Не є таємницею, що умови роботи у сільських школах наближено до «екстремальних». Судіть самі: близько третини їх розміщено в пристосованих приміщеннях, є й такі школи, де заняття проводять у кількох будинках, а нерідко — в сусідніх селах.
Початкові класи загальноосвітньої школи 1—3 ступенів села Вишневого, що на Хмельниччині, розташовані за кілометр від школи, у селі Сульжин. Там же міститься їдальня, до якої учні йдуть пішки під час великої 40-хвилинної перерви.
Педагоги у цій школі викладають деякі уроки водночас для двох класів, так званих комплектів. Для школяра навчання в таких умовах пов’язане з емоційним напруженням. Адже треба зосередитися на своєму завданні і намагатися не відволікатися на роботу педагога з іншим класом, але одразу реагувати, коли вчитель звертається вже до його учнівського колективу.
З настанням весни 138 школярів працюють на навчально-дослідницьких ділянках. Картоплю, яку збирають з ділянок, обмінюють на спортивний інвентар: волейбольні та футбольні м’ячі, обручі. Восени діти допомагають збирати врожай яблук у колективному саду. За це надходить певна сума на розвиток школи, зокрема, на опалення й книжки. До речі, у класах досі стоять грубки — це нині надійний обігрівач шкільного приміщення.
Та найактуальніша проблема — нестача підручників. Учні купують їх у складчину, і потім по черзі ними користуються. Буває, що сьогодні за цим підручником вчиться одне село, а завтра — сусіднє. Художньої літератури у бібліотеці теж невеликий вибір — здебільшого видання радянських часів.
Якщо для розв’язання частини проблем cільських шкіл достатньо об’єднати зусилля працівників освітянських установ різних рівнів, то з поліпшенням їхньої матеріальної бази у такий спосіб не впоратися.
Хмельницька область.
