Мій досвід виконання депутатських повноважень у Верховній Раді України становить майже десять років. Це той термін, коли людина отримує моральне право робити публічні висновки і про організацію роботи окремих фракцій, і з приводу функціонування найвищого представницького органу держави загалом. Таким правом я і скористаюся.
Мистецтво оптимального вибору фракції
Свій вибір у стінах парламенту я завжди робив свідомо, відверто, не покладаючись на жодні кон’юнктурні тенденції. Це зумовлено моїм твердим переконанням, що найперспективніша політика —здійснювана за принципом: ми чесно йшли, у нас нема зерна неправди за собою.
Я належу до фракції політичних партій Промисловців та підприємців України і «Трудова Україна».
Найскладніша проблема для будь-якого фракційного утворення — стиль керівництва і організації роботи. Попри позірну другорядність, саме ці чинники визначальні для ефективності функціонування фракційного типу об’єднання депутатів. Сутність проблеми полягає у потребі пройти між Сціллою надмірного авторитаризму керівництва та Харібдою індивідуального волюнтаризму.
Моя фракція впоралася з таким надскладним завданням з честю: ми маємо надзвичайно компетентного голову — Ігоря Шарова, а також виробили стиль роботи, котрий на загальнопарламентському тлі вигідно вирізняється демократизмом і виваженістю. Не пригадую, щоб рішення з якогось питання у нашій фракції приймали на підставі авторитарного «так треба». Не химерна «зовнішня доцільність», а лише висновки депутатів фракції, до компетенції яких належить проблема, завжди були альфою і омегою солідарної точки зору.
НБУ як дзеркало українських проблем і перспектив
Попри те, що Сергій Тігіпко нині головує в Національному банку, він залишається лідером партії «Трудова Україна». У цієї людини надзвичайно великий потенціал: минуло лише кілька місяців, а всім уже зрозуміло, що це той щасливий випадок, коли людина прикрашає місце, а не навпаки.
Тігіпко скерував зусилля на ті аспекти роботи Національного банку, котрі мають тривалу проблемну історію. Йдеться, зокрема, про потребу боротьби з «брудними» грошима. Сьогодні вже очевидно: доки Україна не створить дієвого механізму боротьби з тіньовим фінансовим сектором, доти її обминатимуть великі, знакові інвестори; а за браку мільярдних інвестицій провести у стислі терміни потрібні структурні перетворення неможливо.
Словосполучення «у стислі терміни» тут не випадкове, а головне, бо для України, окремі галузі промисловості якої мають зношені на 60—65 відсотків основні фонди, мова з усією очевидністю йде вже не просто про потребу оновлення і модернізації, а про термінове переоснащення на принципах наукоємності, а також енергетичного і загалом ресурсного заощадження. Часу для прийняття рішень обмаль, адже за кілька років зношеність основних фондів сягне такого рубежу, який означатиме системні аварії і втрату цілих галузей промисловості. Тігіпко достеменно усвідомлює формат таких небезпек, а тому взявся за справу рішуче й енергійно.
Час прийняття рішень
Фракція завжди прислухалася до моєї точки зору з приводу стану справ і перспектив у галузі національної безпеки й оборони України. Йдеться, по-перше, про потребу скрупульозного моніторингу всього комплексу проблем, пов’язаних з національною безпекою і обороною. По-друге, слід вибудувати ієрархію наявної проблематики, щоб виокремити аспекти, котрі потребують першочергової уваги і якнайшвидшого прийняття рішень. По-третє, варто надати більше уваги висвітленню у засобах масової інформації і власне проблем національної безпеки й оборони, і аргументів різних сторін з цього питання.
Проблематика національної безпеки і оборони значною мірою перегукується із загрозами, що постають у результаті морального старіння і зношеності основних фондів у промисловості. Хоч так чи так, кожний день без прийнятих на законодавчому рівні рішень — поглиблення кризової симптоматики. Тож депутатському корпусу належить зосередитися і зробити вибір на користь тієї чи іншої схеми виходу з кризи. Найгірше — неприйняття жодних рішень узагалі.
Коли йдеться про проведення політичної реформи, на словах усі також визнають недосконалість чинної системи. Та як тільки справа переходить у практичну площину, то з’ясовується або нещирість декларованих намірів, або діаметрально протилежне розуміння суті політичних перетворень.
Нікому не слід забувати, що найвищим сувереном в Україні є народ, і його вердикт у кожному конкретному випадку має бути визначальний, обов’язковий до виконання всіма без винятку гілками влади. Думати чи діяти інакше означало б заперечувати фундаментальні принципи демократії.
Політична реформа — справді складна й багатогранна процедура; вона має чимало аспектів, гармонійне поєднання яких вельми проблематичне. Однак це аж ніяк не означає, що рух у даному разі неможливий узагалі. Ні, він можливий, бажаний і конче потрібний для всього українського суспільства без винятку, бо успіх чи невдача на цьому шляху стане успіхом чи невдачею не окремого політика, а держави, народу загалом. Тож не забуваймо, що, попри протистояння у проведенні політичної реформи, ми всі, зрештою, союзники і партнери.
Політична реформа багатоаспектна: охопити її кількома словами неможливо. Тож зупинюся на близькій мені проблематиці принципів, за якими здійснюватимуться вибори до Верховної Ради України. Найголовніше, чим ми не повинні керуватися під час прийняття рішення з цього питання, то це сумнівними аналогіями, мовляв, десь у когось якась система виборів функціонує ефективно — то застосуймо її у себе. Насправді такі аргументи хибні й небезпечні за своїми наслідками, адже кожне суспільство має власну культурно-цивілізаційну традицію і спадкоємність, у межах яких дієвість виборчих стереотипів іншої традиції часто виявляється не лише сумнівною, а й деструктивною.
Треба, нарешті, згадати про свій державний суверенітет і якомога менше озиратися то на Захід, то на Схід. Слід розробляти ефективні механізми представницької демократії, котрі вкорінені в українській історії, культурі й ментальності народу. І якщо ми справді діятимемо за цією мудрою настановою, то переконаємося, що мажоритарний принцип виборів до парламенту, м’яко кажучи, себе ще аж ніяк не вичерпав. Тож будьмо щирі й послідовні у прийнятті рішень. Це буде на користь Україні.
Адам ЧИКАЛ, заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони.
