Кирило Розумовський і Батурин

Після скасування гетьманства у 1764 р. Кирило Розумовський повернувся* до Батурина лише 1776 р.

Життя у колишній гетьманській резиденції через деякий час набрало інтенсивних обертів: сюди приїхав великий почт слуг, дворових. Граф облаштовував свою резиденцію за найвищими тогочасними петербурзькими стандартами: у дерев’яному палаці стояли великі дзеркала, мармурові столи, вкриті позолотою стільці, статуї. У Батурині з’явилися красивий липовий парк, великий сад, обнесений цегляною огорожею.

Урвища, пагорби рельєфу місцевості було вміло використано для створення затишного куточка відпочинку. У ньому радували око кілька кам’яних мостів, невеличкі ставки.

Поряд з палацом розмістили два двоповерхові будинки для обслуги, співаків, музикантів. Про славне минуле гетьманської столиці нагадував підсипаний вал з гарматами, що стояли навпроти палацу.

Уподобання Кирила Розумовського дещо урізноманітнювали розмірений ритм віддаленого від царського двору містечка. Щоденно під час обіду в палаці грав оркестр. Його капельмейстером був відомий чеський музикант Карл Лау.

Крім симфонічного оркестру, колишній гетьман привіз до Батурина театр та ріжковий оркестр. Останній він придбав за 50 тисяч карбованців у брата Олексія, коли ще гетьманував і проживав у Глухові. Музиканти ріжкового оркестру, чисельністю сорок осіб, навчилися виконувати музику різної складності. Це при тому, що кожен з інструментів породжував лише один звук.

К. Розумовський дуже любив слухати українські пісні. Півчі у супроводі оркестру постійно повторювали для нього «Їхав козак за Дунай», «Під вишнею, під черешнею». Співаки також виконували арії з опер, російські народні пісні тощо.

Авторський колектив здійснював постановки опер.

При дворі графа працювала група художників-кріпаків. У них навчався малювати талановитий живописець-кріпак Іван Усенко. Пізніше він продовжив навчання у Петербурзі і став відомим завдяки майстерним акварелям та копіям картин Рембрандта і Тіціана.

За прикладом І. Мазепи К. Розумовський дбав і про поповнення своєї великої бібліотеки. Чимало книг йому доставляли з-за кордону. У палаці працював навіть бібліотекар з Франції Адам. Найбільшу цінність серед бібліотечного зібрання становив літопис Батурина, написаний українською мовою на пергаментному папері. Це була велика книга про події XVІІ—XVІІІ ст. Згаданий літопис у коштовній оправі було знайдено, ймовірно, у 1950-х рр., але згодом він був безнадійно втрачений.

Власник Батурина розгорнув енергійну господарську діяльність. Завдяки його зусиллям започатковано розведення тутових шовкопрядів на Чернігівщині. У 1797 р. на суконній мануфактурі графа працювало під керівництвом двох іноземних майстрів 180 селян. Вони опанували складну технологію виготовлення килимів. К. Розумовський дбав про технічне переоснащення батуринських заводів: переобладнав фабрики з виготовлення свічок і сукна, для інших замовив сучасні верстати, устаткування з-за кордону.

За його ініціативи до Батурина були завезені нові породи овець. Кріпаки ж, яких 1799 р. налічувалося у Батурині 1019 осіб, здебільшого працювали на заводах графа, в його економії. Кирило Розумовський, пам’ятаючи про своє соціальне походження, старався всіляко пом’якшити долю  підданих. При його дворі було багато непотрібних людей. Це якось зауважила графиня Софія Осипівна Апраксіна, котрій він відповів: «Я согласен с тобою, что сии люди не нужны мне; но спроси их прежде, не имеют ли они во мне надобности, и если они откажутся от меня, то и я тогда смело откажусь от них».

На свій кошт К. Розумовський збудував у Батурині лікарню на 15 ліжок.

Як видно з таємного донесення за 1800 р., родина Розумовських була зарахована до неблагонадійних. За наказом імператора Павла І до Батурина у лютому 1800 р. був направлений дійсний статський радник Ніколаєв. У той час у екс-гетьмана гостював його син Андрій, якого напередодні звільнили з дипломатичної служби. Інформатор повідомляв своє керівництво, що «в м. Батурине нашел я Кирилла Григорьевича без ног, и ходить он не может, а возят его на колясочке. Также на левой руке у кисти на суставе большая шишка, отчего худо рукой владеет. Андрей Кириллович здоров, но желт, худ и задумчив. Упражнения сего последняго: в 12 часов приходит к отцу, где остается до 4 часов, а с сего времени до 7 часов безысходно бывает у себя в комнате; читая, а больше задумавшись ходит по комнате; а к вечеру как он, так и все живущие собираются у графа и разговаривают или играют в карты. Сии всех живущих у графа ежедневныя упражнения, а законопротивных разговоров не слыхать».

Після спалення гетьманської столиці у 1708 р. батуринці відбудували з дерева церкви Святої Трійці, Святого Миколи, Покровську (у 1745 р. згадується як соборна).

Храм Введення Богородиці відновила родина Кочубеїв (у 1778 р. К. Розумовський наказав перенести храм на іншій бік Сейму для поселенців Матіївки). Опис Новгород-Сіверського намісництва нараховує у Батурині у 1781 р. п’ять дерев’яних церков. Проте вони часто гинули під час пожеж. Тому К. Розумовський приймає рішення відбудувати власним коштом нову кам’яну церкву.

За переказами, її зробили з Мазепиного стовпа, що залишився ще з часів 1708 р. Але дослідники Батурина дійшли висновку, що при її будівництві, очевидно, використовувалися цегла та залізо із залишків Троїцького собору. У 1803 р. споруджується Воскресенська церква. І цього ж року помирає Кирило Розумовський. Новозбудована церква стає його усипальницею.

Колишньому гетьману не вдалося пожити у вишуканому кам’яному палаці, будівництво якого за проектом Чарльза Камерона він розпочав 1799 року. Велично піднявшись на високому березі Сейму, новобудова ніби застигла у скорботі за господарем. Скільки зодчих протягом наступних двох сторіч не намагалися довершити справу К. Розумовського, але ці наміри залишилися і по цей день безуспішними.

Після смерті графа ще довго батуринці називали часи його перебування в містечку «золотими» для них. ХІХ століття справді мало чим порадувало колишню гетьманську резиденцію.

 

Чернігів.

 

 Він проживав за кордоном, у Москві, Петербурзі. Під час перебування Катерини ІІ у Москві подав їй прохання: «Припадки, случающиеся в здоровье моем, требуют по совету докторскому, чтобы я климат переменил и употребил безпрерывное движение, которое средство они почитают наилучшим для меня лекарством: не притом и упавшие по заочности и отдаленности управления доходы мои, так как и всей экономии худыя обстоятельства понуждают меня самого необходимо все деревни мои осмотреть и привести в лучшее состояние каким либо распорядком». У зв’язку з цим екс-гетьман слізно прохав імператрицю направити його «на два года в мои деревни, с тем, чтобы из высочайшей милости по чину моему штат мой и все прочее, что я получаю, при мне оставлены были». У Батурині К. Розумовський пробув до 1785 р. Наступні дев’ять років він мешкав у Росії, повернувшись назавжди у Батурин лише 1794 р.