У село Мирне Костопільського району покликали телефонні дзвінки мешканців сусіднього населеного пункту — Данчимоста. «Приїдьте, побачите, що у нас робиться, — просили вони. — Фермеру Василю Сокоту, якому селяни довірили 132 свої земельні паї, ставлять всілякі бюрократичні перепони в оформленні документів на виділення майнових паїв у натурі...».

На майдані, біля клубу

— Добре, що приїхали. Та й представники з району тут, то, може, хоч цього разу відбудуться збори нашого СВК, — почула від людей, які прийшли на збори до Будинку культури. — Досі цього не вдавалося зробити: як тільки розклеїмо по селу оголошення, так одразу їх хтось зриває. Схоже, комусь не хочеться, аби збори відбулися, щоб вони затвердили рішення комісії про виділення фермеру майнових паїв у натурі...

— Ви б знали, скільки сил і нервів коштувало мені «вибивати» техніку в СВК «Мир», щоб обробити землю, яку довірили мені люди. А це 420 гектарів орної землі, — розповідає Василь Сокот, який до цього працював головним інженером у «Мирі», а потім, переконавшись у марності своїх потуг змінити щось на краще, пішов з господарства. — Оскільки виділення майнових паїв практично не узаконено, бо не затверджено на зборах, у мене зв’язані руки. Я не можу взяти позики. Нинішню посівну провів за свій кошт. Щоправда, дуже підтримали люди, за що їм щиро вдячний.

— А яку худобу передали Василю, — долучається до розмови Микола Єніч з Данчимоста, мати якого довірила свої паї фермеру. — На неї було страшно дивитись. Хотілося кілка підставити, щоб не впала на ноги, настільки була виснажена. Василь пішов по селу і попросив людей підсобити кормами, щоб тварини не загинули від голоду, доки можна буде їх пасти та заготовити нові корми.

Забігаючи наперед, скажу, що, нарешті, на цих зборах розв’язали проблему: визначили перелік майна, на яке фермерське господарство В. Сокота «Данчимістське» може розраховувати.

Були прибутки, були й гроші

На цьому, здавалося б, можна було поставити крапку і порадіти за фермера. Якби не «грозова» атмосфера зборів. Зазвичай помірковані і спокійні селяни, цього разу не боялися говорити у вічі керівнику СВК «Мир» Володимиру Дмитруку все, що думають про його роботу та керівництво.

— Я сорок шість років проробила у колгоспі дояркою, —розповідає 66-річна пенсіонерка з Мирного Валентина Кирилівна Яновська (жінка працювала і в ланці, за високі врожаї буряків отримала медаль «За трудову доблесть»). — Корови були доглянуті. А що тепер? На них боляче дивитись.

Підтриманий залом, слово взяв пенсіонер Володимир Опанасович Салівончук, який багато років тут був заступником голови правління колгоспу, що мав бригади у трьох селах — Мирному, Данчимості і Тихому:

— Господарство було міцним, бо працювали на совість. Голова тодішнього колгоспу Іван Антонович Кухарчук кожного члена правління закріпляв за фермою; ми о шостій ранку вже були там, перевіряли, як іде доїння корів, чи не бракує худобі кормів. Кожен тривожний сигнал оперативно розглядався на правлінні. Тому колгосп процвітав, був прибутковим, рентабельність сягала більше ста відсотків, мали чотири тисячі голів худоби. Ми ніколи не жили в борг — не брали кредитів, будували житло для людей... Село процвітало, до нас просилися на роботу. А тепер люди голови поопускали, бідно живуть. Як СВК очолив Володимир Дмитрук, він так його занедбав, що й соромно казати. А колись наш мирненський колгосп двічі визнавали одним з найсильніших господарств в Україні...

Іще деталь. Свого часу село Мирне мало назву Печалівка. Але коли воно оновилося, а на зміну хатам з солом’яними стріхами прийшли комфортабельні котеджі, коли вулиці вбрались в асфальт, язик не повертався цей чепурний населений пункт так сумно називати: його перейменували на Мирне.

Однак, судячи з нинішніх настроїв людей, з того стану, в якому після реформування опинився сільськогосподарський виробничий кооператив «Мир», село знову дехто не проти називати Печалівкою. Хоча СВК одержало від свого попередника — колгоспу —доглянуті поля, добротні ферми, техніку, тварин. Та, з усього видно, стартовий капітал не змогли не те, що примножити, а й зберегти. Тільки за перший квартал нинішнього року «Мир» має 192 тисячі гривень збитків, а ще — 85 тисяч непогашених позик, 75 тисяч боргів у зарплаті.

