Футбол. Кубок країни. Фінал. «Динамо» (Київ) —«Шахтар» (Донецьк). 2:1. Голи: Хацкевич, 56, Рінкон, 90+1 — Воробей, 18.
«Динамо»: Рева, Несмачний, Федоров, Головко, Саблич (Хацкевич, 19), Леко (Рінкон, 46), Гавранчич, Белькевич, Гусін, Пеєв, Шацьких. Тренер — Олексій Михайличенко.
«Шахтар»: Шутков, Старостяк (Ндіайє, 40), Окоронкво, Пажин, Лалатович (Глевецкас, 79), Попов, Левандовський, Бахарєв, Пуканич, Белік (Брандао, 60), Воробей. Тренер — Валерій Яремченко.
Арбітр — Андрій Шандор (Львів).
25 травня. Київ. НСК «Олімпійський». 28 градусів.
71 000 глядачів.
Воістину успішним для київського «Динамо» став нинішній місяць. Тричі йому вдалося здолати свого основного суперника на національному театрі футбольних боїв. У нагороду за це динамівці отримали приз першого міжнародного турніру пам’яті Валерія Лобановського, вийшли в одноосібні лідери чемпіонату і, нарешті, повернули собі Кубок країни.
Щоправда, вже на 13-й хвилині фінального поєдинку чудову нагоду відзначитися мав Воробей. Але його удар з кута карного майданчика Рева парирував на кутовий. Однак Андрій не забарився забити красивий гол. Незабаром він потужним обвідним ударом метрів із двадцяти надіслав м`яча в дальній кут воріт господарів. Як на мене, це був один із найкращих матчів талановитого форварда в нинішньому сезоні. Воробей дуже старався і виконав величезний обсяг роботи.
У складі гірників відзначив би і гравця молодіжної збірної України Пуканича. Насамперед за добре бачення поля, вміння обрати потрібну позицію, а ще й точну передачу зробити і загострити ситуацію.
У пропущених м’ячах у другому таймі немає вини Шуткова. Він, до речі, не раз виручав команду в тому драматичному двобої. А загалом справжньої командної гри в «Шахтаря» цього разу не вийшло. Можливо, далася взнаки відсутність основних виконавців — Тимощука, Зубова, Гая, Флорі.
Після відпочинку «Динамо» мало свіжіший вигляд. І вже стало неприємною традицією для донеччан — збавляти оберти після 30—40 хвилин активної гри. От і цього разу їм вочевидь забракло сил на весь ігровий час.
Динамівці встановили рівновагу, відмінно розігравши стандартну ситуацію. Зі штрафного (метрів за двадцять від воріт донеччан) Хацкевич поцілив у самісіньку «дев’ятку» (саме в ту, що й Воробей). М’яч навіть зачепив хрестовину, що надало епізодові особливого ефекту.
У час, що залишався, активнішими й агресивнішими були кияни, котрі більше й гостріше атакували ворота суперника. Але все йшло до овертайму. Та коли пішла перша з двох доданих хвилин до основного часу, про себе нагадав Шацьких. Головний бомбардир синьо-білих, мов вправний розігруючий, майже по бровці поблизу воріт суперника за допомогою фінтів обійшов Пажина і зробив точну передачу на Рінкона. Щоправда, бразилець першим ударом влучив у захисника Окоронкво, котрий пласувався під м`яча. Але другий постріл Діого був невідпорний — 2:1.
А за кілька секунд переможною мелодією для «Динамо» пролунав фінальний свисток. Знесилені й розчаровані футболісти «Шахтаря» попадали на газон, а переможці та їхні численні прихильники вибухнули святковою радістю.
Потім була яскрава церемонія нагородження фіналістів. Кубок переможцям вручив Президент України Леонід Кучма.
А ось що казали по гарячих слідах наставники команд. Перший перед пресою звітував Олексій МихайлиЧенко:
— Либонь, не варто отак одразу давати характеристики цьому поєдинку. Окрім того, що це був фінал, то було протистояння двох кращих команд України, які завжди прагнуть тільки перемоги. Це була гра нервів, абсурду і бажання. Тому вивести якусь теорію навряд чи вдасться. Свої дії ми будували, виходячи з наявних конкретних сил. У дебюті зустрічі змушені були дещо змінити розстановку гравців на полі, тактику. Гол-красень, котрий пропустили на початку матчу, змусив нас діяти інакше, включати зовсім інші швидкості. Як на мене, то в першому таймі ми програли дуже багато єдиноборств. А такі матчі виграти на чистому м`ячі, не борючись за кожний бодай найменший шанс, просто неможливо.
Після перерви вдалося додати у швидкості. Хоча, можливо, це й дуже сильно сказано. За такого щільного графіка виступів і за 30-градусної спеки неможливо демонструвати високі швидкості. Я дуже радий за своїх підопічних, котрі знову змогли змінити хід гри, знайти в собі сили і показати бійцівські якості. Поєдинок міг закінчитися з будь-яким результатом, але характер, безперечно, впливає на перебіг подій. Навіть нетривале за часом його виявлення неодмінно дає перевагу.
Валерій Яремченко:
— Щиро вітаю київське «Динамо» із завоюванням Кубка України. Стосовно самої гри, то Олексій Михайличенко вже доволі широко прокоментував її. Єдине, що можу додати: нам не вистачало дискваліфікованих і травмованих гравців, особливо у другому таймі. Високий брак наприкінці зустрічі можу пояснити втомою футболістів. Якби можна було переграти цей матч, то я виставив би у складі всіх виконавців, яких хотів, зокрема травмованих Гая і Флорю. Бо на позиціях крайніх захисників сьогодні діяли футболісти, котрих я не назву некваліфікованими. Вони просто майже ніколи на цих позиціях не грали.
— Чи не вважаєте, що «Шахтар» втратив дух команди-переможниці?
— У жодному разі ні. Адже не здаємося ні за яких обставин. До речі, киянам не так уже й легко було нас сьогодні перемогти.
До цього варто додати, що сезон не завершено. Чемпіонське питання залишається відкритим. Попереду чотири захопливі тури.
