Надання митним органам права на здійснення оперативно-розшукової діяльності сприяло б ефективнішій протидії проявам контрабанди на кордоні, а також запобіганню та виявленню інших митних правопорушень.

Оперативність — союзник митника

Сьогодні уже очевидно: надійно протистояти діям контрабандистів митникам перешкоджає недосконале правове поле. Йдеться, зокрема, про необхідність внесення змін до Закону «Про оперативно-розшукову діяльність». Даний законопроект знаходиться на розгляді у Верховній Раді. На мою думку, позбавлення митних органів права займатися оперативно-розшуковою діяльністю, зв’язує їм руки, не дає змоги самостійно доводити кримінальні справи за фактами контрабанди до логічного завершення: у даний час їх лише виявляють, проводять дізнання, порушують кримінальні справи, але їх розслідування покладено на інші правоохоронні органи.

Така половинчастість, у чому переконує практика роботи, негативно позначається насамперед на оперативності. А оперативність, як стверджують самі митники, —найголовніший союзник у їхній роботі. Крім того, надання Держмитслужбі права на проведення оперативно-розшукової діяльності значно підвищить відповідальність самих митників (її, відповідальність, тепер уже не можна буде розділити з іншими правоохоронними структурами, так само, до речі, як і здобуті лаври). А головне — виграє загальна справа: завдяки тій же оперативності скоротиться час передачі матеріалів до суду.

Для того, щоб глибше вникнути у суть необхідних змін, які пропонується внести до Закону «Про оперативно-розшукову діяльність», надалі зупинимо увагу на наявних суперечностях у правовому полі, в якому працюють митники, звернемося до світового досвіду, але найперше проаналізуємо стан справ з контрабандою на митних кордонах України.

Злочинна винахідливість не має меж

Щоб уявити розмах, з яким «працюють» контрабандисти, досить сказати, що з кожним роком митники виявляють дедалі більше порушень, пов’язаних із завданням шкоди економічним інтересам держави. Про це красномовно свідчить статистика. Торік, наприклад, порушено кримінальних справ про контрабанду товарів на загальну суму 188 мільйонів гривень, тоді як у 2001 році цифра становила 129,8 млн. грн. Те саме можна сказати про факти порушення митних правил: якщо в минулому році загальна вартість предметів правопорушень становила 1,2 млрд. грн., то в 2001 р. — 129,8 млн. грн. Зростання, як бачимо, величезне.

За даними Держмитслужби, збільшилося виявлення складних видів митних порушень. Середня вартість предметів правопорушень за однією справою про порушення митних правил зросла на 64% (до 27,5 тис. грн.), за кримінальною справою — на 39% (до 444 тис. грн.).

Загалом протягом двох останніх років митними органами України виявлено більш як три тисячі випадків незаконного переміщення через кордон алкогольних напоїв і спирту, близько семи тисяч випадків — тютюнових виробів. При цьому вилучено понад 200 тисяч літрів спирту, 230 тисяч літрів алкогольних напоїв, 105 мільйонів штук сигарет і більш як 200 тонн тютюну. Загальна вартість предметів правопорушень за цей час оцінюється на суму майже два мільйони доларів США.

За інформацією керівництва Держмитслужби, останнім часом спостерігається стійка тенденція виходу контрабанди на якісно новий рівень. Постійно змінюється структура предметів правопорушень, зростає їх вартість. Застосовуються різноманітніші й нестандартні схеми контрабандного переміщення товарів. Правопорушники дедалі більше використовують методи, під час застосування яких експортно-імпортні операції, на перший погляд, виглядають цілком законними. І лише при поглибленому і всебічному вивченні всіх документів і обставин можна виявити ознаки правопорушень. Контрабандисти, як мовиться, на місці не стоять: хитрують, вишукують шпарини у законодавстві, вдаються до інших витончених методів обману.

Поряд з цим гостро стоїть питання припинення контрабанди поза пунктами митного контролю та перекриття можливих місць її перевезення польовими дорогами, особливо на кордоні з Молдовою, Росією та Білоруссю.

Митники теж вдосконалюють форми й методи роботи. Щоправда, не завжди їм це вдається. Незважаючи на всі організаційно-практичні заходи, спрямовані на протидію контрабанді, обстановка на митних кордонах держави, як стверджують у її головному митному відомстві, залишається досить складною. Саме тому Держмитслужбою нині реалізується програма протидії контрабанді, розрахована на 2002—2005 роки, затверджена Кабінетом Міністрів. Ефективно втілювати в життя, хоч як прикро про це говорити, не можна без удосконалення правового поля, в якому працюють митники.

Правовий нонсенс

Митні органи насправді є самодостатніми правоохоронними органами. Чинним законодавством на них покладено виконання цілого ряду функцій, в тому числі оперативного характеру. Наприклад, Законом України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» передбачено (визначено) перелік тих органів, які покликані здійснювати цю непросту роботу. До цього переліку, чітко сказано у згаданому документі, входять митні органи.

Одним із напрямів боротьби з організованою злочинністю, встановленого законодавчим полем, є виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчиненими учасниками організованих злочинних угруповань. Крім того, притягнення винних до відповідальності, запобігання встановленню корумпованих зв’язків з державними службовцями та посадовими особами, втягнення їх у злочинну діяльність, а також запобігання легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, та використання суб’єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів.

