Худадан биль, Худадан!

Книга справляє враження дуже потужної, майже шокуючої мистецької події — бо рідко буває, щоб читач відкрив для себе не якогось одного поета, а цілий поетичний материк з кількома десятками яскравих імен, і кілька з них геніальні: згаданий Газаїй, Абдул-Азіз Іззій, Ашик Омер, Бекір Чобан-заде. Газетна замітка не замінить саму книгу, але ось приклад, що цілком надається до газетного сприйняття. Це — квітка, яку ви бачите на малюнку. На кожній з пелюсток — по одному бейту (дворядкова строфа), а там, де бейти перетинаються, слова читаються в обидва боки однаково. Ця «квітка» відома в усьому світі як «Циклічна газель». А створив її на початку XVІІ століття Шагін Герай з правлячої кримської династії Гераїв. До речі, з п’ятдесяти ханів Гераїв аж тридцять були поетами, істориками, музикантами. М. Мірошниченко пише: «Певно, жодна з європейських монархій не може похвалитися подібним феноменом!»

Цікаво, що майстерно вигадливим віршуванням, схожим на «Циклічну газель», в ті самі часи бавилися й наші козацькі поети. І вочевидь знали про досвід татарських колег, і обмінювалися досвідом. А можливості були: хоча б спільний похід Тугайбея з Хмельницьким. У Криму поети про це писали багато, зокрема Джанмухаммед.

А що, якби частину цієї поетичної розкоші ввести в шкільну програму з української літератури? Скажімо, поруч з «Думою про Байду» подати газель згаданого Газаїя «В обороні фортеці Зобмор». Це лист у віршах до Стамбула з проханням про підмогу. Але це пише воїн, що не втратив іронії:

Це Іван Франко переклав. Дивне враження — знати б, де той Зобмор, пішов би туди, й сказав козакам: хлопці, знімайте облогу, а то хороший поет пропаде!

...І — про переклади. Ризикну сказати, що роботу лиш почато. У кожнім разі  здається, що адекватних перекладів поки що менше, ніж достойних імен у списку перекладачів:  В. Гримич, В. Ляхевич, С. Литвин, І. Лучук, Д. Кулиняк, В. Коломієць, Л. Талалай, О. Лупій, О. Тимохіна, П. Осадчук, П. Перебийніс та інші.