Як ви гадаєте, що спільного між Князівством Андорра і київським Печерськом? Вірно, вони майже однакові за площею. Але є ще одна деталь. І в цій крихітній державі, і на Печерську (на території Лаврського заповідника) можна побачити роботи Миколи Сядристого. Його мікромініатюри привіз до Андорри Антоні Сорсано — власник трьох із двадцяти місцевих музеїв.

Із Сядристим він познайомився випадково. А його роботи вперше побачив на початку вісімдесятих, у Київському музеї мікромініатюри. «Через кілька років художник дозволив мені створити його музей в Андоррі, який відкрився 1996-го», — розповідає Сорсано. Щороку подивитися на роботи київського мікромініатюриста приходять 30—35 тисяч відвідувачів з усього світу. Найчастіші гості — французи та іспанці. «Вони кажуть, що нічого подібного в житті не бачили, і залишають захоплені записи в книзі відвідувачів», — каже власник музею. Тут побувало багато відомих людей — політики, кінозірки, музиканти.

В Києві — зовсім інша ситуація. Кількість відвідувачів в минулому хрестоматійного музею зменшується щороку. Сам Сядристий дивиться на це з песимізмом давньогрецького мудреця. Мовляв, нині для цього не час... Втім, 65-річний майстер продовжує робити улюблену справу, не приєднуючись до жодних творчих спілок і не претендуючи на жодні звання. «Блукаюча світова одиниця», як він жартома себе називає.

До речі, назву для свого «першого захоплення» Сядристий теж придумав сам. З його подачі термін «мікромініатюра» потрапив до словників та підручників. Друге захоплення майстра — це книги. Його цікавить все — від історії масонства до історії марксизму-ленінізму, яку Сядристий радить вивчати з точки зору патопсихології. «Завдяки цьому в мене є індивідуальний історичний бронежилет або, якщо хочете, ідеологічний імунітет», — каже майстер, витягуючи звідкілясь з-під дивана черговий томик «вакцини».

До своїх робіт Сядристий ставиться не з трепетом, а з якоюсь особливою повагою і навіть з гумором. «Ось постать комара в безмежній самоті!» — урочисто оголошує він, пропонуючи зазирнути в мікроскоп. На носі крихітної комахи сидить дівчинка з парасолькою —від невидимого дощу... «Це вже інший ступінь складності», — пояснює майстер.

Свої роботи Сядристий закриває спеціальним ковпаком («найбільш екологічно чисте місце в Україні»), адже під мікроскопом кожна пилинка буде крупнішою за деталі. Працювати над ними майстру доводиться між ударами серця. Лише в ці моменти рухи будуть особливо точними. Серед мініатюр Сядристого багато унікальних, ніким не повторених і не перевершених. Він виготовив найменший в світі працюючий електромотор і крихітний вітрильник з 337 деталей, багато з яких в 400 разів тонші за людську волосину. Зібрати такий не під силу навіть надточній техніці... Кажуть, японці одного разу запросили майстра продемонструвати своє мистецтво в прямому ефірі і були вражені.

Андоррський музей мікромініатюр не нарікає на відсутність відвідувачів. 5 років тому його власник відкрив Музей української і російської ікони. Але, як сам він каже, «ікони дещо складні для сприйняття людей» і подивитися на них за рік приходять лише 5—6 тисяч. Третє його дітище — Музей російської матрьошки — також поступається в популярності мікромініатюрам.

Наприкінці року музейне підприємство Сорсано має «хороший баланс». Ні прибутків, ні збитків. Як тут не пригадати слова одного народного депутата, котрий закликав «розкручувати Україну як бренд». От Сорсано й «розкручує».