Звернення до українських політиків, громадських діячів, представників ЗМІ
У квітні цього року спільною волею Верховної Ради України та Президента України, завдяки компромісу між різними політичними силами був прийнятий та підписаний Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення та безперешкодної реалізації права людини на свободу слова». Журналістська спільнота, суспільство в цілому отримали новий дієвий механізм цивілізованого вирішення конфліктів у сфері забезпечення свободи слова та вільного доступу до інформації. Закон також покликаний вирішити наболіле питання тиску на ЗМІ з використанням судової влади, припинити практику їх економічного знищення за допомогою необгрунтованих позовів про відшкодування моральної шкоди.
Однак «вбивчі» позови тривають. Причому до тиску на ЗМІ вдаються як представники влади, так і представники опозиції. Зокрема, мене особисто глибоко турбують численні факти стягнення зі ЗМІ-відповідачів астрономічних сум відшкодувань. Маю на увазі вже задоволені судом вимоги О. Роднянського, ректора МАУП Г. Щокіна та І. Слісаренка до «CN Столичные новости» про стягнення загалом майже 13 мільйонів гривень; позов народного депутата Р. Зварича до івано-франківської телекомпанії «З-Студія» вартістю в 10 мільйонів гривень; те, що лише у 2002 році на невелику регіональну газету «Подільський кур’єр» (м. Хмельницький) було подано десять судових позовів на загальну суму більш ніж 5 мільйонів гривень тощо.
Не зовсім чесні «правила гри» застосовуються і по інший бік «барикад». Отримавши з прийняттям згаданого вище закону більшу свободу для здійснення своєї професійної діяльності, журналісти нерідко зловживають нею й самі порушують законодавство, здійснюють вчинки, які дискредитують майстрів пера в очах громадян. Яскравим прикладом сказаного може слугувати, зокрема, поведінка окремих ЗМІ та журналістів під час кампанії з виборів міського голови м. Запоріжжя. Наведу лише один приклад. Описуючи історію аварії на одному із запорізьких підприємств, керівником якого свого часу був один з нинішніх кандидатів на посаду міського голови, і прагнучи, очевидно, проілюструвати матеріал, друковане видання «Панорама», додаток до газети «Индустриальное Запорожье», «випадково» опублікувало фото агентства УНІАН з подій Скнилівської трагедії.
Відомо, що прав без обов’язків не буває. Тому журналісти, отримавши з рук Верховної Ради та Президента України додаткові гарантії незалежності та механізми захисту своїх прав, мусять відчувати й власну відповідальність за стан свободи слова в державі.
Усвідомлюючи, що побудова справді правової держави, захист прав громадян, у тому числі інформаційних, забезпечення високого рівня незалежності ЗМІ, як провідних інститутів громадянського суспільства, — справа спільна, звертаюся до вас, політичної, громадської, наукової, творчої еліти України, з проханням докласти всіх можливих зусиль для запобігання, з одного боку, економічному та владному, а з другого — інформаційному «кілерству» по відношенню відповідно до ЗМІ, журналістів та політиків; якнайповнішого використання цивілізованих, у тому числі досудових, засобів врегулювання конфліктів, таких, як спростування, право на відповідь тощо.
Для Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації немає своїх і чужих медіа, опозиційних і пропрезидентських, державних і приватних ЗМІ. Переконаний, що журналісти повинні повернути собі право на професію, а політики — поважати це право. Але професія журналіста зобов’язує. Працівники ЗМІ повинні не лише використовувати закон та надані ним права, а й пам’ятати про існування «Кодексу журналістської етики».
Микола ТОМЕНКО, голова комітету.
