З нового року із зарплати українських громадян вираховуватимуть менший податок — 13 відсотків. Саме таке рішення Верховної Ради стало не лише початком довгоочікуваної податкової реформи, а й серйозним іспитом для вітчизняного парламенту на зрілість. Адже 352 голоси «за», тобто більш як конституційна більшість, — це, погодьтеся, вже цілком серйозна заявка.

Пошук компромісу між депутатами та урядовцями щодо нового закону «Про податок на доходи фізичних осіб» тривав вісім років. До останнього варіанта законопроекту пропозицій було близько чотирьохсот. Хто зна, що допомогло, щоб цей доленосний документ так гладко пройшов сесійною залою за п’ятнадцять хвилин — схрещені пальці, які тримав у кишені під час голосування один із авторів законопроекту Сергій Терьохін, чи якісь вищі сили — але більшість депутатів результатові на екрані здивувалися навіть самі. Втім, до копійки спрогнозувати, хто скільки виграє чи програє від того, що громадяни сплачуватимуть менші податки, сьогодні не може ніхто.

Якщо нині з прибутку кожного працівника за прогресивною шкалою оподаткування стягують від 20 до 40%, то введення з 1 січня 2004 року єдиного фіксованого 13% податку означатиме автоматичне зростання зарплат. За різними підрахунками, втрати бюджету від запровадження нового закону можуть становити від п’ятисот мільйонів гривень до двох мільярдів. Але головні сподівання в ідеологів податкової революції на те, що зниження податку виведе зарплати з тіні. «За досвідом Росії ми бачимо, що надходження до бюджету після зниження до 13% податкової ставки зросли на 1,5 відсотка, того самого ми повинні добитися і в нашій країні», — каже заступник голови фінансового комітету ВР Олег Царьов (фракція «Регіони України»). Нині, за даними фахівців, в Україні видають зарплату в конвертах, тобто приховано від оподаткування, на більш як 15 мільярдів доларів.

Щоб компенсувати збитки від нового оподаткування, депутати та урядовці пропонують запровадити п’ятивідсотковий податок на дивіденди, виграші, призи, на продане майно та отриману спадщину. Ці норми мають набрати чинності лише з 2005 року. Але їх схвалюють уже аж ніяк не всі. Скажімо, Голова Національного банку України Сергій Тігіпко застерігає, що сплата податку з банківських вкладів може підірвати довіру населення до фінансових установ, яка тільки-но починає встановлюватися. І люди можуть знову зберігати гроші уже в інших банках — літрових. Але деякі депутати заспокоюють банкірів, що за півтора року, що залишилися до введення в дію цієї норми, така норма може з закону і геть зникнути.

Президент України Леонід Кучма привітав прийняття закону про 13% прибутковий податок з громадян, назвавши його «кроком уперед у створенні нового Податкового кодексу». І висловив задоволення засіданням парламенту в день голосування, 22 травня. «За всі останні роки той настрій, який був у парламенті, мені просто подобається, — сказав глава держави, перебуваючи в Зальцбурзі. — Депутати піднялися над своїми вузькопартійними і міжфракційними інтересами і прийняли дуже багато законів, яких сьогодні потребує Україна». Президент, безумовно, також мав на увазі й схвалення парламентом змін до цьогорічного держбюджету, за якими збільшили на майже три мільярди гривень його доходну та видаткову частину, й заклали у державну казну фінансування мінімальної зарплати у 185 гривень (і відповідний перегляд посадових окладів бюджетникам) з 1 травня, та 237 гривень — з 1 грудня.

Ще однією домінантою минулого тижня знову була політична реформа. Хоча Президент ще не передав до Верховної Ради законопроект про внесення змін до Конституції, воліючи спочатку ознайомитися з остаточними результатами всенародного обговорення та провести зустрічі з керівниками парламентських фракцій. Депутати від різних політичних сил у своїх висловлюваннях упродовж тижня демонстрували готовність до компромісу й вироблення узгодженого законопроекту. «Навіть без підтримки «Нашої України», якщо буде знайдено компроміс, 300 голосів є», —запевнив комуніст Адам Мартинюк. На єдиний законопроект сподівається і Голова Верховної Ради України Володимир Литвин. Утім, він сам визнає, що це скоріш за все романтичний підхід, а найреальніше — парламенту доведеться розглядати два законопроекти політичної реформи, президентський та депутатський, і перекласти всю відповідальність на плечі Конституційного Суду. Ці прогнози підтверджує й остання заява Президента про те, що він не відмовиться від пропозиції запровадити в Україні двопалатний парламент. Адже це спричинює найбільше суперечок між основними політичними гравцями.