Зрозуміло, виконувати вимоги, передбачені Законом «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», зокрема, на такому важливому напрямі, як контрабанда, без застосування оперативно-розшукових заходів просто неможливо. Саме тут митні органи, як мовиться, упираються у глуху стіну. Річ у тім, що здійснення ними оперативно-розшукових заходів не передбачено в іншому Законі — «Про оперативно-розшукову діяльність». Правова колізія очевидна: один закон зобов’язує, інший — забороняє. Чи сприяє це у нелегкій справі протидії контрабанді та іншим порушенням митних правил? Запитання, як кажуть у таких випадках, звучить риторично.

Наведу ще один приклад, що також свідчить про законодавчий нонсенс, який потрібно виправляти. Митним органам надано право здійснювати дізнання у кримінальних справах про контрабанду. Як передбачено у Кримінально-процесуальному кодексі ( ст.101), митні органи є органом дізнання у справах про контрабанду. У ст.103 Кримінально-процесуального кодексу («Повноваження органів дізнання») зазначено, що на органи дізнання покладено «вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили». Але й тут митникам зв’язує руки згаданий вище Закон «Про оперативно-розшукову діяльність», в якому, повторюю ще раз, не передбачено здійснення митними органами оперативно-розшукової діяльності. Це право надано іншим структурам — СБУ, МВС, податковій міліції та Прикордонним військам.

Чи готові митники до виконання нових функцій?

Майже всі факти контрабанди, як показує практика, виявляють саме митні органи. Переважна більшість кримінальних справ також порушується митними органами. Вони ж, як зазначалося вище, проводять дізнання у справі. А ось здійснювати оперативно-розшукові заходи не можуть. Де логіка?

Після проведення дізнання справа передається у прокуратуру, а вже звідти — до органів СБУ. Тільки тоді розпочинається здійснення оперативно-розшукових заходів. Але скільки часу втрачається при цьому!.. Бувають випадки, коли саме через втрату оперативності взагалі відпадає необхідність у подальшому проведенні розшукових заходів.

Хотів би звернути увагу ще на одну досить важливу обставину. Протидія контрабанді та її запобігання для органів СБУ, як відомо, не головне і не першочергове завдання. У даної структури на першому плані стоять інші завдання. Для митників, навпаки, це одне з головних завдань. Але вони обмежені у своїх діях. Шляхом офіційних запитів на предмет достовірності документів чи констатації фактів ввезення товарів контрабандним способом, що виявляється під час оформлення документів, — контрабанду не здолати.

У нашій державі взагалі відсутній спеціалізований правоохоронний орган, який шляхом здійснення оперативно-розшукових заходів міг би виявляти та попереджувати контрабандні прояви на кордоні. Я переконаний в тому, що митники могли б узяти на себе виконання даних функцій. Річ у тім, що у складі Держмитслужби є структурні підрозділи, підготовлені до виконання таких завдань. Насамперед це підрозділи митної варти — озброєні загони із спеціально навченим особовим складом. Крім того, оперативно-розшукову діяльність кваліфіковано може здійснювати ще один спецпідрозділ митних органів — відділ з боротьби з контрабандою та порушенням митних правил. Здебільшого в названих структурах працюють ті, хто має практику роботи у правоохоронних органах, а отже, відповідну підготовку. Що дуже важливо, про додаткові витрати бюджетних коштів у даному випадку мова не йде. Бо митні органи, ще раз наголошую, уже готові до здійснення нових функцій. Не на словах, як твердить дехто, а на ділі. Аргументи на користь щойно мовленого наведені вище.

А як у них?..

Під час обговорення законопроекту про внесення змін до Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» один з депутатів висловився проти надання такого права митникам. Його аргумент базувався на тому, що митні органи лише виявляють факти порушення митних правил, а це, мовляв, тягне за собою тільки адмінпорушення. Аргумент абсолютно хибний: порушення митних правил — це і є прояв контрабанди, а отже, вчиненим злочином проти держави. Беручи до уваги захист економічних інтересів держави, її товаровиробників, він набагато суспільно небезпечніший, ніж, скажімо, незаконний перетин кордону. Хоча Прикордонні війська, нагадаю, мають право проводити оперативно-розшукову діяльність. Для цього за рахунок бюджету фінансуються відповідні підрозділи тощо...

Не мають під собою підстав доводи про те, що, розв’язавши митникам руки, вони тим самим зможуть вдаватися до перевищення повноважень. Бо в пропонованому законопроекті чітко передбачено: оперативно-розшукові заходи здійснюватимуться тільки у справах, пов’язаних з контрабандою. До того ж у нашій державі встановлено порядок, згідно з яким у кожному конкретному випадку згоду на здійснення таких заходів дають судові органи. Ними ж під час розгляду поданих матеріалів оцінюються всі факти й обставини, пов’язані з проявом контрабанди.

Насамкінець зішлюся на світовий досвід. У розвинених країнах Європи структури, аналогічні нашій СБУ, не займаються розслідуванням злочинів, пов’язаних з контрабандою. Для цього є митні органи. Наша Державна митна служба також прагне інтегруватися в європейські структури. Першим кроком на цьому шляху стало представлення її підрозділів у грудні 2002 року на засіданні Європейської комісії в Брюсселі. Після цього можна сміливо прогнозувати: співпраця з ЄС розширюватиметься і поглиблюватиметься. Наш законодавець не може не враховувати даний факт. На мою думку, нагальною потребою є необхідність законодавчо закріпити за Держмитслужбою ті повноваження, які підвищать ефективність роботи наших митників. Водночас дадуть їм можливість працювати у такому ж правовому полі, в якому працюють колеги з країн згаданого щойно Євросоюзу.

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ, народний депутат України.