Напевне, працівники ВАТ «Дашуківські бентоніти» розцінили депутатський запит про ситуацію на підприємстві як образу, яка пролунала з парламентської трибуни саме того дня. Для такого висновку в них були усі підстави — лише наприкінці минулого року робоча група закінчила перевірку фактів незадовільного використання виробничих потужностей підприємств Лисянського району Черкаської області. Ця група запропонувала скасувати рішення КМУ «Про достроковий продаж пакета акцій у розмірі 25 відсотків плюс одна акція товариства, що закріплений у державній власності».
Однак уряд вважав інакше. У листі від 10 лютого поточного року на ім’я глави держави Перший віце-прем’єр-міністр Микола Азаров так аргументував позицію вищого органу виконавчої влади: «Водночас у матеріалах проекту були відсутні відповідні техніко-економічні обгрунтування доцільності поновлення закріплення у державній власності пакета акцій ВАТ «Дашуківські бентоніти»,.. не визначено альтернативні варіанти переоснащення його основних виробничих фондів, оновлення технології та джерел фінансування витрат без завершення приватизації товариства, а також подальші перспективи його розвитку». Тим паче відповідно до проекту Державної програми приватизації на 2003—2008 роки пакети розміром 25 відсотків акцій плюс одна не передбачається закріплювати у державній власності. А тому, на думку урядовців, такий крок «призведе до зволікання процесу приватизації товариства, а також до погіршання його фінансово-економічного становища».
Автор запиту народний депутат Юрій Кармазін переконаний, що підприємство штучно доведено до збиткового, а тому воно «не може провести оновлення виробничих потужностей, які зношені на дві третини, впровадити нові технології». Внаслідок цього «різко знижується конкурентоспроможність виробленої продукції та надходження до бюджетів усіх рівнів». Понад те, б’є на сполох народний обранець, «питома вага в бюджеті району становить близько 7 відсотків, тобто зменшилася у кілька разів».
Зрозуміло, для працівників відкритого акціонерного товариства такі висновки законодавця стали своєрідним квітневим холодним душем. До того ж у своєму запиті він запропонував «провести комплексні перевірки у всіх регіонах України щодо законності здійснення приватизації промислових підприємств країни, ефективності управління державними корпоративними правами, обгрунтованості прийнятих рішень на всіх рівнях влади та їх впливу на соціально-економічний розвиток регіонів, пріоритетних галузей економіки держави...».
Мимоволі у цій ситуації замислишся: хто правий — народний обранець чи уряд? А працівники відкритого акціонерного товариства, схоже, змушені були згадати афоризм Козьми Пруткова: «Коли на клітці слона бачиш напис «буйвол», не вір очам своїм». Отож вони змушені звернутися до Юрія Кармазіна з відкритим листом. І ось яка постає картина: «Підприємство впродовж значного часу стабільно працює, вчасно та в повному обсязі виконує свої зобов’язання перед бюджетом, працівниками, банками, покупцями та постачальниками. Про це свідчать усі документи, що вчасно передаються в офіційні статистичні та фіскальні органи та підтверджені черговими та численними позачерговими перевірками минулого та поточного року, які проводилися державними контролюючими та правоохоронними органами». З’ясовується, що «починаючи з 1999 року підприємством у повному обсязі сплачено заборгованість перед бюджетом та позабюджетними фондами, що на той час становила понад 3 мільйони гривень, забезпечені зростання та стабільність виплати заробітної плати, практично впроваджено заходи та інвестиційні програми обсягом близько 5 мільйонів гривень технічного переозброєння підприємства, спрямованого на збільшення обсягів виробництва та підвищення якості продукції (підкреслення наше. — В. К.)».
Власне, схоже, саме тому глава адміністрації Президента України Віктор Медведчук написав на ім’я Прем’єр-міністра України Віктора Януковича так: «Пропозицію Кабінету Міністрів, викладену у листі від 10 лютого 2003 року, Президентом України розглянуто і погоджено».
Ми сьогодні не цікавитимемося тим, що рухало Юрієм Кармазіним під час підготовки запиту. Адже є думка членів Комітету ВР з питань промислової політики і підприємництва. Вони вважають, що народним обранцям не варто втручатися в роботу конкретного, тим паче недержавного, підприємства. Та й в інших випадках треба детально вивчати ситуацію й лише після цього приймати рішення про підготовку й озвучення таких запитів.