Чому ж СВК опинилося у такій скруті?

Дохазяйнувалися...

Відповідь на це запитання можна одержати, оглянувши поля і ферми СВК. Усе в занепаді. Та послухаймо думку керівника кооперативу Володимира Дмитрука:

— Є й об’єктивні причини, до яких насамперед слід віднести бездарну цінову політику держави. Заготівельна ціна на молоко майже не змінилася, а дизпальне, запчастини до техніки подорожчали у десятки разів. Ще одна проблема: ЗАТ «Рівненський молокозавод» та «Березнемолоко» заборгували нашому кооперативу за здане молоко відповідно 35 та 55 тисяч гривень. І хоча господарський суд задовольнив наш позов до цих боржників, виконавчі служби Здолбунівського та Березнівського районів не поспішають стягнути борги на нашу користь. А провадження по цих справах щодо Рівненського молокозаводу розпочате ще 16 січня 2002 року; щодо «Березнемолока» — з 16 листопада 2002 року. То куди вже звертатися по допомогу?

Справді, названі причини — вагомий аргумент. Та, судячи з виступів на зборах та настроїв людей, причина занепаду криється й в недбалості керівника СВК, який ось уже шість років, за словами селян, не звітував перед ними. А може, тому й не звітував, щоб менше знали? Відповідь на це запитання прозвучала у виступі на зборах начальника управління сільського господарства і продовольства Костопільської райдержадміністрації Анатолія Мниха:

— На мою думку, така незавидна ситуація у СВК склалася тому, що під час розпаювання у 1999—2000 роках було вибрано три засновники, решта всі стали асоційованими членами, які в правовому відношенні не мали права голосу. А ті троє узаконили себе так, що можуть розпоряджатися майном на свій розсуд. А тому відбулося знищення, розбазарювання, розпродаж майна. Нікудишнє господарювання призвело до збитків, винищення худоби. Ті 30 тонн худоби, які проходять у документах за чотири місяці цього року, не збігаються із статистичною звітністю. Тварини через брак кормів виснажені — їх змушені були збувати по 1 гривні 4 копійки за кілограм у забійній вазі. За останній квартал минулого і чотири місяці нинішнього року вирізано 613 голів дорослої череди. Ще трохи так похазяйнувати, і господарство може взагалі залишитися без нічого. Крім цього, СВК не сплатило 152 тисячі гривень прибуткового податку, неправильно використовувало виручку, за що податкова інспекція нарахувала 51 тисячу штрафів. Я радив би людям провести документальну ревізію в СВК хоча б за три останні роки.

Добра порада дорого коштує?

Кризовий стан у тваринництві, масове знищення виснаженої худоби стали межею терпіння опечалених селян. Боляче їм спостерігати за тим, як біля корів, в яких ледь-ледь жевріє життя, через що вони не можуть звестися на ноги, блукають голодні телята. Тому й спробували на зборах голову СВК Володимира Дмитрука змусити до звіту. Але марно. Він тихо пішов з посади, чим легко відбувся за своє «господарювання».

Такі ситуації в тваринництві всього району, за словами голови Костопільської райдержадміністрації Михайла Кривка, прогнозували ще минулого літа. Спекотна погода випалила пасовища, не дала змоги селянам припасти вдосталь кормів.

— Звичайно, ми поставлені в такі правові рамки, коли не маємо права втручатися у справи СВК (це ж приватна власність), — розповідає Михайло Кривко. — Однак підказували керівникам господарств, зокрема й Володимиру Дмитруку, як вийти з цього становища. Інша справа, що не всі прислухалися до наших порад, у тому числі й в «Мирі». А ситуацію можна було врятувати. По-перше, якби здати худобу на м’ясокомбінат, допоки вона не втратила у вазі, залишивши на фермах таке поголів’я, на яке вистачило б кормів. По-друге, пропонували організувати «міграцію» худоби у південні райони області, де з кормами було не так сутужно. І домовитись на взаємовигідних умовах з тамтешніми керівниками господарств, аби поставити тварин на відгодівлю. Але цього не зробили. Втрати є й в інших господарствах району, однак у «Мирі» вони найбільші, бо тут було найчисленніше поголів’я.

Така перспектива з худобою (пустити її під ніж) і нині витає над «Миром». Адже в цьому році багато полів «гуляє». Під озимими лише 328 гектарів, під ярими —193. Чи ж вистачить вирощеного для того, щоб прогодувати череду в 1291 голів?

 

Рівненська область.