Завтра в Україні відзначатимуть Міжнародний день миротворців. Напередодні свята секретар Ради національної безпеки та оборони України Євген Марчук заявив, що РНБО ухвалила рішення про направлення українських миротворців до Іраку для участі в стабілізаційних силах у польському секторі. Попередньо до Іраку буде направлено бригаду в складі 1600—1700 осіб, до якої увійдуть два механізовані піхотні батальйони. Це рішення РНБО має бути затверджене указом Президента і схвалене парламентом.
Як заявив Є. Марчук, Україна розглядає можливість залучення підрозділів РХБ-батальйону, який перебуває в Кувейті, до участі в стабілізаційних силах. Водночас секретар РНБО зазначив, що це питання плановано розв’язати до прийняття Україною остаточного рішення про відправку українських миротворців до Іраку.
Напередодні Міжнародного дня миротворців із журналістами зустрівся і Головнокомандувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Петро Шуляк.
Як і Євген Марчук, Головнокомандувач Сухопутних військ наголосив, що участь у заходах із підтримки миру та безпеки є одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики України. «Впродовж останніх років значно розширилася участь ЗС нашої країни в миротворчій діяльності, міжнародному військовому співробітництві», — заявив Петро Шуляк, додавши, що сухопутні війська несуть при цьому основне навантаження. Загалом з 1992 року за рубежі нашої країни — до Боснії і Герцеговини, Хорватії, Східної Славонії, Косово, Південного Лівану, Кувейту, Анголи і С’єрра-Леоне — було направлено майже 20,5 тисячі українських вояків і майже 2 тисячі одиниць різноманітної техніки, зокрема 30 гелікоптерів. За роки миротворства наші втрати становили 22 особи. Щодо Іраку, то до рішення РНБО практичної підготовки Міноборони не проводило: «Ми працювали теоретично. Визначили підрозділи, штат і техніку, які можуть бути направлені».
Українські військовики, котрі брали участь у різних миротворчих операціях, вважають, що наша країна інертна на відміну від інших (тих самих учасників програми «Партнерство заради миру») в лобіюванні своїх інтересів у справі миротворства. Це особливо прикро, якщо зважити, що з боку НАТО та ООН постійно лунають лише високі оцінки дій українців у складі міжнародних сил. На думку наших миротворців, з якими мені вдалося поспілкуватися після прес-конференції в Мінобороні, потрібно, щоб українці не тільки були присутні на так званій передовій «гарячих» точок, а й залучені в цивільному секторі миротворчих військ. Така участь принесла б безумовну економічну вигоду країні, не кажучи вже про горезвісний імідж. Для цього представникам України потрібно передусім активізувати свою роботу в структурах ООН. Як свідчить досвід, справді складно увійти в цей сектор наодинці під прапором України, але чому не зробити це у складі авторитетних міжнародних організацій? Як, приміром, Червоний Хрест. Усе це видається важливим у світлі нинішнього поділу «іракського пирога» і нашої стратегічної мети вступу до НАТО.
