Учора багатостраждальний рейс Хіросіма—Хабаровськ—Київ благополучно завершився в столичному аеропорту Бориспіль. Поневіряння делегації Верховної Ради України на чолі з її Головою Володимиром Литвином закінчилися. Сам він охарактеризував ситуацію, що склалася позавчора в аеропорту Хабаровська, одним словом: «Неможлива». Слід зазначити, що йдеться одразу про дві нештатні, так би мовити, проблеми: дипломатичну та технічну. Адже ще 23 травня МЗС України надіслало російському МЗС ноту, в якій повідомлялося, що 29 травня в аеропорту Хабаровська здійснить посадку для дозаправки літерний рейс українського державного авіапідприємства «Україна» Іл-62м. І, згідно з протоколом, Голову Верховної Ради в аеропорту мали зустрічати офіційні особи Хабаровська та Хабаровського краю. Проте, прилетівши, українська делегація побачила лише розгублених прикордонників, які запитували одне одного: «Куди їх вести?». Лише через годину делегації запропонували якісь напої. Що це: елементарна неповага, бюрократичні зволікання чи знамените російське «авось»? Мовляв, не зустріли главу парламенту держави, яка начебто є стратегічним партнером Росії, — «авось», у Москві не дізнаються. Втім, заступник губернатора краю таки з’явився в аеропорту через 5 годин, коли українська делегація перебувала в шоці від усвідомлення того, яка трагедія могла статися з літаком, заправленим некондиційним пальним. Одне слово, ні в кого із 56 його пасажирів — а це Володимир Литвин, народні депутати, представники міністерств, бізнесу та журналісти — не виникло бажання поспілкуватися з господарем, котрий спізнився. В цей час з літака вже зливали бензин...
Унаслідок недбальства служб аеропорту Хабаровськ літак пробув там 15 годин. При цьому нашій делегації не запропонували гарячої вечері за рахунок, як і належить у таких випадках, російської сторони. Ніхто не здогадався забезпечити нічліг у готелі. Загалом дорогою від Хіросіми до Києва делегація провела в літаку 27 годин.
Мабуть, з-поміж усіх хабаровських господарів вдячні пасажири літерного рейсу мають бути лише заступникові начальника аеропорту Павлу Севастьянову. Це він прийняв рішення про зупинення літака, що вже готувався злетіти. Рішення, яке означало визнання недбальства. І велике спасибі екіпажу та начальникові льотного загону Володимиру Пащенку, котрий, і це відзначив Володимир Литвин, прийняв цілком правильне рішення: зупинив зліт і наполіг на повній заміні пального та аналізі того, що було залито в баки раніше. Щоправда, аналіз було зроблено не в незалежній лабораторії, а в Хабаровську через кілька годин. Він показав, що деяка кількість антикристалізаційної речовини в баках усе-таки була. Проте вона там і має бути, адже раніше літак заправлявся в аеропорту міста Хіросіма. І питання в тому, наскільки його вистачило б: від Хабаровська до найближчого аеропорту, здатного прийняти такий літак, — 500 км. Одне слово, запитань, на які так і немає відповідей, дуже багато.
Наталя ФІЛІПЧУК.
Хабаровськ—Київ.
P. S. Учора півдня «ГУ» намагався зв’язатися з МЗС України, щоб з’ясувати бодай дипломатичний бік інциденту. Чому про приліт нашої делегації не знала влада Хабаровська і чия тут вина: МЗС України, МЗС Росії або ж чи місцевих чиновників? На жаль, прес-служба нашого зовнішньополітичного відомства нагадувала райком, який «зачинено — усі пішли на фронт».