У багатьох країнах Європи, що мають серйозні економічні проблеми, уряд змушений вносити корективи в традиційну систему пенсійного забезпечення. Зокрема, у Франції. Там триває боротьба навколо пенсійної реформи. Плани уряду встановити пізніший термін виходу на пенсію призвели нещодавно до масових страйків та демонстрацій по всій країні. На передньому краї опору — державні службовці. Вони відмовляються працювати в майбутньому так само довго, як їхні колеги у приватному секторі економіки. Чи вдасться уряду нав’язати свою волю всюдисущому й недоторканному державному апаратові?
Французи люблять революції, але ненавидять реформи. Так прокоментував один американський історик політичну культуру у Франції. Особливо важко піддається реформуванню держапарат, який пережив уже багато режимів і конституцій і налічує нині майже п’ять мільйонів службовців: приблизно кожен четвертий працюючий перебуває на державній службі. Для Роже Фаро, колишнього ліволіберального міністра і підприємця, держапарат є брилою непродуктивності. «Це й міністри, й уряд, і службовці. Вони чинять опір лише тоді, коли йдеться про захист їхніх привілеїв. Тобто з суто корпоративних міркувань. Громадська думка не цікавиться цим. За традицією ми так поважаємо державу, що взагалі її не чіпаємо. Коли порівнюємо ситуацію з іншими країнами Європи, то бачимо, що, наприклад, утримання податкових органів у Франції коштує вдвічі більше, ніж, скажімо, в Італії, Іспанії чи Скандинавії. Це речі, які ми мусимо реформувати».
