непогані. Керівники — від 500 у. о., водії — від 250, різноробочі — від 50 гривень на день! До того ж і «допомога в наданні житла». Під’їхати до офісу та укласти договір можна будь-якого дня.

— А зараз?

— Приїжджайте, — порадував жіночий голос.

Тож ми й поїхали. Дорогою уява малювала кілометрові черги з претендентів на привабливі вакансії. Насправді все було набагато прозаїчніше. В однокімнатній квартирі було обладнано спартанського вигляду офіс. На час нашого прибуття дві співробітниці працювали з хлопчиною, котрий шукав місце зварника. Після підписання договору йому запропонували три адреси в різних районах міста. Їхати і домовлятися про співбесіду особа, що шукала роботу, мала сама. У разі невдачі дівчата обіцяли надати відомості про інші вакансії.

Після того, як юнак пішов, ми відрекомендувалися і спробувала отримати відповіді на питання, що нас цікавили. Зокрема, нас стурбувало відсутність комп’ютера чи якоїсь-іншої картотеки. Погодьтеся, уявити кадрове агентство без бази даних з інформацією про вакансії та претендентів досить складно. Нічого переконливого працівники не відповіли, але надали можливість ознайомитися з бланком договору. З нього ми з’ясували, що агентство «надає інформацію про вакансії і проводить роботу з особами, які шукають роботу, протягом двох місяців з дня реєстрації претендента». Він, у свою чергу, має заплатити двадцять гривень за реєстрацію і тридцять — за послуги агентства. За дострокового розривання договору передбачено повернення 50% від суми.

Але найцікавішу інформацію містила печатка. З’ясувалося, що договір укладається не з кадровим агентством, а з приватним підприємцем Тетяною Сергієнко, яка була зареєстрована у Вишгороді Київської області. На стенді для клієнтів, де ми сподівалися побачити інформацію про реєстрацію агентства в місцевій службі зайнятості, були лишень копії патентів осіб, які працюють на приватного підприємця. Запитання про реєстрацію чи ліцензію викликали у дівчат подив, а на прохання зв’язатися з їхнім керівником вони пообіцяли, що вона сама з нами зв’яжеться, якщо ми готові залишити свої координати. Координати залишити ми погодилися. Тему візиту, отже, було, вичерпано. Після отриманої інформації запитань стало ще більше.

Коментар юриста

Згідно з чинним законодавством громадянин має право на працевлаштування шляхом звернення до роботодавця або до державної служби зайнятості. Послуги, які надаються державною службою зайнятості, здійснюються безплатно. Але посередником у працевлаштуванні громадянина на платній основі може бути й кадрове агентство.

Для здійснення такої діяльності кадрове агентство повинно, по-перше, мати свідоцтво про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, по-друге, бути зареєстроване у міському (районному) центрі зайнятості — за місцем розташування кадрового агентства. До 23 грудня 1997 року здійснення таких послуг було можливе лише на підставі ліцензії. Під час надання зазначених послуг без такого дозволу відповідна державна служба зайнятості могла стягнути з кадрового агентства штраф у 50-кратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну особу, якій було надано такі послуги, та припиняла цей вид діяльності. На даний час ця норма вже неактуальна. Але це стосується тільки працевлаштування в Україні.

Уже коли збиралися піти з «агентства», ми стали свідками спілкування з черговим потенційним клієнтом. Дівчина, пізніше з’ясувалося, що її звати Іра, шукала місце продавця-консультанта. Місця їй пропонували, на нашу думку, цілком солідні — магазини на Подолі і Хрещатику, торговий центр «Квадрат» у центрі Києва. На наше здивування, Ірина від укладання договору відмовилася після того, як дізналася, що про її приїзд працедавців ніхто не збирається повідомляти. На вулиці ми поцікавилися причиною такої поведінки. Дівчина пояснила, що нещодавно її батько опинився у схожій ситуації. Заплативши 75 гривень в аналогічній конторі, отримав багато адрес, поїздки за якими закінчилися безрезультатно. Десь вакансію вже давно було зайнято, деяких фірм уже не існувало, в інших умови праці не відповідали наданій інформації. Взагалі, мати справу зі схожою фірмою в Ірини бажання не було.

Питання накопичувалися, а Тетяна Едуардівна не зв’язок не виходила. Через кілька днів ми вирішили отримати на них відповіді з офіційних джерел. Основним було запитання про контроль органів державної влади за діяльністю таких фірм. На ставлячи під сумнів чесність тієї самої пані Сергієнко, хочеться зазначити, що в такій справі, напевно, мають бути якість законодавчі механізми, що гарантували б потенційним клієнтам захист від зловживань довірою людей, які намагаються знайти кошти на прожиття. І місцева влада, здавалося б, мала контролювати дотримання законів на своїй території.

В районній адміністрації столиці інформацію про наявність договору про оренду квартири під офіс надати відмовилися. 

