Для довідки. ВАТ «Гніванський завод залізобетону» входить до переліку підприємств, що не підлягають приватизації. 100 відсотків акцій заводу належать державі (засновником товариства є Міністерство транспорту України, а корпоративні права передано «Укрзалізниці»). Саме для її потреб завод поставляє залізобетонні шпали (двох видів) і контактні опори для високовольтних ліній електропередач. Щоб виконати всі замовлення, серед яких, зокрема, виготовлення шпал для нових колій, по яких підуть швидкісні потяги до Дніпропетровська, Одеси і Львова, колективу доводиться працювати у дві зміни, а інколи і у вихідні.
За рахунок податків підприємства на 70 відсотків (!) формується бюджет Тиврівського району Вінницької області, на території якого розташоване ВАТ «Гніванський завод залізобетону». Тут не мають боргів перед бюджетами всіх рівнів, вчасно розраховуються з трудівниками (у колективі — 1150 працюючих). За час, що минув з початку року, валовий прибуток становить більше трьох мільйонів гривень.
Чому тоді у провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа про визнання названого підприємства... банкрутом?
З таким «партнером» не по дорозі
Ще донедавна (і минулого року також) реалізацію своєї продукції завод здійснював через київського партнера — ТОВ «Торговий дім залізобетонних шпал». З січня цього року завод закуповує матеріали в іншої структури — ДП «Укрзалізничпостач».
Щоб зрозуміти економічну вигоду від нової угоди, слід сказати, що всі матеріали тепер коштують заводу дешевше. Так стверджує Валентина Романенко, заступник голови правління з фінансово-економічних питань. До того ж продукцію заводчани реалізують без посередника. Як стверджує голова правління Микола Прищепа, поставляють її за прямими договорами, укладеними з підрозділами «Укрзалізниці»: «Це вигідно нам, а ще більше — нашим партнерам, котрі уже не переплачують, як раніше, посередникові, а беруть її за ціною виробника».
Борги сплатили, але...
Створюється враження, що ВАТ «Гніванський завод залізобетону» зумисне підштовхували до боргової ями. Свого часу завод заборгував київському партнеру. 8 жовтня 2002 року, коли сума боргу сягнула 9,5 мільйона гривень, ТОВ «Торговий дім залізобетонних шпал» звернувся з позовом до Господарського суду Вінницької області про визнання ВАТ «Гніванський завод залізобетону» банкрутом.
Точка зору юрисконсульта підприємства Тетяни Громової:
— До того часу, поки завод є у переліку підприємств, що не підлягають приватизації, жодних операцій щодо визнання його банкрутом ніхто не може здійснювати. Це передбачено чинним законодавством (ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника»). Однак це чомусь не береться до уваги.
Заводчани, до їх честі, попри все, зуміли спрацювати так старанно, що протягом неповних трьох місяців, як каже В. Романюк, до копійки розрахувалися з кредиторами. 21 березня ц. р. переказали позичальникам останню заборговану суму і нарешті полегшено зітхнули. Але, як з’ясувалося далі, радість була передчасна.
Суд іде...
— Справу про банкрутство не закрито й досі, — каже юрисконсульт Тетяна Громова, — а судові засідання тривають, незважаючи на те, що в розпорядження суду надано всі банківські документи, що підтверджують повне проведення розрахунків з кредиторами.
Шестеро із семи кредиторів подали клопотання до суду про закриття справи про банкрутство. Не зробили цього лише представники ТОВ «Торговий дім залізобетонних шпал». Згідно з реєстром кредиторів у названого товариства найбільша кількість (67 відсотків) голосів, тому за їхнім наполяганням триває тяжба.
— На кожному новому засіданні, — продовжує Т. Громова, — представники «Торгового дому...» висловлюють претензії про те, що їх не задовольняють розрахунки. Зокрема, стверджують, що заборгована сума повернута не повністю, що завод ще повинен сплатити 300 тисяч гривень. Однак документів на це на надають. Тому суд своїм рішенням від 28 травня ц. р. зобов’язав сторони подати на розгляд акт взаємоперевірки.
Юрисконсульт вважає, що цей документ не є головним для розгляду у суді. Значно більшу вагу мають банківські платіжні доручення, а також документи, що засвідчують зарахування на рахунки кредиторів переказаних сум. Більше двох місяців тому їх подано до суду, але... Голова правління підприємства М. Прищепа називає це відвертим затягуванням справи. Для чого? З метою виграти час. А раптом, каже Микола Вадимович, протягом цього періоду будуть внесені зміни у чинне законодавство чи завод виключать з переліку підприємств, заборонених до приватизації... Втім, хоч би що там сталося, кошти все одно повернуто!
«Дайте нам можливість працювати...»
Така фраза найчастіше лунала в цехах підприємства під час розмов з трудівниками. Стабільність роботи цього трудового колективу не може не вражати. На суму 31,3 мільйона гривень реалізовано продукції протягом чотирьох місяців цього року. Це у 4,5 разу більше (!), ніж за відповідний торішній період. Податків за цей період сплачено 2,6 млн. грн. замість 413 тисяч протягом такого часу торік. Середньомісячну плату —450 гривень — видають без затримок. Люди хочуть працювати, а їхню продукцію (до речі, контакні опори для ЛЕП у державі не виготовляє жодне інше підприємство) чекають у структурних підрозділах «Укрзалізниці».
Про все це заводчани написали у листах на ім’я голови Вінницької облдержадміністрації і голови Господарського суду області. Заодне попередили: у разі визнання колективу банкрутом вони, за їхніми словами, ляжуть на шпали. А розпочнуть акції протесту з пікетування приміщення облдержадміністрації і Господарського суду.
Економіка і мораль
Точка зору голови Господарського суду Вінницької області Миколи Баранова:
— Справи про банкрутство не порушуються тільки до казенних підприємств, а також підприємств, що є об’єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийнято рішення щодо цього. Гніванський завод залізобетону, про який йде мова, не входить до переліку цих підприємств, отож справу стосовно нього порушено згідно із чинним законодавством. Водночас стосовно цього заводу не можуть бути застосовані такі заходи, як санація чи ліквідація. Це теж обумовив законодавець.
Тепер про те, чому суддя продовжує розгляд справи. Позивач не заперечує отримання ним коштів у сумі 9,5 мільйона гривень. Однак він стверджує, що це не остаточна сума. Є ще борги за поставлену продукцію. Саме тому й зобов’язано сторони провести взаємозвірку бухгалтерських документів.
Вінницька область.
