Глава ФДМУ Михайло Чечетов повідомив, що держбюджет цього року одержав від продажу пакетів акцій уже мільярд гривень. Нагадаємо, левова частка цієї суми — за активи UMC та Нікопольського феросплавного заводу. Приватизація стала темою номер один на багатьох флагманах промисловості.
Так, гострих на язик дніпродзержинців навіть анекдоти цікавлять менше, ніж пошук нового власника для Дніпровського металургійного комбінату імені Дзержинського (ДМК). Тема набула ще більшої гостроти після того, як поряд з ухваленою урядом схемою продажу ДМК пакетом у 48,8 відсотка почалися спроби затвердити нову схему продажу — цілісним пакетом.
На «Дзержинці» працюють не менш як два десятки тисяч чоловік, які в першому кварталі виготовили 645 тисяч тонн готового прокату, 728 тисяч тонн сталі, 677 тисяч тонн чавуну, 1028 тисяч тонн агломерату. До відсотків металурги ставляться з відразою, тому нагадаю про арифметичні підрахунки голови спостережної ради Приватбанку Ігоря Коломойського, які він здійснював, коментуючи перебіг конкурсу з продажу акцій Нікопольського заводу феросплавів. З огляду на те, що на зовнішніх ринках за тонну металопродукції платять у середньому 250 доларів, кожна тонна прокату «Дзержинки» приносить 50 доларів прибутку. Отже, за щомісячного обсягу виготовленої продукції у 250 тисяч тонн тут одержують приблизно 150 мільйонів доларів річного прибутку. Однак арифметика пана Коломойського дає збої, адже сьогодні ціна прокату «Дзержинки» впала до 170 доларів за тонну. Окрім того, мільярдні борги підприємства та великі інвестиційні потреби примушують думати не про швидкі заробітки, а про фінансове і фізичне оздоровлення комбінату. Спроби сьогодні «витискати» із «Дзержинки» останні соки можуть закінчитися смертю підприємства і соціальними негараздами в регіоні.
Цього місяця, до речі, Верховна Рада законодавчо віднесла такі підприємства до стратегічно важливих для держави. З усього видно, таким його вважають і Укрсиббанк з Приватбанком, які вже заявили про свою участь у конкурсі з продажу ДМК. Ігор Коломойський задовго до оголошення конкурсу зробив доволі провокаційну заяву: за пакет у 98,8 відсотка Приватбанк готовий викласти 750 мільйонів гривень, тобто майже 140 мільйонів доларів — більш ніж очікував глава ФДМУ Михайло Чечетов. Однак розраховувати на такі великі суми за ДМК поки що рано.
Станом на 1 квітня за комбінатом висів борг у 1,6 мільярда гривень. До того ж більш як 35 юридичних осіб контролюють кредиторську заборгованість у 5 мільйонів і більше гривень, 4 — за 100 мільйонів гривень. А кредитори, як на підбір: НАК «Нафтогаз України», Приватбанк, Укрсиббанк, НАЕК «Енергоатом», ІСД, АРС тощо. Навіть коли вважати частину цієї заборгованості фіктивною (чого не буває!), зрозуміло: конкурсний продаж може заблокувати процедура банкрутства «Дзержинки». Але чи варто державі так беззастережно відмовлятися від стратегічного підприємства?
Теперішній управлінець ДМК — Укрсиббанк спирається на підтримку міської влади. Порядкували і порядкують (віднедавна на чолі з виконувачем обов’язків гендиректора Енвером Цкітішвілі) на «Дзержинці» енергійно: за останні місяці, приміром, знизили витрати коксу на виробництво чавуну, скоротили видатки за експлуатацію залізничного транспорту, налагодили поставки сировини з Донецького регіону тощо. Однак це штрихи поточного управління, а комбінату потрібен стратегічний власник, готовий до великих затрат для розчищення боргових завалів і вкладень у модернізацію та оновлення. До речі, звідси й бажання Михайла Чечетова створити надійний банк даних про кращих менеджерів країни. Він розуміє, що приватизація «Дзержинки» одним пакетом таїть у собі неабиякий ризик привести на завод «каліфа на годину», а відтак на інвестиціях в основний капітал можна буде поставити хрест.
— Кращого інвестора, ніж Укрсиббанк, годі й шукати, — запевнив голова міськдержадміністрації Василь Швець. — І ми зацікавлені у тому, щоб усе скінчилося швидше на його користь.
Тож головними потенційними покупцями «Дзержинки» є Приватбанк і Укрсиббанк, отже (згадайте, Північний ГЗК), на «швидше» розраховувати не варто. Єдина можливість швидко продати ДМК — припинити суперечки довкола схем продажу і рухатися затвердженою урядом схемою, продаючи нині пакет у 48,8 відсотка акцій, а ближче до закінчення року — у 50. Це допоможе і кошти в бюджет спрямувати вже цього року, і дасть змогу державі проконтролювати серйозність намірів новоспеченого інвестора. Адже вартість пакета мізерна проти затрат, які на нього чекають.