Ми запропонували керівництву райадміністрації провести спільну перевірку діяльності агентства на відповідність чинному законодавству. Отримали відмову, мотивовану тим, що перевіряти діяльність приватного підприємця мають право лише органи за місцем його реєстрації. У цьому випадку — вишгородські.

Коментар юриста

Перевірка діяльності суб’єкта підприємницької діяльності здійснюється за місцезнаходженням, яке вказують під час його реєстрації. Місцезнаходженням на дату державної реєстрації може бути місце проживання одного із засновників або інша адреса, що підтверджується договором оренди, але в межах відповідної території. У разі її зміни підприємець повинен в семиденний термін повідомити про це відповідний відділ місцевого органу державної виконавчої влади. Невиконання цієї вимоги є підставою для органу державної реєстрації для звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Попри парадоксальність ситуації вона законна. У випадку з Вишгородом можливість перевірки все-таки існує і пані Сергієнко державні органи контролюють. У тому самому Вишгороді нам удалося з’ясувати, що вона зареєстрована цілком відповідно до вимог законодавства і акуратно платить податки. А якщо уявити собі ситуацію, що десь, скажімо, в Чернівцях, працює підприємець, зареєстрований у Луганську... Як ви гадаєте, чи поїде хто-небудь через усю країну, щоб дізнатися, що там робить зареєстрована особа, не творить, бува, там щось протизаконне? Ми поділяємо ваші сумніви — ніхто не поїде. А місцева влада права контролювати цю особу не має. Роби, що душа забажає, лише податки за місцем реєстрації плати.

За останні півроку діяльність агентства перевіряв Київський міський центр зайнятості населення та Управління з захисту прав споживачів.

Жодних претензій з боку цих закладів немає. Мало того, інспектор Управління з захисту прав споживачів Тетяна Щиковська, яка перевіряла «Гарант», зазначила, що скарг на його діяльність надходить значно менше, ніж на інші подібні структури. А в разі виникнення конфліктних ситуацій, неминучих у такому делікатному бізнесі, пані Сергієнко завжди задовольняє претензії незадоволених.

Тетяна Едуардівна, яка, нарешті, вийшла на зв’язок, пред’явила документи на повернення грошей. І розповіла про діяльність агентства. Вона намагається зайняти нішу, яку не можуть заповнити ані державна служба зайнятості, ані великі кадрові агентства. Як ми зрозуміли, основними її клієнтами з боку працедавців є окремі громадяни і приватні підприємці. Згаданий вище «Квадрат» — торговий центр, що здає в оренду площі, як і будь-який речовий ринок.

Агентств, що працюють у цій ніші, досить багато. Коло їхньої клієнтури накладає певний відбиток на діяльність, роблячи її багато в чому формальною і підвищуючи, з одного боку, ефективність, а з другого — ймовірність зловживань. На сьогодні структури, що діють у сфері працевлаштування в Україні, можна умовно розподілити на три категорії. Державна служба зайнятості, великі кадрові агентства, що працюють за договорами з працедавцями (в них зазвичай гроші за підбір кадрів платить працедавець, який обумовлює специфіку, зокрема, персональну роботу з тими, хто шукає роботу, складання детального резюме, співбесіду з претендентом і погодження його направлення на фірму), та агентства, а фактично приватні підприємці, які за певну плату надають вам інформацію про вакансії, які є (її якість залежить винятково від порядності і доброї волі конкретної людини, і варіант, коли вам за кілька десятків гривень просто перекажуть зміст кількох спеціалізованих газет вартістю в дві гривні, не виключено).

Коментар фахівця

Державний інспектор праці Київського міського центру зайнятості населення Таїсія Саржанова:

— Нині в столиці чимало приватних кадрових агенцій. І це нормально. Адже фактично служба зайнятості забезпечує лише соціальний захист шукачам роботи. А приватники вже з самого початку налаштовані на пошук вакансій із пристойним заробітком. Серед таких агенцій є справді солідні фірми. Я можу назвати чимало таких. Майже всі вони починали працювати ще до 1996 року — коли потрібна була ліцензія. Звісно, цей документ —не панацея і не дає жодних гарантій, але принаймні тоді хоча б якось можна було контролювати діяльність згаданих фірм.

Водночас є й чимало кадрових агентств, які просто збирають гроші, користуючись довірливістю пересічних громадян. Серед рекламних оголошень, якими нині рясніють видання, визначити справжніх професіоналів практично неможливо. А людину, яка шукає роботу, приваблює передусім яскрава реклама. Мало хто тоді пригадує, що завдяки цьому найлегше «спихнути» кота в мішку. Хочу наголосити, що тут говорити про порушення чиїхось прав навряд чи можна — ніхто нікого не змушує звертатися до конкретної фірми. Зазвичай перед укладанням угоди клієнта чесно попереджають, за що він віддає свої кровні. Тож нарікати потім можна лише на себе.

В усіх варіантів є свої переваги і недоліки. І кожна людина, приймаючи рішення, сама відповідає за помилку, бо стан законодавства у цій сфері такий, що розраховувати на захист держави не варто навіть теоретично.